Правове регулювання трудових правовідносин у Республіці Польща здійснюється:
⎯ Конституцією (KONSTYTUCJA RZECZY POSPOLITEJ POLSKIEJ z dnia 2 kwietnia 1997 r.)
⎯ Кодексом про працю (Трудовим кодексом) KODEKS PRACY ustawa z dnia 26 czerwca 1974 r. в редакції змін від 09.03.2023 р., опублікованих 04.04.2023 р.
⎯ Законами.
⎯ Підзаконними актами.
⎯ Локальними актами.
Головним Законом Республіки Польща є її Конституція (KONSTYTUCJA RZECZY POSPOLITEJ POLSKIEJ z dnia 2 kwietnia 1997 r.).
Так, у арт. 2 розділу I Конституції Республіки Польща (надалі по тексту – Конституція) , визначено, що Конституція є вищим законом Республіки Польща.
Положення Конституції застосовуються безпосередньо, якщо інше не передбачено Конституцією (http://surl.li/ikkoq).
Розділом 2 Конституції визначено свободи, права та обов’язки людини та громадянина (http://surl.li/ikkoq), де в частині трудових прав вказано, зокрема, що:
• кожному гарантується свобода вибору професії та місця роботи. Винятки визначені законом. Обов’язок працювати може бути встановлений лише законом. Забороняється прийом на постійну роботу дітей віком до 16 років. Форми і характер допустимої зайнятості визначаються законом. Мінімальний розмір оплати праці або спосіб визначення цього розміру встановлюється законом. Органи державної влади проводять політику, спрямовану на повну, продуктивну зайнятість, впроваджуючи програми боротьби з безробіттям, включаючи організацію та підтримку професійної орієнтації та навчання, а також громадських робіт та робіт із втручання (арт. 65 розділ II Конституції);
• кожен має право на безпечні та здорові умови праці. Порядок реалізації цього права та обов’язки роботодавця визначаються законом. Працівник має право на встановлену законом відпустку та щорічну оплачувану відпустку; максимальні норми робочого часу встановлюються законодавством (арт. 66 розділ II Конституції).
Щодо інших джерел права, визначено, що джерелами загальноприйнятного права Республіки Польща є: Конституція, статути, ратифіковані міжнародні договори та правила. Джерелами загальнозастосовного права Республіки Польща на території діяльності органів, що їх створили, є акти місцевого права (арт. 87 розділ III Конституції).
Звісно, основним регулятором відносин у сфері праці виступає Кодекс про працю (KODEKS PRACY ustawa z dnia 26 czerwca 1974 r. в редакції змін від 09.03.2023 р., опублікованих 04.04.2023 р., http://surl.li/ikkpl). Він є актуальним, динамічним джерелом права, котре не лише регулює установлені у суспільстві процеси у сфері трудових відносин, а й здійснює регулювання актуальних аспектів трудових відносин.
Сферою регулювання Кодексу про працю є визначення прав й обов’язків працівників і роботодавців (арт. 1 розділ I Кодексу про працю).
Структура Кодексу про працю показує такі аспекти регулювання:
• трудові відносини;
• заробітна плата й інші виплати;
• обов’язки роботодавця та працівника;
• матеріальна відповідальність працівників;
• робочий час;
• відпустки;
• права працівників, пов’язані з батьківством;
• праця неповнолітніх;
• безпека та гігієна праці;
• колективні договори та угоди;
• вирішення спорів, що випливають із трудових відносин;
• адміністративна відповідальність за порушення прав працівників;
• позовна давність;
• прикінцеві положення.
Відповідно, Кодекс про працю є об’ємним, широким джерелом трудового права Польщі, котре достатньо чітко визначає ключові аспекти трудових відносин, котрі відбуваються на території країни.
Якщо ж брати до уваги закони, то серед їх чисельності можна для прикладу виділити декілька наступних.
Закон від 13 березня 2003 р. про особливі правила припинення трудових відносин із працівниками з причин, не пов’язаних із працівниками (USTAWA z dnia 13 marca 2003 r. o szczególnych zasadach rozwiązywania z pracownikami stosunków pracy z przyczyn niedotyczących pracowników - http://surl.li/ikkpx), норми якого застосовуються, якщо роботодавцю, який має не менше 20 працівників, необхідно припинити трудові відносини з причин, не покладених на працівників, шляхом попередження роботодавця, а також за згодою сторін у певних умовах (арт. 1. 1. Закону).
Закон від 20 квітня 2004 року про сприяння зайнятості та інститути ринку праці (Ustawa z dnia 20 kwietnia 2004 r. o promocji zatrudnienia i instytucjach rynku pracy - http://surl.li/ikkqf) завдання держави у сфері сприяння зайнятості, пом’якшення наслідків безробіття та професійної активізації та завдання держави у сфері сприяння зайнятості, пом’якшення наслідків безробіття та професійної активізації виконуються інститутами ринку праці (арт. 1. 1. Закону).
