Лекторка докладно проаналізувала разом з учасниками спадкові права дитини: найпоширеніші питання та спростування хибних уявлень, що виникають у практиці, а саме:
- 1. Діти – спадкоємці: особливості правового статусу.
- 2. Заборгованість по аліментам: чи переходить у спадщину?
- 3. Право дитини на обов’язкову частку у спадщині: чи втрачається з набуттям повної цивільної дієздатності до досягнення повноліття?
- 4. Право дитини на спадщину та відмову від неї: чи втрачено в разі неподання заяви нотаріусу?
- 5. Поважні причини пропуску строку прийняття спадщини та спори, які можуть виникнути в майбутньому.
У рамках характеристики спадкових прав дитини акцентовано на наступному:
1. Діти – спадкоємці: особливості правового статусу
Спадкування дитиною та його види:
- – за законом;
- – за заповітом;
- – за правом на обов’язкову частку.
- – спадкування речей звичайної домашньої обстановки і вжитку;
- – спадкова трансмісія і спадкування за правом представлення;
- – пріоритетність спадкування у разі збігу обставин.
Спадкують лише діти, народжені у шлюбі або батьківство відносно яких визнане спадкодавцем?
Діти – спадкоємці:
- діти, народжені у зареєстрованому шлюбі (перша черга за законом; за заповітом, за правом на обов’язкову частку);
- діти, народжені поза шлюбом (залежно від індивідуальних обставин);
- усиновлені діти (за правовим зв’язком);
- дитина, народжена в майбутньому (зачата за життя спадкодавця) (на загальних підставах);
- повнолітні непрацездатні діти (право на обов’язкову частку у випадку інвалідності);
- пасинки, падчерки, інші утриманці (які проживали однією сімєю чи перебували на утриманні спадкодавця);
- діти – онуки, племінники (за правом представлення).
Чи спадкують діти з прийомної сім’ї та діти з ДБСТ ?
За законом – ні, спадкують при наявності заповіту.
Корисний ресурс: глава 84-89 ЦК, постанова Пленуму ВСУ від 30.05.2008 N 7 “Про судову практику у справах про спадкування”.
Порядок прийняття спадщини залежить від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої, неповнолітньої особи.
Для з`ясування обставини прийняття неповнолітньою особою спадщини необхідно встановити факти, що:
- спадкоємець є дитиною спадкодавця,
- на час відкриття спадщини є неповнолітньою особою,
- неповнолітньою особою не подано заяви про відмову від прийняття спадщини.
(Постанова ВС від 28.09.2022 у справі № 742/2354/20).
2. Заборгованість по аліментам: чи переходить у спадщину?
Обов’язок щодо сплати аліментів на дитину припиняється у разі смерті платника аліментів і не входить до складу спадщини.
Заборгованість спадкодавця зі сплати аліментів, наявна на час смерті, підлягає стягненню.
Постанова ВС від 16.06.2021 у справі № 754/17704/18:
Ураховуючи, що спадкоємець ОСОБА_5 у спірних правовідносинах поєднує у собі і боржника і кредитора, відповідно до положень статті 606 ЦК України його зобов`язання щодо виконання обов`язку, передбаченого статтею 1282 ЦК України, припиняються, а тому з урахуванням розміру заборгованості, який відповідає його частці у спадщині (1/2 частина), на відповідачку можливо покласти обов`язок зі сплати лише 1/2 частини заборгованості спадкодавця, що відповідає розміру її частки у спадщині.
Доводи касаційної скарги щодо відсутності у ОСОБА_2 можливості на погашення заборгованості одноразовим платежем, з урахуванням низького рівня доходу (пенсії) є неспроможними, оскільки згідно з положеннями частини другої статті 1282 ЦК України зазначена обставина не є підставою для звільнення спадкоємця від обов`язку сплатити борг спадкодавця.
Відповідно до положень статті 1282 ЦК України погашення заборгованості спадкодавця відбувається за рахунок спадкового майна, а тому не залежить від рівня доходу спадкоємця. У разі неможливості задоволення вимог кредитора одноразовим платежем та за відсутності домовленості про інше, законодавством передбачено інший порядок стягнення заборгованості, зокрема звернення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцю у натурі.
3. Право дитини на обов’язкову частку у спадщині: чи втрачається з набуттям повної цивільної дієздатності до досягнення повноліття?
Згідно зі статтею 1 Конвенції про права дитини, дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної особи, вона не досягне повноліття раніше.
Наприклад:
- – у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття – з моменту реєстрації шлюбу;
- – повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини;
- – після набрання законної сили рішенням суду про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності.
Набуття (надання) повної цивільної дієздатності неповнолітньою особою не є підставою для того, щоб вважати її повнолітньою. У зв’язку із цим вона має вважатися такою, що прийняла спадщину відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК.
(п. 23 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 № 7 “Про судову практику у справах про спадкування”).
Право дитини на обов’язкову частку у спадщині:
Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця – спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
До обов’язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов’язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.
(Постанова ВС від 18.01.2023 року у справі № 757/40264/15-ц).
4. Право дитини на спадщину та відмову від неї: чи втрачено в разі неподання заяви нотаріусу?
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину в силу прямого припису закону.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
З міркувань практичного характеру зазначеним особам (їхнім представникам) доцільно подавати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори в тих випадках, коли до складу спадщини входить майно, права на яке вимагають свого включення у свідоцтво про право на спадщину (права власності на нерухоме майно, права на вклад, права інтелектуальної власності тощо).
(Постанова ВС від 29.08. 2018 року у справі № 183/4406/16).
5. Поважні причини пропуску строку прийняття спадщини та спори, які можуть виникнути в майбутньому
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила вищезазначених статей можуть бути застосовані, якщо:
1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;
2) ці обставини визнанні судом поважними.
Неповнолітній вік позивачки та нездійснення її матір`ю встановлених законодавством обов`язків щодо прийняття спадщини після смерті батька є поважними причинами, щодо пропуску строку прийняття спадщини позивачкою до її повноліття.
Незнання діючого законодавства як причина пропуску строку прийняття спадщини після досягнення повноліття, не може бути визнані поважними.
(Постанова КЦС/ВС від 16.04.2021 р. справа № 185/10173/16).
Поважні причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини: постанова ВП ВС від 26.06.2024 р. № 686/5757/23.
Не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як:
- – юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини,
- – необізнаність особи про наявність спадкового майна,
- – тимчасова непрацездатність,
- – встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини,
- – невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину,
- – відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини визнаються, зокрема:
- – тривала хвороба спадкоємця,
- – складні умови праці, які пов’язані із тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними,
- – перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України,
- – відбування покарання, з чим пов`язана неможливість прийняття спадщини,
- – необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Поважні причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини: постанова ВП ВС від 26.06.2024 р. № 686/5757/23:
З урахуванням наведених мотивів цієї постанови ВП ВС дійшла переконання про наявність підстав для відступу від загального правового висновку ВСУ, викладеного в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», шляхом конкретизації, зазначивши таке:
- – необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права;
- – втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;
- – спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;
- – тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).
Першоджерело - https://tinyurl.com/3fdfmer9