Публікації лектора
Фінансовий аналіз у процедурі банкрутства: адвокат Юрій Григоренко
Юрій Григоренко, адвокат, арбітражний керуючий, секретар Комітету з питань банкрутства, що діє в складі НААУ
Григоренко Юрій
23.06.2023

Юрій Григоренко, адвокат, арбітражний керуючий, секретар Комітету з питань банкрутства, що діє в складі НААУ, провів у Вищій школі адвокатури НААУ захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Фіктивне банкрутство, фінаналіз».

На сьогодні у справах про банкрутство існує такий інструментарій як покладення боргів боржника юридичної особи на учасників та керівництво товариства і відповідно без окремого зупинення уваги на випадках з’ясування, що є господарським правопорушенням та які основні види таких правопорушень, фактично використання солідарної та субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство є вкрай проблематичним.

З метою визначення та доведення таких господарських правопорушень як фіктивне, приховуване банкрутство та доведення до банкрутства, необхідно розуміти, які фінансові показники потрібно досліджувати.

Керівним документом, який регулює питання проведення фінансового аналізу фінансового стану підприємства боржника є Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 р. № 14.

Ці Методичні рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів при оцінці фінансового-господарського стану підприємств на предмет:

• наявності ознак приховуваного, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства;

• своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству;

• здійснення аналізу для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

Об’єктом аналізу є фінансово-господарський стан неплатоспроможних підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти їх діяльності.

Суб’єктами аналізу є власники, органи, уповноважені управляти майном, або особи, які заінтересовані в отриманні інформації щодо діяльності підприємства (кредитори, постачальники, покупці, державний орган з питань банкрутства, арбітражний керуючий, податкові органи, персонал підприємства, керівництво тощо).

Протягом трьох днів з дня виявлення ознак фіктивного банкрутства матеріали направляються до органів податкової служби за місцем реєстрації підприємства.

Протягом трьох днів з дня виявлення ознак доведення до банкрутства та приховування стійкої неплатоспроможності матеріали направляються до органів внутрішніх справ за місцем реєстрації підприємства.

Звіт щодо поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможного підприємства повинен мати такі основні розділи:

  • загальна характеристика діяльності підприємства (назва, статус та інші інформаційні дані, структура власників, основні узагальнюючі показники діяльності підприємства за останні два роки тощо). Цей розділ доцільно включати у разі зовнішнього характеру використання результатів;
  • оцінка фінансово-господарського стану (фінансова, виробнича та інвестиційна діяльність);
  • оцінка резервів підвищення ефективності функціонування підприємства та відновлення його платоспроможності;
  • загальні висновки та рекомендації, в тому числі про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

Основними джерелами інформації для проведення поглибленого аналізу є:

  • баланс підприємства (форма N 1);
  • звіт про фінансові результати (форма N 2);
  • звіт про рух грошових коштів (форма N 3);
  • звіт про власний капітал (форма N 4);
  • примітки до річної фінансової звітності (форма N 5);
  • звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) (форма N 11-ОЗ);
  • обстеження технологічних інновацій промислового підприємства (форма N 1-інновація);
  • звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма N 1-Б);
  • звіт з праці (форма N 1-ПВ);
  • звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці (форма N 1-ПВ (умови праці));
  • звіт про використання робочого часу (форма N 3-ПВ).

Лектор окремо зупинив увагу на визначенні ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства та приховуваного банкрутства.

Визначення ознак фіктивного банкрутства

Фіктивним може бути визнано банкрутство у разі, якщо підприємство-боржник (за наявності у нього на це можливості) не задовольнило вимоги кредиторів та зобов’язання перед бюджетом у повному обсязі на момент його звернення до господарського суду із заявою про визнання своєї неплатоспроможності.

Для того, щоб зробити відповідний висновок, необхідно визначити коефіцієнт покриття шляхом зіставлення розміру оборотних активів підприємства та його довгострокових і поточних зобов’язань.

