Актуальність проблеми
Проблематика латентності чи, іншими словами, невидимості, прихованого характеру цькування учасників освітнього процесу залишається актуальною в українських закладах освіти, про що свідчать статистичні дані різних досліджень, аналіз судової практики, моніторинг новин, повідомлень та тематичних сюжетів засобів масової інформації.
Аналізуючи відносно новий антибулінговий досвід України та сучасний стан розбудови безпечного і здорового освітнього середовища, з поміж проблем, які потребують нагального вирішення, слід відмітити відсутність ефективного та системного підходу в закладах освіти щодо попередження та реагування на прояви насильства і булінгу (цькування), а також недостатню взаємодію між учасниками освітнього процесу, закладами освіти і соціальними службами, правоохоронними органами, іншими органами державної влади та місцевого самоврядування.
У цій статті, в огляді законодавчих та відомчих нормативно – правових актів, прикладів судової практики сфокусовано увагу на адміністративно – правових засадах протидії булінгу та порядку реагування на виявлені випадки цькування, включаючи питання щодо організації безпечного освітнього середовища в закладах освіти, антибулінгових компетенціях батьків, множинності суб’єктів реагування в ситуації булінгу та їх взаємодії, підстав звернення до органів поліції та порядку реагування на повідомлення про правопорушення.
Чи є незгода заявника з результатом розгляду повідомлення про булінг приводом для оскарження правомірності дій органу у сфері освіти і до якого суду оскаржити бездіяльність органу поліції в частині неналежного реагування на повідомлення про булінг?
Зацікавились? Якщо так – цей матеріал призначений саме для Вас!
Школа без булінгу: законодавчий підхід
Відповідно до приписів ч.3 ст.26 Закону України «Про освіту» керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі:
-
розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти у встановленому порядку;
-
розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування;
-
скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування;
-
забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);
-
повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.
Принцип прозорості та інформаційної відкритості закладу освіти, закріплений в ст. 30 Закону України «Про освіту», зобов’язує заклади освіти, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності, забезпечувати на своїх веб-сайтах (у разі їх відсутності — на веб-сайтах своїх засновників) відкритий доступ до інформації та документів, в тому числі:
правила поведінки здобувача освіти в закладі освіти;
план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;
порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти;
порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування);
інша інформація, що оприлюднюється за рішенням закладу освіти або на вимогу законодавства.
Антибулінгові компетенції батьків здобувачів освіти
Вагомою є роль батьків здобувачів освіти у питаннях забезпечення додержання конституційних прав та свобод дитини, гарантій з охорони дитинства, реалізації права на освіту, безпечного для життя і здоров’я освітнього середовища.
Статтею 55 Закону України «Про освіту» закріплено рівність прав та обов’язків батьків щодо освіти і розвитку дитини та їх правомочність захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти.
Цією ж нормою закріплено антибулінгові компетенції батьків здобувачів освіти, які мають право:
— звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти;
— отримувати інформацію про діяльність закладу освіти, у тому числі щодо надання соціальних та психолого-педагогічних послуг особам, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування), про результати навчання своїх дітей (дітей, законними представниками яких вони є) і результати оцінювання якості освіти у закладі освіти та його освітньої діяльності;
— подавати керівництву або засновнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу;
— вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.
Батьки здобувачів освіти зобов’язані сприяти керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування), а також виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.
Право вибору суб’єктів реагування на випадки булінгу
Порядок реагування на випадки булінгу (цькування) затверджено наказом Міністерства освіти України від 28.12.2019 р. №1646, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.02.2020 р. за №111/34394, що застосовується в закладах освіти всіх типів і форм власності, крім тих, які забезпечують здобуття освіти дорослих, у тому числі післядипломної освіти. (надалі – Порядок № 1646)
Множинність суб’єктів реагування у разі настання випадку булінгу (цькування) в закладі освіти передбачено пунктом 5 розділу І «Загальні положення» Порядку № 1646, до яких відносяться:
служба освітнього омбудсмена;
центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
органи місцевого самоврядування;
керівники та інші працівники закладів освіти;
засновник (засновники) закладів освіти або уповноважений ним (ними) орган;
територіальні органи (підрозділи) Національної поліції України.
