Шановні колеги,

представляємо Вашій увазі посібник «Заборона провокації злочину: Практика Верховного Суду. ч. 1 Провокація в «білокомірцевих злочинах», підготовлений Олексієм Гурою, членом Національної асоціації адвокатів України, лектором Вищої школи адвокатури НААУ.

Посібник є логічним продовженням дослідження інституту провокації злочину, яке розпочалось з огляду ТОП-20 рішень ЄСПЛ, найбільш цитованих у ЄДРСР (https://bit.ly/3Vv8rUp).

З аналізу досліджуваного матеріалу, вбачається, що кримінальні провадження, у яких піднімається питання провокації злочину, умовно, можна поділити на три групи:

1) провадження у справах про «білокомірцеві злочини» (ст. 190, 191, 368, 368-4, 369, 369-2 ККУ);

2) провадження в справах про незаконний обіг наркотиків (ст. 307, 305, 315 ККУ);

3) провадження в інших категоріях справ (ст. 115, 146, 149, 359, 332 ККУ).

Ця, перша частина дослідження, включає в себе 36 найбільш цікавих (на скромну думку автора) рішень ВС у справах про «білокомірцеві злочини», у яких найвища судова інстанція України підіймає питання провокації злочину. Найбільш активне формування практики з питання провокації, відбувалось у першій та другій групі (білокомірцеві злочини та справи про незаконний обіг наркотиків), тому, частина з важливих висновків ВС у питаннях провокації вперше зроблена у одній групі, частина в іншій.

Головною метою цього дослідження є формування у читача цілісного та хронологічно послідовного уявлення про те, як ВС послідовно імплементовував практику ЄСПЛ на тему провокації злочину, у національну судову практику, а також, те, як змінювались та вдосконалювались підходи ВС до питання провокації злочину від часу створення суду до сьогодні. Окрім зазначеного, допис покликаний стати своєрідним посібником з практики застосування інституту провокації злочину.

Уже традиційно, усі рішення викладено у хронологічній послідовності, починаючи від найстарішого до найновішого. Такий спосіб викладення покликаний бажанням дослідити динамічну практику ВС в питаннях провокації злочину та її ознак. Для зручності читача, в описі кожного кейсу буде наведено короткі теги, що дозволять орієнтуватись, чому присвячено той чи інший кейс, а сам опис буде містити зазначення статей Кримінального кодексу України, за які було інкриміновано обвинуваченим.

Ця частина дослідження присвячена наслідкам провокації у таких кримінальних правопорушеннях:

1) Стаття 190. Шахрайство;

2) Стаття 191. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем;

3) Стаття 368. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою;

4) Стаття 368-4. Підкуп особи, яка надає публічні послуги;

5) Стаття 369. Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі;

6) Стаття 369-2. Зловживання впливом.

Добірка, у першу чергу, розрахована на читача, який вже знайомий з першою частиною дослідження, присвяченій практиці ЄСПЛ, у якій визначено зміст терміну «провокація злочину», з’ясовано, що таке матеріальний і процесуальний тест на провокацію.

Посібник доступний для завантаження