Відносини між Україною та Іспанією мають тривалий та міцний характер.

Після завершення Другої світової війни розпочалися активні міграційні процеси українців до Іспанії. При цьому, українці мали на меті об’єднуватися з співвітчизниками, створювати товариства, асоціації та громади аби спільно розвиватися, перебуваючи на території Іспанії. Доволі часто такі товариства були започатковані діячами культури, мистецтв та науки.

Пізніше, було створено й українську діаспору.

Члени українських структур, товариств, організацій в Іспанії у свій час досягали професійних і суспільних висот, проходячи шлях соціалізації та юридичного закріплення в країні.

Станом на 2020 рік за даними Посольства України в Королівстві Іспанія реально в Іспанії проживає понад 100 тисяч українських громадян (https://cutt.ly/i5W3kBh).

Значним фактором є трудова міграція українських громадян, котрі обирають ті чи інші форми робіт у Іспанії та у подальшому лишаються в країні.

Після відкритої збройної агресії російської федерації 24.02.2022 року кількість українських громадян, котрі виїхали до Іспанії суттєво збільшилася. Для частини українських громадян перебування у даній країні стало етапом їхнього шляху далі, а для другої частини – Іспанія стала країною, де люди лишися.

Важливу роль і як у житті людини, так і в її соціалізації у новій країні відіграє факт працевлаштування або ведення власної підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

І в обох випадках, важливим є врахування норм трудового законодавства, чинного на території країни, де перебуває громадянин/-ка України.

Міжнародне законодавство щодо співдружності Іспанії та України

Ще з 1996 року Україна та Іспанія закріпила факт своїх дружніх відносин на міжнародному рівні, уклавши важливі договори/угоди, котрі, в подальшому впливатимуть на національне законодавство обох країн.

Договір про дружбу і співробітництво між Україною та Іспанією від 08.10.1996 р., котрий ратифіковано Законом № 492/97-ВР від 17.08.1997 р. (надалі по тексту – Міжнародний договір). Закріплення відносин між країнами у даному документі торкнулося всіх сфер суспільного життя, котрі є в країнах-сторонах: від утвердження більш справедливого, гуманного, мирного і демократичного міжнародного порядку до розвитку співробітництва у сфері правових і консульських відносин.

У частині трудового права сторони міжнародного договору домовилися:

• сприяти максимальному розвитку взаємовигідного економічного співробітництва, зокрема, у сферах фінансів, зовнішньої торгівлі, промисловості, конверсії військової промисловості та інших галузях, які мають пріоритетне значення для розвитку їх економік (ст. 9 міжнародного договору);
• сприяти зміцненню прямих зв’язків між українськими та іспанськими;
• підприємствами, а також розвитку нових форм економічного співробітництва, особливо у сфері інвестицій та створення спільних підприємств (ст.10 міжнародного договору);
• розвивати співробітництво у галузі фундаментальних і прикладних наукових досліджень (ст. 11 міжнародного договору);
• про співробітництво як на двосторонній, так і багатосторонній основі.

Це співробітництво включатиме технічну допомогу і, зокрема, підготовку фахівців та керівних кадрів у галузі економіки (ст. 12 міжнародного договору),

про співробітництво як на двосторонньому рівні, так і регіональному в галузі транспорту, телекомунікацій, легкої та харчової промисловості, сільського господарства та інших галузях (ст. 13 міжнародного договору).

Угода між Україною та Іспанією щодо врегулювання та упорядкування трудових міграційних потоків між двома державами, підписана 12.05.2009 року, ратифікована Законом України № 2727-VI від 01.12.2010, набрала чинності для України 28.07.2011 р. (надалі по тексту - Угода) стала вагомим регулятором міграційних процесів трудового характеру.

Для кого дана Угода? Відповідно до ст. 1 Угоди, її дія поширюється на працівників, які є громадянами однієї з Договірних Сторін та мають відповідний дозвіл на здійснення трудової діяльності на території іншої Договірної Сторони в разі наявності попередньо підписаного трудового контракту з роботодавцями цієї Договірної Сторони, а саме:

1) постійних працівників – на початковий період, не менше одного року, у кількості, що визначатиметься відповідно до наявних пропозицій з працевлаштування;

2) сезонних працівників – на період, що не перевищує дев'яти місяців на рік у кількості, що визначатиметься відповідно до наявних пропозицій з працевлаштування;

3) стажистів – працівників віком від 18 до 35 років, які вдосконалюють свою професійну та мовну кваліфікацію, на період до 12 місяців, який може бути продовжений на термін до шести місяців. У цьому разі вимагається укладення трудового контракту згідно із положеннями трудового законодавства Приймаючої Держави у сфері практики та навчання.