Суб’єкти реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти діють в межах повноважень, передбачених законодавством та цим Порядком.
Регламент подання заяв або повідомлень про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти, закріплений в розділі ІІ Порядку № 1646, обумовлює можливість всіх учасників освітнього процесу (здобувачів освіти, їх батьків, педагогічних працівників, інших залучених осіб) повідомити про випадок булінгу (цькування) керівника закладу освіти або інших суб’єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.
Таким чином, унормованим є право учасників освітнього процесу, які стали стороною булінгу або підозрюють про його вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу або про який отримали достовірну інформацію, самостійно, на власний розсуд, обрати суб’єкта реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.
Взаємодія суб’єктів реагування на випадки булінгу
Згідно з Порядком № 1646 у закладі освіти заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) або підозру щодо його вчинення приймає керівник закладу.
Цим документом унормовано алгоритм дій керівника у разі отримання повідомлення про булінг, засади організації роботи та скликання засідання комісії з розгляду випадку булінгу, прийняття рішень за результатом такого розгляду та їх документування, вжиття заходів щодо запобігання та протидії булінгу.
Керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):
-
невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування);
-
за потреби викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;
-
повідомляє службу у справах дітей з метою вирішення питання щодо соціального захисту малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), з’ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування) та вжиття заходів для усунення таких причин;
-
повідомляє центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з метою здійснення оцінки потреб сторін булінгу (цькування), визначення соціальних послуг та методів соціальної роботи, забезпечення психологічної підтримки та надання соціальних послуг;
-
скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) (далі — комісія) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.
Важливо відмітити, що згідно з Порядком № 1646 до складу комісії входять педагогічні (науково-педагогічні) працівники, у тому числі практичний психолог та соціальний педагог (за наявності) закладу освіти, представники служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
До участі в засіданні комісії за згодою залучаються батьки або інші законні представники малолітніх або неповнолітніх сторін булінгу (цькування), а також можуть залучатися сторони булінгу (цькування), представники інших суб’єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.
Додаткові способи реагування в ситуації булінгу
Порядком №1646 не обумовлено процедуру оскарження учасником освітнього процесу рішення комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) в разі незгоди заявника з висновками, встановленими обставинами та/або рекомендаціями за результатом проведеної перевірки.
Відповідальність за виконання покладених на комісію завдань покладається на голову комісії, яким є керівник закладу освіти.
Здійснення контролю за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти; розгляд скарг про відмову у реагуванні на випадки булінгу (цькування) за заявами здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та прийняття рішення за результатами розгляду таких скарг; сприяння створенню безпечного освітнього середовища в закладі освіти та вжиття заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу, належить до повноважень засновника закладу освіти відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про освіту».
Правом проводити моніторинг та оприлюднювати результати, зокрема, щодо випадків булінгу (цькування) в закладах освіти та заходів реагування на такі випадки, вжитих керівництвом закладу освіти або його засновником, згідно ст. 71 Закону України «Про освіту» наділені суб’єкти громадського нагляду (контролю) — громадські об’єднаннями та інші інститути громадянського суспільства, установчими документами яких передбачено діяльність у сфері освіти та/або соціального захисту осіб з інвалідністю, професійні об’єднання педагогічних і науково-педагогічних працівників, об’єднання здобувачів освіти, об’єднання батьківських комітетів та органи, до яких вони делегують своїх представників.
Нерідко учасники освітнього процесу звертаються з заявами про виявлений випадок булінгу (цькування) безпосередньо до територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України, у зв’язку з чим постає питання щодо порядку реагування правоохоронців на такі повідомлення.
