Власником приватизованого житла стає особа, яка в установленому законом порядку взяла участь у його приватизації. Практика застосування норм матеріального права при визнанні особистою приватною власністю дружини, чоловіка житла, набутого за час шлюбу, внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» є усталеною.

Винятком із цього правила щодо особистої приватної власності приватизованого майна був період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно (період дії змін до статті 57 СК України) 1.

Обставини справи

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати за нею право власності на ½ частини квартири. На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. У період шлюбу сторони набули у власність квартиру, загальною площею 182,8 кв. м. Оскільки ця квартира набута під час перебування сторін у шлюбі, на неї поширюється режим спільної сумісної власності подружжя. Проте згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, свідоцтвом про права власності на нерухоме майно відповідач вказаний як єдиний власник квартири і вважає нерухомість лише своєю особистою приватною власністю, тому захистити своє право власності на майно позивачка може лише в судовому порядку.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Суд першої інстанції відмовив позивачу в задоволенні її позову. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна квартира набута відповідачем у порядку приватизації, тому є його особистою власністю та поділу не підлягає. Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано, винесено нове рішення, яким позов задоволено, а саме визнано за позивачем право власності на ½ частини квартири. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що доказів набуття відповідачем права власності на спірну квартиру в порядку приватизації не надано, тому ця квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між сторонами в рівних частинах.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Разом з тим відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду – це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. До об'єктів приватизації належать, зокрема, квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму. Приватизація здійснюється шляхом, зокрема, безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю (стаття 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

За змістом наведених норм власником приватизованого житла стає особа(и), яка(і) в установленому законом порядку взяла(и) участь у його приватизації.

Практика застосування норм матеріального права при визнанні особистою приватною власністю дружини, чоловіка житла, набутого за час шлюбу, внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» є усталеною.

Винятком із цього правила щодо особистої приватної власності приватизованого майна був період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно (період дії змін до статті 57 СК України). Оскільки спірна квартира набута відповідачем 22 грудня 2008 року, то в разі встановлення підстави набуття у власність – її приватизація, ця квартира буде вважатися особистою приватною власністю відповідача.

Отже, правовим питанням, яке мав би вирішити суд апеляційної інстанції, є встановлення підстави набуття у власність цієї квартири, зокрема в порядку приватизації державного житлового фонду, або з інших підстав, без чого неможливо дійти обґрунтованого висновку щодо правового статусу квартири як спільно набутої чи особистої власності.

Таким чином, Верховний Суд направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зважаючи на те, що суд не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи – а саме підстави набуття спірного майна у власність.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://tinyurl.com/mr27jus7

Джерело: Бюлетень Комітету НААУ з питань сімейного права (інформаційний дайджест у сфері сімейного права) за ІІ квартал 2023 року. Випуск 13. https://tinyurl.com/49pz9jv4