Публікації лектора
Спадкові права дитини: ефективні способи захисту в умовах воєнного стану - Лариса Гретченко
Про спадкові права дитини: ефективні способи захисту в умовах воєнного стану розповіла адвокат, медіатор, Голова Комітету НААУ з питань сімейного права Лариса Гретченко під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Гретченко Лариса
22.10.2024

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками спадкові права дитини та ефективні способи захисту в умовах воєнного стану, а саме:

  • 1. Сучасні виклики в реалізації права дітей на спадщину.
  • 2. Особливості спадкування дітьми за законом та за заповітом. Право на обов’язкову частку.
  • 3. Статус ненародженої дитини у спадкових та суміжних правовідносинах.
  • 4. Заборгованість по аліментам в складі спадщини.
  • 5. Підстави усунення від права на спадкування та зменшення розміру обов’язкової частки у спадщині.
  • 6. Спадкування за правом представлення. Спадкова трансмісія. Вплив усиновлення на спадкування за законом.
  • 7. Практика видачі дозволу на відмову від прийняття спадщини від імені дитини, укладення угоди стосовно розподілу спадкового майна, одним із спадкоємцем якого є дитина.
  • 8. Окремі питання спадкування дитиною майна/майнових прав, які обтяжені боргом.
  • 9. Причини й наслідки пропуску строку для прийняття спадщини.
  • 10. Професійна правнича допомога та стратегія судового/позасудового захисту прав у спадкових спорах за участі дитини.

У рамках характеристики спадкових прав дитина та ефективних способів захисту в умовах воєнного стану акцентовано на наступному:

1. Сучасні виклики в реалізації права дітей на спадщину

Українці цьогоріч частіше оформлюють право на спадщину та заповіти.

За перші півроку 2024-го було оформлено понад 521 тисячу свідоцтв на спадщину. Це майже на 15% більше, ніж минулоріч. Заповітів також побільшало — на 16,2%.

Основні категорії спорів, що виникають при спадкуванні:

● щодо права на спадкування

● щодо поділу спадкового майна між спадкоємцями та іншими особами

● щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини

● щодо оскарження заповітів

● інші спори, що виникають у зв’язку з відкриттям спадщини

Спадкування дитиною та його види:

  • – за законом;
  • – за заповітом;
  • – за правом на обов’язкову частку;
  • – спадкування речей звичайної домашньої обстановки і вжитку;
  • – спадкова трансмісія і спадкування за правом представлення;
  • – пріоритетність спадкування у разі збігу обставин.

2. Особливості спадкування дітьми за законом та за заповітом. Право на обов’язкову частку

Спадкування дитиною за законом ст.ст. 1258 – 1265 ЦК України:

  • Перша черга – діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
  • Четверта черга – особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше як 5- ть років до часу відкриття спадщини
  • П’ята черга – утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Зміна черговості одержання права на спадкування за нотаріально посвідченим договором – НЕ може порушити права спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Зазначений п’ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім’єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім’єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім’ї, тощо.

Правила статті 1264 ЦК не стосуються дітей, влаштованих у прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу.

(п. 21 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 N 7)

Спадкування дитиною за заповітом ст.ст. 1233 – 1235 ЦК України:

Заповіт – особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, НЕЗАЛЕЖНО від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач НЕ може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. ДІТИ (внуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах.

При вирішенні спорів у зв’язку зі спадкуванням за заповітом суд повинен застосовувати правила глави 85 ЦК та враховувати, що заповідач, зокрема, має право:

1) призначити своїми спадкоємцями фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (частина перша статті 1235 ЦК)

2) без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом, крім тих, які мають право на обов’язкову частку у спадщині;

6) обумовити виникнення права спадкування наявністю певної умови (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо), тобто скласти заповіт з умовою. Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства (п. 16 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 N 7).

Право дитини на обов’язкову частку у спадщині ст. 1241 ЦК України:

  • Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця – спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
  • Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
  • До обов’язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов’язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Перелік осіб, які мають право на обов’язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК , є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.

При визначенні розміру обов’язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.

Позбавлення особи права на обов’язкову частку судом ЦК не передбачає, хоча особа, яка має право на обов’язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до статті 1224 ЦК.

