Сімейні спори: неприпустимість зловживання процесуальними правами

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками неприпустимість зловживання процесуальними правами у сімейних спорах, а саме:

1. Дії, що можуть бути визнані зловживанням правами у цивільному судочинстві.
2. Принцип добросовісності та неприпустимість зловживання правом у практиці Верховного Суду.
3. Наслідки визнання судом дій учасника судового процесу зловживанням правом.
4. Заходи процесуального примусу з метою спонукання осіб до добросовісного виконання процесуальних обов’язків та припинення зловживання правами.
5. Висновки щодо зловживання правами в огляді судової практики у спорах, що виникають з сімейних правовідносин.

У рамках неприпустимості зловживання процесуальними правами у сімейних спорах акцентовано на наступному:

1. Дії, що можуть бути визнані зловживанням правами у цивільному судочинстві

використання “можливостей” судочинства на шкоду правам та інтересам інших осіб;
створення “штучних” передумов для захисту прав особи в суді;
використання “надуманих” перешкод, що унеможливлюють захист прав особи в суді;
“замаскований” вплив на досягнення завдань правосуддя;
“затягування” розгляду справи;
“маніпуляції” з підсудністю, юрисдикційністю справ, їх автоматизованим розподілом;
“маніпуляції” зі складом суду, н-д: спроба врегулювання спору за участі судді, без дійсного наміру досягти примирення, а задля усунення судді від провадження;
…

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

2. Принцип добросовісності та неприпустимість зловживання правом у практиці Верховного Суду

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок – добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

(Постанова КЦС/ВС від 18.10.2021 р. справа № 299/3611/19).

За змістом частини другої статті 13 ЦК України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин. За змістом приписів ЦК України поняття «добросовісність» ототожнюється з поняттям «безвинність», а «недобросовісність» – з виною. За діяння, якими завдана шкода внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, на підставі частини третьої статті 39 ЦК України). Оскільки настання відповідальності за загальним правилом пов`язується з виною, то такі діяння є винними (див. висновок, сформульований ВС КЦС у постанові від 4 вересня 2020 року у справі № 311/2145/19).

(Постанова ВП ВС від 29.11.2023 р. справа № 513/879/19).

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій. При цьому наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707св19), від 15 липня 2021 року у справі № 420/698/21 (провадження № К/9901/18953/21).

(Постанова КЦС/ВС від 12.10.2022 року справа № 345/2935/21).

3. Наслідки визнання судом дій учасника судового процесу зловживанням правом

Потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами.

Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідки щодо їх застосування судом.

При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу.

Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.

(Постанова КЦС/ВС від 03.06.2020 р. справа № 318/89/18).

Прояви зловживання процесуальними правами:

Подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями. У постанові КЦС/ВС від 24.01.2022 року у справі № 757/21932/21 зазначено, що по суті, пред`явлення цього позову, коли на розгляді перебуває інший тотожний позов, є зловживанням процесуальними правами (пункт 2 частини другої статті 44 ЦПК України);
Подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню. Постанова КЦС/ВС від 14.11.2018 року у справі № 530/1847/16-ц;
Заявник, подавши в одній справі декілька аналогічних заяв, зловживає правом на доступ до суду. Ухвала ВП ВС від 27.03.2024 справа № 335/837/22.
Використання заявником у процесуальних документах принизливих, глумливих, образливих висловлювань стосовно складу суду визнано зловживанням процесуальними правами. Ухвала ВП ВС від 11.01.2023 справа №201/10234/20;
Вживання заявником зневажливих висловлювань стосовно суддів та судової влади загалом визнано зловживанням процесуальними правами. Ухвала КЦС ВС від 11.10.2024 справа № 2-25/2006;
Заявлення відводу колегії суддів з мотивів, що не можуть слугувати підставою для відводу, визнано зловживанням процесуальними правами. Ухвала Київського апеляційного суду від 31.05.2024 року №759/11905/23.