Підстави звернення до органів поліції в ситуації булінгу
Приводом для альтернативного звернення особи з повідомленням про булінг до органу поліції замість закладу освіти слугують різні фактори, в тому числі, попередні конфлікти чи непорозуміння між учасниками освітнього процесу, недовіра до об’єктивності реагування на подію булінгу в школі, ймовірність замовчування чи приховування випадку цькування, бажання заявника отримати правову кваліфікацію відносно вчинених дій та багато інших.
Статтею 40 Конституції України усіх наділено правом направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовані Законом України «Про звернення громадян».
Цей Закон, з поміж іншого, забезпечує громадянам України можливості для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію».
Згідно статті 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:
— забезпечення публічної безпеки і порядку;
— охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
— протидії злочинності;
— надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначені основні повноваження поліції, згідно з якими поліція, відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:
— вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;
— здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події ;
— у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Булінг як адміністративне правопорушення
Статтею 9 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення (надалі — КУпАП) закріплено поняття адміністративного правопорушення (проступку), яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Булінг як адміністративне правопорушення та відповідальність за його вчинення закріплено статтею 173—4 КУпАП, за змістом якої булінгом (цькуванням) є діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. (ст.12 КУпАП)
Відповідальність неповнолітніх регулюється спеціальною нормою ст. 13 КУпАП.
За вчинення булінгу передбачено застосування таких адміністративних стягнень як штраф і громадські роботи, що призначаються у розмірах та строках, передбачених санкцією відповідної частини 1-4 статті 173-4 КУпАП.
В разі якщо булінг вчинено малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, адміністративну відповідальність будуть нести батьки або особи, які їх замінюють.
Персональну відповідальність керівника закладу освіти за неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу передбачено частиною 5 статті 173-4 КУпАП з накладення штрафу від 850 грн. до 1700 грн. або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку.
Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Правом складати протоколи у справах про адміністративні правопорушення, включаючи ст. 173 – 4 КУпАП, наділено уповноважених на те посадових осіб органів внутрішніх справ (Національної поліції) відповідно до положень п.1 ч. 1 ст. 255 КУпАП.
Розгляд справи про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 173-4 КУпАП, здійснюють судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. (ст. 22 КУпАП)
Порядок реагування органів поліції на правопорушення
Порядок реагування встановлено Інструкцією з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.04.2020 № 357, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 травня 2020 р. за № 443/34726. (надалі – Інструкція № 357)
Зауважу на основних завданнях органів (підрозділів) поліції щодо реагування на правопорушення або події , закріплених розділом ІІ Інструкції № 357, відповідно до яких посадові особи органів (підрозділів) поліції повинні:
— незалежно від способу отримання інформації здійснювати направлення на місця подій сил і засобів поліції, необхідних для захисту прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяння їх реалізації;
— орієнтувати наряди всіх видів про вчинення кримінальних та інших правопорушень, прикмети осіб, які їх учинили, об'єкти посягань;
— забезпечувати особисту безпеку громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, запобігання правопорушенням чи їх припинення, виявлення та затримання осіб, які їх учинили, усунення негативних наслідків правопорушень або подій;
— здійснювати обмін інформацією та взаємодію з іншими правоохоронними органами, органами державної влади та місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності;
— здійснювати оперативне інформування чергових служб вищого рівня, інших органів державної влади, підприємств, установ, організацій, до компетенції яких належить надання допомоги громадянам, які звернулися з відповідною заявою або повідомленням до органу (підрозділу) поліції;
Заяви і повідомлення про правопорушення або події працівниками чергової служби органів (підрозділів) поліції реєструються в інформаційних ресурсах системи ІПНП (інформаційно-телекомунікаційна система «Інформаційний портал Національної поліції України»). У разі технічної несправності системи ІПНП направлення нарядів поліції та керування ними здійснюється за допомогою інших видів зв'язку.
Організація реагування нарядів поліції на правопорушення або події, які не містять ознак кримінального правопорушення
Розділом ХІІ Інструкції № 357 визначено, якщо заява чи повідомлення про адміністративне правопорушення або подію не потребує додаткової перевірки, поліцейський за допомогою планшетного пристрою доповнює первинну інформацію в системі ІПНП відомостями про обставини події, ужиті заходи та зазначає, що звернення розглянуто на місці або відомості про подію не підтвердилися.