Закон від 9 липня 2003 р. про працевлаштування тимчасових працівників (Ustawa z dnia 9 lipca 2003 r. o zatrudnianiu pracowników tymczasowych – http://surl.li/ikkql), котрий регулює правила найму тимчасових працівників роботодавцем, який є організатором тимчасового працевлаштування, та правила направлення цих працівників та осіб, які не є працівниками агенції тимчасової зайнятості, на виконання тимчасових робіт до роботодавця-користувача (арт. 1. 1. Закону).
Дуже важливим для громадян України, котрі після 24.02.2022 року виїхали на територію Республіки Польща, є Закон від 12.03.2022 року про допомогу громадянам України у зв’язку зі збройним конфліктом на території цієї держави (USTAWAz dnia 12 marca 2022 r. o pomocy obywatelom Ukrainy w związku z konfliktem zbrojnym na terytorium tego państwa http://surl.li/ikkqr), котрий визначає особливі правила легалізації перебування громадян України, які прибули на територію Республіки Польща безпосередньо з території України у зв’язку з військовими діями, що ведуться на території цієї держави, та громадян України, які мають Карти поляка, які разом із найближчими родичами через ці військові дії прибули на територію Республіки Польща (арт. 1. 1. Закону).
Також Закон також визначає, зокрема і окремі права громадян України, перебування яких на території Республіки Польща вважається законним; особливі правила продовження термінів легального проживання громадян України та документів, виданих їм польськими органами влади щодо права в’їзду та перебування на території Республіки Польща; певні права громадян Польщі та громадян України, які є студентами, викладачами чи дослідниками, які в’їжджають з території України; особливі правила здійснення та ведення господарської діяльності громадянами України, які на законних підставах перебувають на території Республіки Польща (арт. 1.3. Закону).
Важливим регулятором трудових відносин виступає також спеціальний Закон про іноземців від 12 грудня 2013 року (Ustawa z dnia 12 grudnia 2013 r. o cudzoziemcach - http://surl.li/ikkqu), котрий визначає правила та умови в’їзду іноземців на територію Республіки Польща, їхнього проїзду через цю територію, перебування на ній та виїзду з неї, порядок та компетентні органи в цих питаннях (арт. 1 Закону).
Відповідно, законодавче регулювання трудових відносин у Польщі є досить широким і містить актуальні закони, котрі регулюють трудові процеси, котрі відбуваються у суспільстві.
Важливим регулятором трудових відносин у Польщі виступає Міністерство сім’ї, праці та соціальної політики (офіційний сайт – http://surl.li/ikkqy), до компетенції якого, зокрема і входить сфера праці:
• працевлаштування та протидія безробіттю,
• трудові відносини та умови праці,
• заробітна плата та виплати працівникам,
• колективні трудові відносини та колективні спори,
• профспілки та організації роботодавців.
Серед численних актів Міністерства сім’ї, праці та соціальної політики у сфері праці можна виділити декілька наступних:
• Розпорядження Міністра праці та соціальної політики від 8 січня 1997 року про детальні правила надання щорічних відпусток, визначення та виплати винагороди за відпустку та грошового еквівалента відпустки (http://surl.li/ikkrc);
• Розпорядження Міністра сім’ї, праці та соціальної політики від 30 грудня 2016 року про довідку з місця роботи (http://surl.li/ikkre);
• Постанова Міністра праці та соціальної політики від 15 травня 1996 р. Про порядок виправдання відсутності на роботі та надання працівникам відпусток з роботи (http://surl.li/ikkrk) та ін.
Також, важливими регуляторами трудових відносин є і локальні акти, такі як колективні трудові договори, положення про роботу, положення про оплату праці, статути тощо, котрі укладають безпосередньо між роботодавцями та працівниками та носять індивідуально – визначений характер.
Вагомий внесок у процес дотримання та застосування законодавства про працю у Республіці Польща здійснює, зокрема, і Національна інспекція праці (http://surl.li/ikkrp), головна місія якої полягає в ефективному забезпеченні дотримання положень законодавства про працю, включаючи гігієну та безпеку праці, шляхом проведення ефективних і цілеспрямованих перевірок і профілактичних дій, спрямованих на зниження ризиків нещасних випадків і дотримання законодавства про працю.
Відтак, можна зробити висновок про те, що широкий спектр актів законодавства, котрі регулюють трудові відносини у Республіці Польща здійснюють це регулювання з урахуванням не лише актуальних внутрішньо – державних, але й міжнародних процесів.
Підготувала Анастасія Якімова, адвокат, член Центру трудового права, та соціального забезпечення ВША, член UNBA Next Gen
Цікаві публікації автора:
• Якщо у роботодавця є укриття, то хто із працівників несе відповідальність за те, щоб таке укриття було відчиненим? http://surl.li/ighpw
• Роботодавець не виплачує аванс: дії працівника. http://surl.li/gsilt