Про що дана Угода?

За своїм змістом Угода є дуже структурованою і направленою на врегулювання трудових міграційних процесів, а тому і визначає:

• коло уповноважених та компетентних органів країн – учасниць Угоди,

• організацію трудового процесу у на території країн – учасниць Угоди,

• умови праці та соціальні права працівників,

• умови повернення працівників,

• спеціальні положення щодо трудової діяльності сезонних працівників та ін.

Перелік міжнародних договорів та угод, укладених між Україною та Іспанією не є вичерпним. Проте, в даному випадку, в частині трудових правовідносин громадян України на території Іспанії вагомим є вказані вище норми міжнародного права.

Законодавство Іспанії щодо трудових міграційних процесів

Важливу роль у правовому регулюванні всіх суспільних процесів в Іспанії, як і в Україні, відіграє Конституція Іспанії, прийнята 29.12.1978 року (https://cutt.ly/N5W8r0A).

Так, відповідно до ч.1 ст. 13 Конституції Іспанії іноземці в Іспанії будуть користуватися публічними свободами, гарантованими цим Розділом, відповідно до умов, встановлених договорами та законом (вільний переклад).

А вже ч.1 ст. 35 Конституції Іспанії передбачає, що усі іспанці мають обов’язок працювати та мають право на працю, на вільний вибір професії чи ремесла, на просування по службі через роботу та на достатню винагороду для задоволення своїх потреб і потреб своєї сім’ї без будь-якої дискримінації. за статевою ознакою.

Відповідно далі регуляторами трудових відносин в Іспанії виступають численні законодавчі акти, прийняті у відповідності до Основного закону.

Зосередимося на деяких з них, котрі стосуються, зокрема трудових прав іноземців в Іспанії.

Органічний закон 4/2000 від 11 січня про права та свободи іноземців в Іспанії та їхню соціальну інтеграцію, в редакції останніх змін станом на 23.03.2023 р. – https://cutt.ly/I5W8dt5, надалі по тексту – Органічний закон.

Даний Органічний закон є по спеціальним в частині правового регулювання прав і свобод іноземців, а також їх соціалізації та інтеграції у суспільне життя країни.

Згідно з ч. 1-2 ст.1 Органічного закону іноземцями для цілей застосування цього Закону вважаються особи, які не мають іспанського громадянства. Положення даного Закону в будь-якому випадку розуміються без шкоди для положень спеціальних законів і міжнародних договорів, учасником яких є Іспанія (вільний переклад).

Частина 1 ст. 2 Органічного закону визначає, що державні органи сприятимуть повній інтеграції іноземців у іспанське суспільство в рамках співіснування різноманітних ідентичностей і культур без зайвих слів обмеження, ніж повага до Конституції та закону.

Окремо ст. 2 Органічного закону визначає порядок інтеграції імігрантів та встановлює, що «публічна влада сприятиме повній інтеграції іноземців в іспанське суспільство в рамках співіснування різноманітних ідентичностей і культур без інших обмежень, окрім поваги до Конституції та закону. Державна адміністрація включатиме мету інтеграції між іммігрантами та приймаючим суспільством, що має наскрізний характер для всіх державних політик і послуг, заохочуючи економічну, соціальну, культурну та політичну участь іммігрантів відповідно до умов, передбачених Конституцією. , в Статутах автономії та в інших законах, на умовах рівного ставлення.

Зокрема, через навчальні дії вони прагнутимуть до знання та поваги до конституційних і статутних цінностей Іспанії, цінностей Європейського Союзу, а також до прав людини, громадських свобод, демократії, толерантності та рівності між жінок і чоловіків, а також розробить конкретні заходи для сприяння включенню в освітню систему, гарантуючи в будь-якому випадку шкільне навчання в обов'язковому віці, вивчення всіх офіційних мов і доступ до роботи як істотних факторів інтеграції.

Генеральна державна адміністрація співпрацюватиме з автономними співтовариствами, містами Сеута та Мелілья та ратушами для досягнення цілей, описаних у цій статті, у рамках багаторічного стратегічного плану, який включатиме серед своїх цілей звернення до інтеграція неповнолітніх іноземних громадян без супроводу. У будь-якому випадку Генеральна державна адміністрація, автономні громади та мерії співпрацюватимуть і координуватимуть свої дії в цій сфері, взявши за основу свої відповідні плани інтеграції.

