Постанова ВС від 19.07.2018 р. у справі № 381/4076/14-к. https://cutt.ly/u8fLBHq

Кримінальне правопорушення: ч. 2 ст. 307 ККУ

У вказаному кейсі цікавим є те, що справа після обвинувального вироку двічі була у касації і лише на третьому касаційному «колі» у касаційній скарзі засуджений зробив заяву щодо провокації щодо нього. ВС зроблено висновок, щодо своєчасності заяви про провокацію.

Висновки ВС: Натомість з матеріалів кримінального провадження убачається, що протягом судового розгляду в суді першої інстанції ОСОБА_1 клопотань чи заяв з приводу перевірки вчинення щодо нього провокації злочину працівниками міліції не подавав, після зміни прокурором обвинувачення та зменшення його обсягу визнав вчинення ним інкримінованих злочинів по епізодах, які мали місце 23 червня 2014 року, в повному обсязі та щиро розкаявся. Про будь-які порушення його прав і свобод при збиранні доказів у місцевому суді не вказував, тому у суду не було предмету відповідної перевірки. Більше того, ОСОБА_1 не був позбавлений такої можливості заявити про це у ході перегляду кримінального провадження щодо нього двічі в судах апеляційної та касаційної інстанцій. І лише у ході третього касаційного розгляду засуджений формально вказав на необхідність перевірки провокації, пов’язуючи це з проханням пом’якшити покарання.

Аналогічних висновків ВС дійшов і у Постанові від 12.01.2022 р. по справі № 419/2027/19.

Джерело: «Заборона провокації злочину: практика Верховного Суду. Частина. 2. Провокація в справах про наркотики» – збірка, підготовлена Олексієм Гурою, членом Національної асоціації адвокатів України, лектором Вищої школи адвокатури НААУ.

Збірка* доступна для ознайомлення і завантаження за посиланням: https://cutt.ly/RwqGPsjO