Про роль Служби в справах дітей як законного представника дитини розповіла адвокат у сфері захисту прав та інтересів дітей, медіатор Людмила Гриценко.
Лектор зауважила, що представник органу опіки та піклування може залучатися як законний представник для здійснення представництва інтересів дитини в процесуальному статусі підозрюваного, обвинуваченого у разі:
•відсутності можливості залучення до участі в процесуальній дії законних представників з-поміж батьків (усиновлювачів), опікунів чи піклувальників, інших близьких родичів дитини;
•наявності конфлікту інтересів між інтересами дитини та її батьками/законними представниками, про що приймається процесуальне рішення уповноваженої особи (постанова або ухвала).
Людмила Гриценко наголосила, що важливим при визначенні законного представника є дотримання дитиноцентрованого підходу, що передбачає врахування думки дитини, якщо її вік та рівень розвитку дозволяє висловити свою думку.
Основні функції та задачі законного представника в кримінальному провадженні полягають у тому, щоб:
- бути присутнім поряд з дитиною;
- ставити запитання та заперечувати проти запитань
Для органів опіки та піклування саме з цих питань в Мінсоцполітики напрацьовані два проєкти методичних рекомендацій:
· про організацію соціального захисту дитини, постраждалої від кримінального правопорушення (для фахівців ССД);
· про представництво інтересів дитини, яка вчинила кримінальне правопорушення (для фахівців ООП).
Ці проєкти Методичних рекомендацій розроблені на виконання пунктів 11 та 14 Плану заходів з реалізації пілотного проєкту імплементації міжнародних стандартів правосуддя, дружнього до дитини, у практичну діяльність, затвердженого Наказом Офісу Генерального прокурора, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України від 01 червня 2023 року №150/445/2077/5/187.
Станом на сьогодні Мінсоцполітики узгоджує вказані вище проєкти з дотичними органами (це Офіс Генпрокурора, МВС, Нацполіція, Мін’юст) та за результатами погодження планується затвердження їх наказом Мінсоцполітики.
Серед проблемних аспектів, які існують у цій сфері, адвокат відзначила такі:
- ціннісні орієнтири;
- брак вмотивованих фахівців;
- професійне вигорання та відсутність/недостатність підтримувальних програм та проєктів;
- відсутність часу на покрокове навчання, участь і залучення потрібні вже зараз і навіть «на вчора»;
- питання кваліфікації;
- недостатня кількість спільних навчань з дотичними фахівцями;
- для змін потрібен час, зміни не відбуваються на один день і навіть за один рік.
До шляхів вирішення проблематики спікер віднесла наступні:
- зробити аналітику (GAP-аналіз до прикладу), визначити, глобальну проблематику, скласти стратегію вирішення та працювати над її реалізацією. Кожне з цих словосполучень наскільки глибоке та об’ємне, що тягне на окремо написану публікацію;
- усвідомити і прийняти той факт, що для змін потрібен час;
- змінювати мислення;
- змінювати підходи, маючи покрокові плани впровадження змін;
- підтримка фахівців, які працюють з дітьми має стати частиною державної політики;
- робота в соціальній сфері має набути іншого значення, має стати престижною (зокрема, і за рівнем оплати) і сприйматися, зокрема, як інвестиція в майбутнє наших дітей, в майбутнє країни;
- систематично проводити спільні навчання у форматі симуляцій та тренінгів;
- запровадити програми менторства;
- фіксувати навіть маленькі перемоги та історії успіхів, ділитися, висвітлювати в інформаційному просторі.
Матеріал підготовлено за наслідками круглого столу «Правові засоби захисту прав і свобод дитини в Україні», співорганізатором якого виступив Центр «Адвокат дитини». https://tinyurl.com/2j7nm4a9
Запис круглого столу можна переглянути за посиланням: https://tinyurl.com/2j847xhx