Людмила Гриценко, адвокат, медіатор, член Комітету з сімейного права НААУ, Центру «Адвокат дитини» ВША НААУ, у доповіді сфокусувала увагу на нормах міжнародного права прав людини і міжнародного гуманітарного права, які дотичні до питань евакуації на національному рівні, їх застосуванні та співвідношенні між собою.

Норми міжнародного права з прав людини у зв’язку з ратифікацією відповідних міжнародних договорів стали частиною національного законодавства. Ці норми права діють завжди (і в мирний час, і в період збройних конфліктів/війн).

У контексті евакуації ці норми на пряму не регулюють питання та процедуру евакуації, проте визначають права людини, які мають бути враховані в процесі її здійснення. До прикладу, мова може йти про такі права як: про право на життя, право на вільний вибір місця проживання та свободу пересування, право на свободу та особисту недоторканність, заборона катувань та нелюдського поводження, право на приватне життя.

Якщо говорити про права дітей, то тут крім вищезазначених прав в фокусі уваги варто тримати та враховувати право на забезпечення найкращих інтересів, право на проживання з батьками, захист від незаконного вивезення, право на освіту, право не бути дискримінованим, тощо (перелік не є вичерпним, детальний перелік конвенційних прав визначений в Конвенції ООН про права дитини).

Людмила Гриценко наголосила, коли ми говоримо про евакуацію, конвенційні права варто тримати в фокусі уваги, оскільки в процесі евакуації (примусової евакуації) може мати місце втручання в права людини, а втручання в права має бути законним, виправданим, легітимним та пропорційним.

Норми міжнародного гуманітарного права починають свою дію з початком міжнародного збройного конфлікту. Міжнародне гуманітарне складається з права Гааги, це право встановлює певні обмеження методів і засобів/способів ведення війни, та права Женеви, це про гарантії/захист під час війни для осіб, які не є комбатантами або більше не беруть участь у військових діях.

Відповідаючи на питання, чи є в міжнародному гуманітарному праві норма, яка регулює можливість евакуації дітей, в тому числі у відриві від сім’ї чи без згоди батьків, доповідач вказала, що такої норми прямо не існує, однак є вказівки не розлучати сім’ї при примусовій евакуації, і ця вказівка стосується держави окупанта; також є умова про те, що сторони конфлікту намагаються укладати місцеві угоди про евакуацію; ще є умови про створення безпечних зон, де можна оберігати від наслідків війни певні категорії осіб, у тому числі, дітей.

У контексті розгляду норм національного законодавства доповідач зазначила, що такі, з одного боку, визначають права людини, а з іншого – регулюють діяльність державних та недержавних органів на відповідній території, які в тому числі можуть регулювати процедуру евакуації. Проте на сьогодні в Україні не має спеціального закону, який би регулював процедуру евакуації, наявні лише підзаконні нормативно-правові акти.

Якщо говорити про наявність в національному законодавстві норми, яка б регулювала питання евакуації дітей, то перш за все йдеться про статтю 30-1 Закону України «Про охорону дитинства», яка має назву «захист дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, та дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів».

Людмила Гриценко також зазначила, що за національним законодавством, якщо дитина внаслідок збройного конфлікту/війни, потрапляє в умови, що негативно впливають на її стан здоров’я, розвиток і т.д., то вона стає дитиною, яка опинилася в складній життєвій обставині і відповідно на рівні національного законодавства є відпрацьований механізм, що і як уповноважені державні органи мають зробити, аж до вилучення дитини з сім’ї. У такому разі відсутність згоди батьків (осіб, які їх замінюють) вже матиме інший фокус. Дитина опинилася в складних життєвих обставинах – і держава має на це належним чином відреагувати через відпрацьований механізм, діючи в найкращих інтересах дитини.

Проте, в умовах саме збройного конфлікту, є певний нюанс – алгоритм дій, який передбачений національним законодавством у разі, якщо дитина опинилася в ситуації, не завжди буде легко реалізувати через національні механізми, бо в умовах збройного конфлікту може або не бути на відповідній території органів державної влади/місцевого самоврядування або вони є, але не функціонують через певні причини, пов’язані з збройним конфліктом.

Стосовно співвідношення норм міжнародного права з прав людини та міжнародного гуманітарного права, на думку адвоката, такі норми діють одночасно і мають доповнювати одна одну. Там, де ж можливість застосовувати міжнародне право з прав людини, потрібно застосовувати його, а там, де такої можливості немає – як мінімум мають діяти норми міжнародного гуманітарного права.

Людмила Гриценко підсумувала, що:

1. Евакуація дітей з зони бойових дій, без згоди їх батьків – це фактично втручання в права людини. У цілому конвенційні підходи допускають таке втручання, але це втручання має бути законним, виправданим, мати легітимну мету і бути пропорційним.

2. У цій частині має бути наявний закон, який визначатиме правову природу, права і обов’язки в ситуації евакуації, мають бути напрацьовані або чіткі критерії цієї пропорційності, або прозорий тест на пропорційність. І це завжди буде складне питання в контексті, що краще – розлучитися з сім’єю чи бути евакуйованим в безпечне місце без сім’ї.

3. Примус евакуюватися одному дорослому з дитиною (без права відмовитися) – це також обмеження прав, хоча і в інтересах дитини. Тому, таке обмеження, як і втручання мають бути законним, виправданим, мати легітимну мету і бути пропорційним.

Під час виступу також розкрито досвід територіальних громад з точки зору ролі якісної комунікації в процесі евакуації з метою забезпечення безпеки дітей.

«Щоб зробити евакуацію «безпечною» для людей, важливе якісне, повне і доступне інформування» - зазначила Людмила Гриценко.

Публікація підготовлена по матеріалах фахової дискусії «Тимчасове переміщення та евакуація: правові механізми забезпечення безпеки дітей», організованій Національною асоціацією адвокатів за ініціативою Комітету з сімейного права спільно з Вищою школою адвокатури за ініціативою Центру «Адвокат дитини», що відбулася 13 березня 2023 року.

Тематичні матеріали:

• Тимчасове переміщення та евакуація: адвокати обговорили правові механізми забезпечення безпеки дітей. https://cutt.ly/L7sjjJf

• Сучасні виклики і загрози у питаннях захисту прав дітей у воєнний час і шляхи їх подолання. https://cutt.ly/x7sjlfJ

• Міжнародні стандарти та світовий досвід евакуації дітей у збройному конфлікті: Катерина Рашевська: https://cutt.ly/C7sjnkv

• Евакуація сімей з дітьми та форм інституційного догляду за дітьми: про різність підходу держави розповіла адвокат Анастасія Шепеленко. https://cutt.ly/g7nuf5D

• Підстави відібрання дитини в умовах збройного конфлікту в огляді підходів ЄСПЛ: Маргарита Жданова. https://cutt.ly/e7YKPMg

Трансляція фахової дискусії доступна за покликанням: https://cutt.ly/H835WIy