Постанова ВС від 17.11.2020 р. у справі № 722/1436/18. https://cutt.ly/O4YOcZO
Кримінальне правопорушення: ч. 2 ст. 307 ККУ
У цій справі ВС визнав невірною оцінку суду апеляційної інстанції про наявність провокації, що будувалась на відсутності у слідства доказів про попередню злочинну діяльність обвинуваченого.
ВС констатовано, що таке джерело доказів як показання свідка (який є закупним), щодо попередньої злочинної діяльності обвинуваченого (раніше пропонував свідку продати йому наркотики) є, в принципі, достатнім джерелом.
Короткий огляд руху справи: Вироком суду першої інстанції, обвинуваченого визнано винуватим і засуджено до 6 років позбавлення волі.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 15 липня 2020 року вирок районного суду щодо ОСОБА_1 скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв’язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості і вичерпанням можливості їх отримати.
Зокрема, апеляційний суд дійшов висновку, що працівники правоохоронних органів не обмежувалися пасивним розслідуванням, а впливали на ОСОБА_1, схиляючи його до вчинення кримінального правопорушення з метою його подальшого викриття, яке б він не вчинив, якби орган досудового розслідування не сприяв цьому, тобто мало місце провокування.
При цьому апеляційний суд виходив з того, що ініціатором збуту наркотичних засобів був саме ОСОБА_2, який користуючись знайомством і товариськими відносинами, фактично підбурював ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення і саме своєю поведінкою та розмовами схилив останнього до вчинення кримінального правопорушення, оскільки першим в день проведення НСРД зателефонував ОСОБА_1 та ініціював розмови про наркотичні засоби.
Також апеляційний суд указав, що в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про те, що відносно ОСОБА_1 заводилась оперативно-розшукова справа, та про те, що він раніше збував наркотичні засоби, третім особам, крім особи, до якої застосовані заходи безпеки, а також не встановлено походження наркотичних засобів.
Висновки ВС: Так, суд апеляційної інстанції частково дослідив докази у провадженні та дійшов висновку, що мала місце провокація кримінального правопорушення з боку правоохоронних органів.
При цьому апеляційний суд достатньо не пересвідчився чи було з боку правоохоронних органів спонукання ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, а також не навів переконливих доводів, які б свідчили про це.
В суді особа, залучена до конфіденційного співробітництва, вказувала, що ОСОБА_1 весною 2018 року до проведення першої оперативної закупки кілька разів продавав йому для власного вживання коноплю і амфетамін. Також свідок указував,
що приблизно 18 червня 2018 року ОСОБА_1 повідомив, що може продати амфетамін у зв'язку з чим ОСОБА_2 напередодні оперативних закупок телефонував ОСОБА_1.
При ухваленні обвинувального вироку місцевий суд врахував ці показання свідка у сукупності з іншими наведеними у судовому рішенні доказами.
Зокрема, у вироку місцевий суд, спростовуючи доводи сторони захисту про наявність провокації кримінального правопорушення, послався на досліджені ним протоколи про результати проведення НРСД, з яких вбачалося, що ОСОБА_1 добровільно погодився на збут психотропної речовини, вчиняв активні дії для її придбання, встановлював місце продажу та визначав вартість.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції відмовив прокурору у досліджені зазначених вище протоколів, їх не перевірив і в оскаржуваному судовому рішенні не зазначив, які докази беззаперечно свідчили б про підбурювання ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення і якими б спростовувалися висновки місцевого суду про відсутність провокації кримінального правопорушення з боку правоохоронних органів.
Джерело: «Заборона провокації злочину: практика Верховного Суду. Частина. 2. Провокація в справах про наркотики» – збірка, підготовлена Олексієм Гурою, членом Національної асоціації адвокатів України, лектором Вищої школи адвокатури НААУ.
Збірка* доступна для ознайомлення і завантаження за посиланням: https://cutt.ly/RwqGPsjO