У разі наявності заявника або свідків адміністративного правопорушення чи події поліцейські здійснюють їх опитування, уносять відомості про абонентський номер заявника та адресу електронної пошти, а також зручний для нього спосіб отримання відповіді про результати розгляду заяви чи повідомлення (поштою, електронною поштою).
У разі відсутності технічної можливості внести зазначені відомості до системи ІПНП поліцейський викладає необхідну інформацію в рапорті, який подає оперативному черговому підрозділу поліції, на території обслуговування якого відбулася подія.
Відповідальний по ТВП (територіальному(відокремленому) підрозділу поліції) (начальник СРПП — сектору реагування патрульної поліції) або оперативний черговий роздруковує із системи ІПНП необхідні відомості про подію, додає до них рапорт наряду, який виїжджав на місце події, та матеріали перевірки (за наявності), після чого доповідає матеріали керівнику ТВП.
Відомості про результати розгляду заяви чи повідомлення про адміністративне правопорушення або подію вносяться уповноваженою посадовою особою до системи ІПНП, а відповіді надаються заявникам у зазначений ними спосіб.
За наявності підстав протокол про адміністративне правопорушення за виявленим випадком булінгу складається відповідно до вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України 06.11.2015 № 1376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 р. за №1496/27941.
Особливості організації роботи, завдання та повноваження підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України визначено Інструкцією, затвердженою наказом МВС України від 19.12.2017 р. № 1044, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.06.2018 р. за №686/32138.
До основних повноважень підрозділів ювенальної превенції належать такі як:
-
вжиття заходів для запобігання і припинення стосовно дитини будь-яких протиправних діянь;
-
притягнення до адміністративної відповідальності дітей віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, а також батьків або осіб, що їх замінюють, які не виконують передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей;
-
унесення до підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності обов’язкових для розгляду подань про необхідність усунення причин та умов, що призводять до вчинення дітьми адміністративних і кримінальних правопорушень.
Таким чином, з системного аналізу законодавства вбачається правова обґрунтованість звернення учасника освітнього процесу з повідомленням про вчинення булінгу до територіального органу Національної поліції, що підлягає належному дієвому реагуванню відповідно унормованому алгоритму у випадку повідомлення про правопорушення або подію, яка не містить ознак кримінального правопорушення.
Судова практика:
Незгода заявника з результатом розгляду повідомлення про булінг як привід для оскарження правомірності дій органу у сфері освіти
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.12.2019 р. у справі № 560/2057/19 відмовлено у задоволенні позову матері неповнолітньої дитини до Департаменту освіти і науки Хмельницької міської ради про визнання дій неправомірними.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам судом застосовано приписи п. 3-1 ст. 1 Закону України «Про освіту» щодо визначення поняття булінгу та його типових ознак, ч. 2 ст. 25 вказаного Закону в частині повноважень засновника закладу освіти у сфері протидії булінгу, а також положення ст. ст. 173-4, 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо складання протоколу про правопорушення у справах про булінг.
Згідно з висновком суду, Департаментом освіти і науки Хмельницької міської ради здійснено розгляд звернення позивача стосовно булінгу по відношенню до її доньки, створено комісію щодо розгляду такого звернення, якою заслухано, зокрема, пояснення заявниці , вчителя та директора закладу освіти, досліджено висновки психологів, і прийнято рішення, у тому числі про звернення до органу поліції для надання правової оцінки учасників конфлікту.
Зазначене свідчить про безпідставність доводів позивача про протиправність дій Департаменту освіти і науки Хмельницької міської ради щодо неналежного розгляду скарги позивача, приховування факту булінгу, оскільки скарга (звернення) була розглянута згідно з вимогами Закону України "Про освіту" в межах компетенції відповідача, за результатами розгляду прийнято рішення, а заявнику надана відповідь.
Незгода позивача з результатом розгляду її звернення не може бути підставою для визнання протиправними дій відповідача.
