Публікації лектора
Встановлення факту смерті (загибелі) військовослужбовця у розрізі законодавства та судової практики: адвокат Лариса Гретченко
Підсумки вебінару
Гретченко Лариса
09.01.2023

Лариса Гретченко, адвокат, медіатор, керівник Центру «Адвокат дитини» ВША НААУ, заступник Голови Комітету з сімейного права НААУ, провела у Вищій школі адвокатури НААУ вебінар на тему: «Встановлення факту смерті (загибелі) військовослужбовця: актуальне законодавство та судова практика».

Міжнародний підхід до питань встановлення фактів народження і смерті в умовах збройного конфлікту нині імплементується в українське законодавче поле та правозастосовну практику.

Спрощення порядку встановлення фактів народження та смерті прослідковується в огляді законодавчих змін 2022 р., а саме:

  • Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» від 21.04.2022 року № 2217-IX (набрав чинності 07.05.2022 року),
  • Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» від 01.07.2022 року № 2345-IX (набрав чинності 07.08.2022 року).

До адміністративної процедури та судових проваджень стосовно смерті (загибелі) військовослужбовця застосовні:

  • Цивільний кодекс України, Сімейний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України;
  • Закони України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», інші;
  • Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджені наказом Мін’юсту України від 18.10.2000 року № 52/5 (у редакції наказу 24.12.2010 року № 3307/5 з подальшими змінами),
  • Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на…», затверджений наказом Мінреінтеграції України від 25.04.2022 року за № 75 (зі змінами),
  • Інструкція про організацію поховання військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби, затверджену наказом Міноборони України № 185 від 05.06.2001 року,
  • Інструкція з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затверджена наказом Міноборони України 15.09.2022 року № 280.

Загибель (смерть) військовослужбовця підлягає державній реєстрації органами ДРАЦСу у встановленому законодавством порядку, а для тих, які перебувають за кордоном, — у закордонних дипломатичних установах України (посольствах, консульствах, представництвах тощо).

Підстави для проведення державної реєстрації смерті особи визначені ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». У державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено у випадках, встановлених ст. 21 вказаного Закону.

ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами ДРАЦСу може бути проведено державну реєстрацію смерті особи та видано свідоцтво про смерть:

  • Встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частина 1 статті 315 ЦПК України);
  • Встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частина 1 статті 315 ЦПК України);
  • Встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);
  • Оголошення фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Лариса Гретченко звернула увагу учасників на правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.

Якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, була оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не було встановлено, проведення розшуку в розумінні Закону «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.

Судова практика по-різному підходить до питання отримання відмови про державну реєстрацію смерті як передумови для звернення до суду з відповідною заявою.

Лектором здійснено порівняльний аналіз протилежних підходів щодо наявності/відсутності вимоги подання письмової відмови органу ДРАЦС, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5 та позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.09.2021 року у справі № 756/8168/21.

Увагу учасників сфокусовано до найбільш поширених недоліків заяви про встановлення факту смерті особи, що є підставою для постановлення судом ухвали про залишення заяви без руху:

  • у заяві не вказано заінтересовану особу;
  • відсутня мета встановлення факту;
  • не надано суду доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини;
  • не додано відомостей, які б засвідчували факт смерті померлої особи;
  • не додано медичних чи будь — яких інших документів, які б могли підтвердити факт смерті.

Як правило, суд встановлює заявнику строк для усунення вищезазначених недоліків. У разі не усунення зазначених недоліків у встановлений строк заява вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, — залишає заяву без розгляду (частина 4 статті 315 ЦПК)

Доказами, на підставі яких встановлюється факт загибелі (смерті) військовослужбовця у зоні активних бойових дій, на тимчасово окупованій території слугують:

  • витяг з наказу про проходження військової служби, копія контракту тощо;
  • витяг із журналу бойових дій;
  • документ про виконання бойового завдання;
  • акт про настання смерті;
  • акт службового розслідування в/ч щодо результатів комісійної перевірки факту загибелі;
  • сповіщення про загибель;
  • відомості про евакуацію тіла з зони бойових дій;
  • покази свідків.

Серед тематичної судової практики на увагу заслуговують, висновки Верховного Суду стосовно можливості використання в процесі доказування смерті особи документів, виданих (посвідчених) на ТОТ :

  • Постанова ВС від 07.09.2022 року у справі № 759/5313/21,
  • Постанова ВС від 12.05.2021 року у справі № 220/1582/20.

Детальніше про підходи судової практики до питання отримання відмови про державну реєстрацію смерті як передумову для звернення до суду, дізнавайтеся у матеріалі від Advokat Post: https://bit.ly/3Xizpzp

Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://bit.ly/3GEBr7f

Цікаві публікації лектора:

«Про алгоритми реагування в ситуації кібербулінгу, відповідальність за його вчинення і приховування» https://bit.ly/3hxxzLz

«Протидія насильству і жорстокому поводженню з дітьми в умовах воєнного стану потребує об’єднання зусиль суб’єктів реагування та кожної свідомої особистості» https://bit.ly/3FT7MH9

«Булінг: як виявити та довести» https://bit.ly/3WlvrFp

Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://bit.ly/3gl0otC