Лекторка докладно проаналізував разом з учасниками профілактику професійного вигорання адвокатів, а саме:

1.  Стрес та професійне вигорання. Основні поняття.

2.  Етапи взаємодії психіки із стрес факторами.

3.  Психо-фізичні, соціально-психологічні і поведінкові симптоми вигорання.

4.  Специфіка стрес факторів у адвокатів.

5.  Практичні рекомендації з профілактики професійного вигорання.

У рамках характеристики професійного вигорання адвокатів акцентовано на наступному:

1.  Стрес та професійне вигорання. Основні поняття

• Стрес (з англ. – напруга) – це неспецифічна реакція організму на будь-яку висунуту до нього вимогу; відповідь на загрозу, реальну чи уявну (ВОЗ, 1972 рік).

• Стрес – це система реакцій організму у відповідь на будь-яку вимогу до нього, яка спрямована на створення адаптації чи пристосування організму до труднощів (Г. Сельє, 1979 рік) .

Основні підходи до аналізу професійного стресу в сучасній психологічній науці:

1. Результат взаємодії людини із соціальним середовищем.

2. Індивідуально пристосувальна реакція людини на ускладнення ситуації.

3. Особливий клас станів, що відображає Механізм регуляції діяльності.

Джерела професійного стресу:

• Особистісні характеристики

• Професійне навантаження

• Соціальне оточення

• Синдром психічного знесилення, виснаження

• Складність, значущість завдання

• Фактор часу

2.  Етапи взаємодії психіки із стрес факторами

Наше життя складається з нескінченного ланцюжка хвилювань:

• Свідомість зіштовхується з якоюсь проблемою

• Свідомість працює, щоб розв'язати цю проблему

3.  Психо-фізичні, соціально-психологічні і поведінкові симптоми вигорання

Емоційне вигорання – це синдром, що розвивається на тлі неперервного впливу на людину стресових ситуацій і призводить до інтелектуальної, душевної і фізичної перевтоми та виснаження.

Емоційне вигорання – стан фізичної втоми та емоційного роздратування.

Ключову роль у виникненні синдрому “вигорання” відіграють емоційні стосунки в системі “людина-людина”.

Існують різні визначення “вигорання” , однак найчастіше дане поняття розглядається як відповідна реакція на тривалі професійні стреси та міжособистісні комунікації.

Б. Пелман та Є. Хартман, узагальнивши численні визначення зазначеного поняття, виокремили його основні симптоми: емоційне та фізичне знесилення, деперсоналізація, знижена робоча продуктивність.

Найпоширенішою класифікацією симптомів є їх поділ на три основні групи: психофізичні, соціально-психологічні і поведінкові.

Три основні складові синдрому вигорання:

1. Емоційна виснаженість – відчуття спустошеності і втоми, викликане власною професійною діяльністю.

2. Деперсоналізація – беземоційне, механічне ставлення до роботи , колег та соціального оточення.

3. Редукція професійних досягнень – виникнення відчуття професійної незначущості в своїй професійній діяльності.

Психо-фізичні симптоми вигорання:

• відчуття постійної втоми, яке не проходить не тільки вечорами, але і вранці, відразу після сну (симптом хронічної втоми);

• відчуття емоційного і фізичного виснаження;

• зниження реакції сприйняття на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості на чинник новизни);

• загальна астенізація (слабкість, зниження активності і енергії);

• часті безпричинні головні болі;

• різка втрата або різке збільшення ваги;

• повне або часткове безсоння; постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом всього дня;

• задуха або порушення дихання при фізичному або емоційному навантаженні;

• помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику.

Соціально-психологічні симптоми вигорання :

• байдужість, нудьга, пасивність (знижений емоційний тонус, відчуття пригніченості);

• підвищена дратівливість на незначні, дрібні події;

• часті нервові “зриви” (спалахи невмотивованого гніву або відмова від спілкування);

• постійне переживання негативних емоцій, для яких в зовнішній ситуації причин немає (відчуття провини, образи, підозрілості, сорому, скутості);

• відчуття неусвідомленого неспокою і підвищеної тривожності (відчуття, що “щось не так, як треба”);

• відчуття гіпервідповідальності і постійне відчуття страху, що “не вийде” або людина “не справиться”.

Поведінкові симптоми вигорання:

• відчуття, що робота стає обтяжливою;

• людина міняє свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде);

• незалежно від об'єктивної необхідності людина постійно бере роботу додому, але удома її не робить;

• людина відмовляється від ухвалення рішень, формулюючи різні причини для пояснень собі та іншим;

• зниження ентузіазму по відношенню до роботи, байдужість до результатів;

• невиконання важливих, пріоритетних завдань і “застрявання” на дрібних деталях; не відповідна службовим вимогам витрата більшої частини робочого часу на мало усвідомлюване або не усвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій;

• дистанційованість від колег і людей.

4.  Специфіка стрес факторів у адвокатів:

• велика інтелектуальна навантаженість в умовах постійного дефіциту часу;

• відсутність балансу між досягнутою метою і витраченими зусиллями;

• неочікувані результати праці;

• високий рівень відповідальності за очікувані результати;

• необхідність постійно підтримувати велику кількість соціальних зв’язків;

• необхідність бути готовим до швидкого реагування та розв’язання проблеми клієнта, в тому числі за межою робочого часу, маючи для себе умовні часи відпочинку;

• зіткнення з великою кількістю негативних емоцій під час роботи з деякими кримінальними справами зважаючи, що внутрішньо адвокат може засуджувати клієнта за вчинене, мати протилежну і відмінну думку про моральність поведінки клієнта;

• постійне включення в конфлікт між клієнтом і його опонентом;

• включення у складнощі взаємодії клієнта і органу досудового слідства, в подробиці кримінального злочину, чи то адміністративного правопорушення;

• постійні зміни в законодавстві, відсутність сталої практики, зміни правової позиції щодо застосування норм права Верховним Судом;

• конфлікти з клієнтом за оплату праці, виконання рекомендацій і необхідність постійно відстоювати особисті кордони за межі робочого часу.

5.  Практичні рекомендації з профілактики професійного вигорання

• «Моральні орієнтири»

• Дотримання рівню ресурсу

• Баланс «професійні знання – навички комунікації»

• Фізичні вправи

• Розуміння меж своєї толерантності до чутливих тем, правильний вибір своєї сфери

Практичні рекомендацій щодо зняття тривоги, опанування стану розгубленості чи відчаю:

1. Опануйте стратегією вибіркового сприймання.

2. Застосовуйте техніки швидкого зняття тривожності.

3. Поспілкуйтеся у групі соціальної підтримки.

4. Спробуйте дотримуватись деяких правил щодо організації своєї діяльності.

5. Спробуйте зрозуміти межі своїх особистих кордонів, психічних і фізичних можливостей. Вибудуйте свою практику відповідно до індивідуальних потреб і особливостей.

Першоджерело: https://tinyurl.com/2h3y2mxj