При цьому до складу довгострокових і поточних зобов’язань слід віднести як основну суму боргу, так і відсотки, штрафи, пені та неустойки щодо цього боргу, у разі, якщо вони зазначені в стандартах бухгалтерського обліку або є рішення суду про їх стягнення.

У разі коли на підприємстві коефіцієнт покриття перевищував одиницю при нульовій або позитивній рентабельності, це може свідчити про наявність ознак фіктивного банкрутства на підприємстві.

Під час виявлення ознак фіктивного банкрутства необхідно враховувати наявність офіційної заяви власника або службової особи підприємства-боржника до господарського суду щодо порушення провадження у справі про банкрутство стосовно цього підприємства, на підставі якої винесено відповідну ухвалу суду, та фактичної можливості задоволення вимог кредиторів, у тому числі зобов’язань перед бюджетом, у повному обсязі на момент звернення до суду.

У процесі здійснення аналізу необхідно заповнити таблицю 2 «Показники щодо аналізу для виявлення ознак фіктивного банкрутства» (додаток 4).

Визначення ознак доведення до банкрутства

Визначення ознак доведення до банкрутства може бути здійснено у разі, коли в суді була розпочата справа щодо банкрутства підприємства та є ознаки неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели його до фінансової неспроможності.

Ознаками доведення до банкрутства є наявність дій відповідних осіб боржника, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв’язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов’язкові платежі.

Насамперед необхідно визначити, чи змінився рівень забезпечення зобов’язань кредиторів за період, що аналізується. У разі коли такі зміни мали місце, потрібно з’ясувати умови укладення, виконання договорів, відповідно до яких сталися ці зміни.

Рівень забезпечення зобов'язань кредиторів характеризується такими показниками:

  • забезпечення зобов'язань боржника всіма його активами (відношення суми активів боржника до суми його зобов'язань);
  • забезпечення зобов'язань боржника його оборотними активами (відношення оборотних активів до суми зобов'язань боржника);
  • розмір чистих активів (різниця між сумою активів підприємства та його зобов'язань).

У разі коли було встановлено, що вищезазначені показники погіршилися протягом періоду, який аналізується, необхідно з'ясувати, за умови виконання яких саме договорів це сталося. Ці договори слід перевірити на відповідність ринку товарів та послуг щодо кон'юнктури (ціни, обсягу продажу, якості, конкурентності), а також перевірити вигідність умов виконання договорів для боржника.

На підставі результатів аналізу заповнюється таблиця 3 «Показники щодо аналізу для виявлення ознак доведення до банкрутства» (додаток 4).

Економічними ознаками дій щодо доведення до банкрутства може вважатися такий фінансово-економічний стан боржника, коли виконання умов договорів призвело до погіршення показників оцінки його фінансового стану.

Визначення ознак приховуваного банкрутства

До ознак приховуваного банкрутства належить:

  • надання третім особам (банківським установам, державним установам, постачальникам, покупцям) завідомо неправдивої інформації про фінансово-господарський стан підприємства;
  • можливість визнання причинного зв’язку між наданою інформацією та збитками, які зазнала третя особа.
  • навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити за такими основними ознаками:
  • зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства;
  • штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості;
  • наявність у підприємства штрафів, пені, неустойки, визнаних в судовому порядку, за невиконання умов договорів та недотримання вимог законодавства;
  • збитковість діяльності протягом двох років;
  • наявність у суді розпочатих справ, за якими підприємство є відповідачем останні два роки;
  • спрямування інвестицій не на основну діяльність підприємства;
  • наявність переваг у структурі доходів підприємства від неосновної діяльності;
  • відхилення показників ліквідності від граничного значення;
  • необґрунтоване зменшення штату підприємства.

У процесі здійснення аналізу заповнюється таблиця 4 «Показники щодо аналізу для виявлення ознак прихованого банкрутства підприємства» (додаток 4).

Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: http://surl.li/iivdk

Тематичне висвітлення матеріалу на сторінці Advocat Post: http://surl.li/iivds

Цікаві публікації лектора:

• Банкрутство фізичних осіб. http://surl.li/iivea

• Солідарна відповідальність керівника боржника у процедурі банкрутства. http://surl.li/iivef

Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