Один заявник у декількох провадженнях ще не провокація
Заборона провокації злочину: практика Верховного Суду. Частина. 2. Провокація в справах про наркотики» – збірка, підготовлена Олексієм Гурою, членом Національної асоціації адвокатів України, лектором Вищої школи адвокатури НААУ
Гура Олексій
13.07.2023

Один закупник наркотичних речовин у декількох провадженнях та наявність відкритого кримінального провадження проти цього закупника ще не свідчать про наявність провокації

Постанова ВС від 25.02.2020 р. у справі № 164/2506/17. https://cutt.ly/F8fVUvF

Кримінальні правопорушення: ч. 1,2, ст. 307 ККУ , ч. 1 ст. 321 ККУ

#виконання ч. 7 ст. 271 КПК

#заявник під КП + один заявник у декількох провадженнях ще не ПРОВОКАЦІЯ

У попередніх кейсах, ВС наголошував на важливості виконання прокурорами вимог ч. 7 ст. 271 КПК, а саме, викладення у рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, обставин, які свідчать про відсутність під час НСРД провокування особи на вчинення злочину. У цьому кейсі ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які проаналізувавши текст постанови прокурора, визнали зазначені у ній мотиви прокурора, достатніми, для висновку про відсутність провокації. Окрім того, у цьому кейсі ВС відступив від досить усталеної практики, що один закупник наркотичних речовин у декількох провадженнях та наявність відкритого кримінального провадження проти цього закупника – свідчать на користь провокації.

Висновок ВС: Суд першої інстанції надав критичну оцінку твердженням обвинуваченого про фальсифікацію щодо нього кримінального провадження за частинами 1, 2 ст. 307 КК та провокацію вчинення злочину за ч. 2 ст. 307 КК, оскільки вони спростовуються доказами, зібраними під час досудового розслідування та дослідженими судом.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 271 КПК контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадку наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин. Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 червня 1998 року у справі «Тейшейра де Каштру проти Португалії» вказав на те, що підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники таких органів або особи, які діють за їх вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб’єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

Суд першої інстанції встановив, що дотримання у цьому провадженні вимог ст. 271 КПК і практики Європейського суду з прав людини щодо забезпечення належного прокурорського нагляду за проведенням НСРД підтверджується постановами прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 4 серпня 2017 року та від 8 вересня 2017 року, в яких прокурор, виконуючи вимоги п. 7 ст. 271 КПК, послався на обставини, що свідчать про відсутність під час НСРД провокування особи на вчинення злочину.

Як убачається з матеріалів провадження, прокурор у вищевказаних постановах вказав на те, що 17 листопада 2017 року до поліції звернувся ОСОБА_2, який добровільно повідомив про систематичний збут громадянином ОСОБА_1 наркотичних засобів. На підтвердження своєї заяви ОСОБА_2 добровільно здав поліції придбану у ОСОБА_1 частину таблетки «Субутекс», яка згідно з висновком експертизи від 27 липня 2017 року No 493/487 містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - бупренорфін масою 0,0007 г. Перевіркою матеріалів досудового розслідування ознак провокації вчинення злочину не виявлено.

Вказані обставини щодо звернення до правоохоронних органів ОСОБА_2 підтвердив у судовому засіданні суду першої інстанції. Цей суд установив, що органи досудового розслідування та оперативні працівники здійснювали пасивне розслідування та жодних дій провокаційного характеру не вчиняли.

Джерело: «Заборона провокації злочину: практика Верховного Суду. Частина. 2. Провокація в справах про наркотики» – збірка, підготовлена Олексієм Гурою, членом Національної асоціації адвокатів України, лектором Вищої школи адвокатури НААУ.

Збірка* доступна для ознайомлення і завантаження за посиланням: https://cutt.ly/RwqGPsjO