(п. 19 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 N 7)

3. Статус ненародженої дитини у спадкових та суміжних правовідносинах

Статус ненародженої дитини як суб’єкта цивільних правовідносин передбачено у спадкових правовідносинах. Такий підхід може бути використаний і в правовідносинах, пов’язаних із правом дитини, народженої після загибелі (смерті) особи, на отримання одноразової грошової допомоги.

Висновок відповідача про те, що дитина загиблого військовослужбовця народилася після його смерті, а тому не набула прав на отримання частки одноразової грошової допомоги в разі загибелі військовослужбовця, є помилковим, оскільки такий підхід до тлумачення законодавства не відповідатиме положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», основним принципам охорони дитинства, а саме рівності прав і свобод дітей, які визначені нормативно-правовими актами, незалежно від народження або будь-яких інших обставин, а також міжнародним зобов’язанням держави згідно зі ст. 2 Конвенції про права дитини поважати і забезпечувати всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, без будь-якої дискримінації.

На переконання колегії суддів, дитина загиблого військовослужбовця, у розумінні ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця.

(Постанова КАС ВС від 10.05.2024 р. № 440/6725/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/118962318)

4. Заборгованість по аліментам в складі спадщини

Обов’язок щодо сплати аліментів на дитину ПРИПИНЯЄТЬСЯ у разі смерті платника аліментів і не входить до складу спадщини

Заборгованість спадкодавця зі сплати аліментів, наявна на час смерті, ПІДЛЯГАЄ СТЯГНЕННЮ.

За змістом статті 194 СК України від погашення заборгованості за аліментами боржника не може звільнити жодна обставина. У випадку смерті платника аліментів його спадкоємці за рахунок наявних активів спадкової маси зобов’язані погасити заборгованість за аліментами на дитину. Обов’язок платника аліментів по їх сплаті після його смерті припиняється як нерозривно пов’язаний з його особою батька і не може бути виконаний іншою особою (стаття 608 ЦК України).

Ураховуючи, що спадкоємець ОСОБА_5 у спірних правовідносинах поєднує у собі і боржника і кредитора, відповідно до положень статті 606 ЦК України його зобов`язання щодо виконання обов`язку, передбаченого статтею 1282 ЦК України, припиняються, а тому з урахуванням розміру заборгованості, який відповідає його частці у спадщині (1/2 частина), на відповідачку можливо покласти обов`язок зі сплати лише 1/2 частини заборгованості спадкодавця, що відповідає розміру її частки у спадщині.

Зі спадкоємця можна стягнути заборгованість по аліментах спадкодавця, але при цьому зобов’язання щодо відшкодування пені, 3 % річних та інфляційних за прострочення сплати аліментів є відповідальністю боржника, не входять до складу спадщини, а тому підстав для стягнення таких штрафних санкцій зі спадкоємця боржника немає.

Постанова ВС від 21.03.2018 у справі № 161/11682/15-ц https://reyestr.court.gov.ua/Review/73156995; Постанова ВС від 12.08.2020 у справі № 199/5826/16-ц https://reyestr.court.gov.ua/Review/90985719; Постанова ВС від 16.06.2021 у справі № 754/17704/18 https://reyestr.court.gov.ua/Review/98088111.

5. Підстави усунення від права на спадкування та зменшення розміру обов’язкової частки у спадщині

У справах про усунення від права на спадкування, відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК України, суд має встановити СУКУПНІСТЬ таких обставин:

● ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання;

● перебування спадкодавця в безпорадному стані;

● потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

(Постанова ВС від 01.02.2022 р. у справі № 759/18917/17 https://reyestr.court.gov.ua/Review/103056562)

Коли обов’язкова частка у спадщині може бути зменшена?

  1. Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України розмір обов`язкової частки у спадщини може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
  2. При вирішенні спорів про зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині встановленню та оцінюванню судом підлягає характер відносин між спадкодавцем та спадкоємцем, інші обставини, що мають істотне значення. Зокрема ними може вважатися тривала відсутність спілкування між спадкодавцем і спадкоємцем, неприязні стосунки, зумовлені аморальною поведінкою спадкоємця тощо.
  3. Зменшення розміру обов`язкової частки в спадщині полягає у пропорційному зменшенні частки такого спадкоємця.

