Шановні колеги, представляємо Вашій увазі збірку 20-ти найбільш цитованих у ЄДРСР рішень ЄСПЛ, що стосуються провокації злочину, тематичне дослідження яких здійснив Олексій Гура, лектор Вищої школи адвокатури НААУ, член Національної асоціації адвокатів України.

Збірка “Заборона провокації злочину: європейський погляд (ТОП-20 рішень ЄСПЛ, цитованих в ЄДРСР)” доступна для завантаження: https://bit.ly/3BD7GRP включає:

• узагальнення прецедентної практики ЄСПЛ щодо провокації злочину
• авторський огляд значущих моментів рішень ЄСПЛ,
• стислий вигляд суті справи та деяких фактичних обставин, які допоможуть краще зрозуміти чому ЄСПЛ прийшов до тих чи інших висновків.

20 рішень Європейського суду з прав людини, які є найбільш цитованими у національній судовій практиці та мали найбільший вплив на формування поняття провокації злочину, її ознак та підходів у їх застосуванні:

1) «Тайшейро (Таксейра) де Каштро проти Португалії» (Teixeira de Castro v. Portugal)

№44/1997/828/1034 від 09.06.1998 р.;

2) «Секейра проти Португалії» (Sequeira v. Portugal) №73557/01 від 06.05.2003 р.;

3) Ваньян проти Росії (Vanyan v. Russia) №53203/99 від 15.12.2005 р.;

4) «Худобін проти Росії» (Khudobin v. Russia) №59696/00 від 26.10.2006 р.;

5) «Раманаускас проти Литви» (Ramanauskas v. Lithuania) № 74420/01 від 05.02.2008 р.;

6) Малінінас проти Литви (Malininas v. Lithuania ) №10071/04 від 01.07.2008 р.;

7) Мілініне проти Литви (Milinienė v. Lithuania) №74355/01 від 24.06.2008 р.;

Барак Хан проти Туреччини (Burak Hun v. Turkey) №17570/04 від 15.12.2009 р.;

9) Баннікова проти Росії (Bannikova v. Russia) №18757/06 від 04.11.2010 р.;

10) Вєсєлов та інші проти Росії (Veselov and Others v. Russia) № 23200/10, 24009/07, 556/10 від 02.10.2012 р.;

11) Сепіл проти Туреччини (Sepil v. Turkey) №17711/07 від 12.11.2013 р.;

12) Санду та інші проти Молдови (Sandu and Others v. Moldova) №16463/08 від 11.02.2014 р.;

13) Лагутін та ін. проти Росії (Lagutin and other v. Russia) №6228/09, 19123/09, 19678/07, 52340/08, 7451/09 від 24.04.2014 р.;

14) Фюрч проти Німеччини (Furcht v. Germany) № 54648/09 від 23.10.2014 р.;

15) Носко і Нефьодов проти Росії (Nosko and Nefedov v. Russia) №5753/09, №11789/10 від 30.10.2014 р.;

16) «Таранекс проти Латвії» (Taraneks v. Latvia) №3082/06 від 02.12.2014 р.;

17) «Матанович проти Хорватії» (Matanović v. Croatia) №2742/12 від 04.04.2017 р.;

18) «Раманаускас проти Литви №2» (Ramanauskas v. Lithuania (№2) №55146/14 від 20.02.2018 р.;

19) Чохонелідзе проти Грузії, (Tchokhonelidze v. Georgia) №31536/07 від 28.06.2018 р.;

20) Акбай та інші проти Німеччини (Akbay and others v. Germany) №40495/15 від 15.10.2020 р.

Підсумовуючи дослідження, Олексій Гура звертає увагу на найбільш, на його погляд, значущі моменти усталеної практики ЄСПЛ щодо провокації злочину:

— Що таке провокація?

— Загальні підходи до застосування в розслідуванні таємних операцій;

— Щодо процедури таємних операцій;

— Матеріальний і процесуальний тест на провокацію;

— Результат перевірки судом заяви про провокацію;

— Приклади підозрілих ситуацій;

— Причинний зв’язок і непряма провокація.

Автор наголошує, що кожне рішення ЄСПЛ, розглянуте в дослідженні має свої самостійні висновки, які дозволять читачу сприймати такі рішення ЄСПЛ одночасно як самостійні джерела інформації, і як частину загальної концепції поняття «провокації злочину», яку побудовано Європейським судом з прав людини.

Збірка стане в нагоді усім, хто провадить діяльність у сфері кримінального провадження, цікавиться практикою ЄСПЛ та її застосуванням в національному судочинстві.