(Повний текст судового рішення https://reyestr.court.gov.ua/Review/86457592)
Судова практика:
оскарження бездіяльності органу поліції в частині неналежного реагування на повідомлення про булінг
Питання юрисдикційної належності розгляду позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності органу поліції у сфері притягнення до адміністративної відповідальності та ненадання належної відповіді на повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, яке подане у порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», було предметом розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 440/1348/20.
У постанові від 07.04.2021 р. Верховним Судом констатовано, що спір у цій справі виник з приводу бездіяльності відповідача (органу поліції) як суб’єкта владних повноважень, при здійсненні ним управлінських функцій, а тому ця справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Із заявлених позивачем вимог убачається, що позивач оскаржує бездіяльність територіального відділу поліції у сфері притягнення порушника до адміністративної відповідальності, яку урегульовано положеннями КУпАП та Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом МВС України від 06.11.2015 р. № 1376, а також дії працівників поліції щодо неналежного розгляду його звернення та притягнення працівників поліції до відповідальності, які підпадають під дію «Про звернення громадян».
Жодних кримінально-процесуального правовідносин між заявником та працівниками поліції не виникало.
Висновки суду обґрунтовані з посиланням на правове регулювання спірних правовідносин та заявлені позивачем вимоги, відповідно до яких предметом перевірки у цій справі є не оскарження рішення, дій чи бездіяльності працівників поліції у сфері кримінального судочинства, зокрема щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення питання кримінальної відповідальності, а дії (бездіяльність) органу поліції щодо розгляду повідомлення позивача про вчинення адміністративного правопорушення, тобто відносини, які урегульовано Законом України «Про звернення громадян».
Верховним Судом наголошено, що схожі висновки висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 818/16/18 (провадження № 11-1457апп18), у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 823/1837/17 (К/9901/29293/18) (провадження № 11-1461апп18).
(Повний текст судового рішення https://reyestr.court.gov.ua/Review/96080871)
Замість епілогу
З ухваленням Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню) від 18.12.2018 р. № 2657-VIII» відбулося унормування поняття «булінг» та визначення його як виду адміністративного правопорушення шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про освіту» та Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Законодавчі зміни торкнулися не лише поняття цього негативного явища та його типових ознак, а й прав учасників освітнього процесу в частині захисту від приниження честі і гідності, будь – яких форм насильства та експлуатації, булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю, а також закріпили базові шляхи протидії цькуванню, відповідальність за вчинення булінгу та його приховування керівником закладу освіти.
Проведеним аналізом вітчизняного досвіду правозастосування антибулінгового законодавства та судової практики виявлено найбільш проблемні питання, які потребують фахових роз’яснень, коментарів та правових порад щодо можливих шляхів їх вирішення.
Ця стаття присвячена адміністративно – правовим аспектам протидії булінгу та порядку реагування на виявлені випадки цькування, є першою частиною в серії тематичних публікацій з протидії булінгу, наступними в якій будуть:
Частина 2. «Булінг: цивільно – правовий аспект», що включатиме аналіз сучасних підходів судової практики у справах, пов’язаних з булінгом, зокрема, трудові спори щодо застосування дисциплінарних стягнень до педагогічних працівників, звільнення їх з роботи з підстав вчинення аморального проступку; цивільні справи про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої цькуванням учасників освітнього процесу, судові провадження за участі закладів освіти про стягнення збитків, завданих шкільним конфліктом у виді бійки учнів; справи за позовами про захист честі, гідності, ділової репутації, пов’язані з поширенням недостовірної інформації щодо вчинення булінгу, та багато іншого.
Частина 3. «Булінг: кримінально – правовий аспект» охоплюватиме проблематику кваліфікації правопорушень, суміжних з різними формами прояву булінгу, оскарження дій та рішень органів поліції та посадових осіб в такій категорії справ, практику слідчих суддів за скаргами заявників щодо внесення відомостей про булінг до ЄДРДР та інші проблемні ситуації, що виникають на практиці.