(Постанова ВС від 18.01.2023 року у справі № 757/40264/15-ц https://reyestr.court.gov.ua/Review/108553648)

6. Спадкування за правом представлення. Спадкова трансмісія. Вплив усиновлення на спадкування за законом

Спадкування за правом представлення:

  • ст. 1266 ЦК України

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

Постанова КЦС ВС від 01.07.2024 р. № 461/7330/15-ц https://reyestr.court.gov.ua/Review/120180424: Спадкування за правом представлення є специфічним порядком набуття права на спадкування за законом і не є окремою підставою або видом спадкування.

Спадкування за правом представлення – це спадкування за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем. Таким чином, його власні спадкоємці ніби представляють у спадкових відносинах особу, яка б одержала права на спадкування, якби була живою на час відкриття спадщини.

Спадкова трансмісія:

ст. 1276 ЦК України

Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Спадкова трансмісія – це перехід права на прийняття спадщини від померлого спадкоємця за заповітом або за законом, який не встиг реалізувати це право внаслідок своєї смерті (трансмітент), до його спадкоємців (трансміссар), тобто перехід права, а не виникнення права на спадкування після смерті першого спадкодавця (постанова КЦС ВС від 28.02.2024 р. № 495/6360/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/117373873).

Спадкування усиновленими та усиновлювачами (ст. 1260 ЦК України)

Усиновлення є по своїй суті правоприпиняючим та правовстановлюючим юридичним фактом.

В сфері спадкового права правоприпиняючий ефект полягає в тому, що з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов’язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. Завдяки припиненню правового зв’язку поміж усиновленим і його батьками усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого, інших його родичів за походженням по висхідній лінії. Батьки усиновленого та інші його родичі за походженням по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого та його нащадків.

Відповідно правостворюючий ефект зводиться до того, що з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов’язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому – міжїї дітьми, внуками), та усиновлювачемі його родичами за походженням

(Постанова КЦС ВС від 01.12.2021 №544/1615/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/101754062)

7. Практика видачі дозволу на відмову від прийняття спадщини від імені дитини, укладення угоди стосовно розподілу спадкового майна, одним із спадкоємцем якого є дитина

У питанні щодо відмови від спадщини неповнолітнім, може виникнути СПІР між неповнолітнім та батьками (усиновлювачами), піклувальником, оскільки для відмови від спадщини потрібна їх згода та згода органу опіки та піклування.

В нотаріальній практиці зустрічаються випадки, коли неповнолітній не бажає приймати спадщину, але його батьки мають протилежну думку і тим самим змушують неповнолітнього до дії, яка суперечить його волі.

Нормативні документи, що регулюють надання послуги:

  • ● п. 4 ст. 1268 ЦК України
  • ● ч.2 ст.177 СК України
  • ● ст. 17 ЗУ “Про охорону дитинства”
  • ● п. 67 постанови КМУ від 24.09.2008 № 866 “Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини”

Дозвіл про укладення угоди стосовно розподілу спадкового майна, одним із спадкоємцем якого є дитина:

  • ● ст. 19 Сімейного кодексу України
  • ● ст. 1273 ЦК України
  • ● ст. 34 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні
  • ● ст. 17 ЗУ Про охорону дитинства
  • ● ст. 12 ЗУ Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей
  • ● Постанова КМУ від 24 вересня 2008 р. № 866, ПОРЯДОК провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини

8. Окремі питання спадкування дитиною майна/майнових прав, які обтяжені боргом ст.ст. 1281, 1282 ЦК України:

Спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

9. Зупинення перебігу строку на прийняття спадщини на час воєнного стану (постанова ВС/КЦС від 25 січня 2023 р. № 676/47/21):

  • Доводи касаційної скарги про те, що судами передчасно залучено правонаступників померлої ОСОБА_8 до участі у справі з огляду на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється, колегія суддів відхиляє з таких мотивів:
  • виміру ієрархії актів цивільного законодавства по горизонталі,
  • виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі,
  • …
  • Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що: правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України;
  • строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України);
  • законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини;
  • пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

Першоджерело: https://tinyurl.com/3js4vs9z