Відповідно до критеріїв і пріоритетів Стратегічного імміграційного плану, уряд і автономні спільноти погодять дворічні програми дій для посилення соціальної інтеграції іммігрантів на галузевій імміграційній конференції. Такі програми фінансуватимуться з державного фонду інтеграції іммігрантів, який надаватиметься щорічно, і який може включати формули співфінансування адміністрацій, які отримують речі з фонду» (вільний переклад).

У своїй структурі Органічний закон дуже чітко визначає головні особливості перебігу трудових правовідносин з іноземцями на території Іспанії.

Так, зокрема, важливими розділами даного Органічного закону є:

РОЗДІЛ I. Права та свободи іноземців (зокрема в частині трудових правовідносин: права іноземців та тлумачення нормативних актів, право на документацію, право на свободу пересування, свобода зборів і демонстрацій, свобода об’єднань, право на освіту, право на працю та соціальне забезпечення, свобода асоціацій і страйку тощо),

РОЗДІЛ III. Юридичні гарантії (право на ефективний судовий захист, право на оскарження адміністративних актів, право на безоплатну правову допомогу),

РОЗДІЛ II. Правовий режим іноземців (в’їзд на територію Іспанії та виїзд з неї, вимоги для в’їзду на територію Іспанії, типи віз, заборона на в’їзд до Іспанії, видача візи, виїзд з Іспанії),

РОЗДІЛ III. Дозволи на здійснення прибуткової діяльності (дозвіл на проживання та роботу, дозвіл на проживання та самозайнятість, дозвіл на проживання та роботу за наймом, проживання та робота висококваліфікованих спеціалістів, особливі випадки звільнення від національної зайнятості, винятки з дозволу на роботу, особливий режим для сезонних працівників, транскордонні працівники та транснаціональне надання послуг),

РОЗДІЛ III. Правопорушення у сфері імміграції та режим накладення санкцій за них.

Вказаним Органічним законом внесено і низку змін до Кримінального кодексу Іспанії в частині уточнення та збільшення санкції у сфері порушення прав іноземних громадян, а саме – торгівлі людьми та ін.

Статут працюючих, затверджений Королівським законодавчим указом 2/2015 від 23.10.2015, який набув чинності 13.11.2015 р. (надалі по тексту – Статут працюючих).

На підставі ч.1 ст. 1 Статуту, він поширюватиметься на працівників, які добровільно надають свої оплачувані послуги для інших осіб і в межах організації та керівництва іншої особи, фізичної чи юридичної, яка називається роботодавець або підприємець.

Статут визначає порядок виникнення трудових правовідносин, їх закріплення, правовий статус окремих працівників, умови робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, право на збори, вирішення трудових спорів, аспекти банкрутства та ін.

Відтак, не лише норми міжнародного права, але й національного законодавства Іспанії передбачають правове регулювання і визначення не лише правового статусу іноземців, але й їхні можливостей, зокрема і в трудових правовідносинах на території Іспанії.

Додаткове регулювання та нагляд

Окремо хочу виділити дуже важливу фігуру у захисті і підтримці іноземними громадянами своїх прав – Комісара з прав людини Ради Європи. І так як і Іспанія, і Україна є країнами-членами Ради Європи, то громадяни цих країн можуть звертатися до даної особи та/або користуватися актами, виданими ним.

Основним завданням діяльності Комісара з прав людини Ради Європи є забезпечення дотримання та ефективної реалізації прав людини в країнах – членах Ради Європи.

А так як трудові права особи є частиною її соціальних прав, відповідно вони (трудові права) входять до загальної системи прав людини, котрі є у громадянському суспільстві.

Під час офіційного візиту Комісара з прав людини Ради Європи до Іспанії в листопаді 2022 року було зазначено: «що стосується прав людини біженців, шукачів притулку та мігрантів, Комісар вітає заходи, вжиті для захисту та прийому людей, які тікають від війни в Україні.» (https://cutt.ly/p5W8C97).

Тому можна зробити висновок про те, що дотримання і реалізація трудових прав людей, як елементу «права людини» в цілому, де б особа не перебувала, регулюються:

1. нормами законодавства країни, де особа перебуває,

2. нормами законодавства країни, громадянином якої вона (особа) є,

3. нормами міжнародного права,

4. знаходиться під юридичним наглядом відповідних уповноважених осіб, котрі здійснюють нагляд і контроль за дотриманням прав людини в цілому.

Підготувала Анастасія Якімова, адвокат, член Центру трудового права, та соціального забезпечення ВША, член UNBA Next Gen