4. Заходи процесуального примусу з метою спонукання осіб до добросовісного виконання процесуальних обов’язків та припинення зловживання правами

Штраф як захід процесуального примусу за вчетверте заявлений відвід колегії суддів, що визнано зловживанням процесуальними правами:

Неодноразове подання ідентичних заяв про відвід колегії суддів є явним проявом дій, що вчиняються з метою перешкоджання судочинству та затягування розгляду справи.

За наведених обставин та враховуючи, що заявником свідомо, після роз`яснення положень закону про недопустимість такої поведінки та її наслідків, вчетверте подано аналогічну заяву про відвід колегії суддівКиївського апеляційного суду у складі: Приходько К.П. (суддя-доповідач), Журба С.О. (суддя), Писана Т. О. (суддя), суд приходить до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 заходу процесуального примусу у виді накладення штрафу у розмірі 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6056,00 грн. (3028,00 грн х 2).

На переконання суду штраф у такому розмірі повністю кореспондується з допущеними неодноразовими зловживаннями та має забезпечити спонукання учасника справи до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства у майбутньому.

Визнати заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів по справі зловживанням процесуальними правами. Накласти штраф.

(Ухвала Київського апеляційного суду від 31.05.2024 року №759/11905/23).

ВС підтримав обґрунтованість висновку про накладення штрафу на заявника в порядку процесуального примусу:

Ухвала суду апеляційної інстанції щодо визнання заявленого відводу суддів зловживанням процесуальними правами НЕ підлягає касаційному оскарженню. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що подана ОСОБА_1 вчетверте заява про відвід колегії суддів є аналогічною за змістом трьом попереднім та є зловживанням процесуальними правами, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про накладення штрафу на заявника в порядку процесуального примусу. Доводи щодо незаконного накладення штрафу у розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб також є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України суд може накласти штраф у розмірі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто апеляційний суд, за своїм внутрішнім переконанням, наклав штраф у межах, встановлених процесуальним законом. Підстав вважати розмір накладеного штрафу незаконним немає.

Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

(Ухвала КЦС/ВС від 02.09.2024 року №759/11905/23).

5. Висновки щодо зловживання правами в огляді судової практики у спорах, що виникають з сімейних правовідносин

Помилковість висновків суду, що об’єднання в одній позовній заяві вимог про розірвання шлюбу та стягнення аліментів із вимогами про поділ майна подружжя є очевидною недобросовісною поведінкою позивача. Постанова КЦС/ВС від 01.06.2022 справа № 695/319/19;
Поділ спільного майна подружжя НЕ може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Постанова КЦС/ВС від 06.03.2019 справа № 317/3272/16-ц;
Недобросовісність поведінки подружжя при поділі спільного майна, зловживання правами й наявність негативних наслідків для кредитора підлягають доказуванню на загальних підставах. Постанова КЦС/ВС від 11.11.2019 № 337/474/14-ц;
Якщо родичі (зокрема, внук і бабуся), колишні члени подружжя, ініціюють, зокрема, штучний позов про стягнення аліментів з метою створення передумов для зменшення розміру аліментів, то такі учасники діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора (стягувача). Окрема думка судді КЦС/ВС В. Крата від 09.12.2024 р. до постанови ОП КЦС ВС від 09.12.2024 № 404/7235/22;
Якщо стягнення аліментів направлене на недопущення звернення стягнення на майно боржника, створення переваг у черговості розподілу стягнутих з боржника грошових сум, такі учасники діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора (стягувача). Постанова КЦС/ВС від 07.08.2024 р. № 501/3714/22;
Ініціювання спору про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спільною сумісною власністю об`єкту незавершеного будівництва та визнання права на частку в спільному майні не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Постанова КЦС/ВС від 27.10.2021 р. № 522/2736/16-ц;
Висновок суду про спробу застосувати способи захисту сімейних прав з метою звільнення від виконання військового обов`язку. Постанова КЦС ВС від 13.03.2024 р. у справі № 495/2284/23.

Першоджерело - https://tinyurl.com/wkc6xdzn