Правове підґрунтя і практичні аспекти протидії насильству та жорстокому поводженню з дітьми в умовах воєнного стану обговорили учасники Всеукраїнського круглого столу з міжнародною участю “Запобігання та протидія проявам насильства: реалії сьогодення”, що відбувся 14 грудня 2022 року в онлайн — режимі. *

Головна ідея заходу — підвищення рівня професійної компетентності педагогічних працівників та здобувачів закладів вищої освіти у питаннях запобігання та протидії насильству та надання своєчасної допомоги, ефективної підтримки у випадках насильства.

Відкрила та модерувала захід Валентина Балахтар, доктор психологічних наук, професор кафедри педагогіки та психології професійної освіти Національного авіаційного університету.

Згідно з програмою заходу, проблеми насильства над немовлятами представила учасникам Луїза Ламберт Ламбріхс — французька письменниця та есеїст, член асоціації La Cause des bébés, відома у сфері рефлексії медичної думки та взаємозв’язку між медициною та психоаналізом.

Тему сурогатного материнства як насильства щодо жінок та комодифікації людей висвітлила Наталія Загороднюк, психоаналітик, перинатальний психолог, президент Асоціації міждисциплінарного супроводу раннього дитинства PARTUS-UKRAINE, член міжнародної асоціації La Cause des bébés.

Керівник Центру “Адвокат дитини” Лариса Гретченко у доповіді з питань протидії насильству щодо дітей в умовах воєнного стану представила системний огляд тематичного законодавства, продемонструвала алгоритми дій педагогів та психологів як суб'єктів реагування на прикладах практичних ситуацій. Виступ включив правові поради, обмін думками, професійним досвідом та відповіді на запитання учасників.

Педагог і психолог як учасник системи правосуддя, дружнього до дитини — важливе питання, що викликало зацікавленість аудиторії з обговоренням ключових засад ефективності.

Розкриваючи принципи та підходи дружнього до дітей правосуддя, Лариса Гретченко наголосила, що такий вид правосуддя:

• відповідає віку дитини, рівню розвитку або зрілості;
• адаптоване до задоволення потреб дитини та забезпечення її найкращих інтересів;
• поважає права дитини, зокрема, право на участь у судовому провадженні чи адміністративному процесі, право бути почутим та інші;
• захищає права неповнолітніх в особливому правовому режимі через систему спеціальних органів та установ;
• концентрується на профілактиці правопорушень замість покарання за їх вчинення;
• застосовує практику відновного підходу взамін карального правосуддя та процедури, альтернативні судовим;
• забезпечує усвідомлення неповнолітніми відповідальності за власні дії, сприяє розумінню причин правопорушень та орієнтує на їх попередження в майбутньому.

Забезпечення професійного підходу осіб, уповноважених на роботу із дітьми, впровадження найкращих практик та методів захисту прав і свобод дітей, покладено в основу принципів реалізації Національної стратегії реформування системи юстиції щодо дітей на період до 2023 року, схваленої розпорядженням КМУ від 18.12.2018 р. № 1027-р

Міжнародні стандарти та українське законодавство гарантують кожній дитині захист від усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

Висвітлюючи роль педагога і психолога у протидії насильству щодо дитини, Лариса Гретченко торкнулася юридично визначених та сформованих практикою статусів:

• “дорослий”, якому довіряє дитина (особливо в ситуації конфлікту з батьками);
• суб'єкт реагування згідно законодавства;
• надавач соціально — психологічних послуг (за посадою, в складі мобільних бригад тощо);
• учасник адміністративних процесів та судових проваджень за участі дитини;
• фахівець, залучений до процесу з”ясування думки дитини у цивільному провадженні, та в присутності якого проводиться допит малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого у кримінальному провадженні.

Предметом дискусії з учасниками стали проблемні аспекти на практиці у випадку звернення щодо надання допомоги дитині в ситуації насильства:

• неповна дієздатність дітей та можливість самозвернення до суб'єктів реагування;
• віковий ценз при зверненні за безоплатною правовою допомогою;
• конфлікт інтересів між батьками та дитиною;
• приховування конфлікту в сім'ї та закладі освіти задля збереження репутації;
• відкликання заяв про насильство у сім'ї, свідком чи учасником якого стала дитина;
• формалізм притягнення до відповідальності кривдника у справах про цькування, без заходів підтримки потерпілого;
• латентний характер правопорушень та складність збору доказової бази (в т.ч. висновок психолога, довідка, характеристика);
• можливість штучного спричинення заяв про домашнє насильство та маніпулятивного використання їх при вирішенні сімейних спорів.

Положення про психологічну службу у системі освіти України, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 22.05.2018 року № 509, обумовлює співпрацю психологічної служби закладу/установи освіти з органами охорони здоров’я, внутрішніх справ, іншими органами, фахівцями та закладами з питань соціального захисту дітей, підтримки сімей, дітей та молоді.

Участь та сприяння фахівців психологічної служби в протидії насильству простежується, зокрема, у:

• взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства у вихованні здобувачів освіти, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпеченні консультативної допомоги батькам (законним представникам);
• захисті прав здобувачів освіти від будь-яких видів і форм насильства, представленні їхніх інтересів у правоохоронних і судових органах тощо.

Також в аспекті протидії насильству відносно дітей піддано обговоренню соціально-захисну функцію психологічної служби, що полягає у здійсненні соціально-педагогічного супроводу учасників освітнього процесу, які опинилися у складних життєвих обставинах, перебувають у кризових ситуаціях (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо); захисті конституційних прав і статусу, законних інтересів здобувачів освіти.

У щоденній діяльності практичний психолог закладу та/або установи освіти:

• здійснює роботу з постраждалими від насильства дітьми тощо.
• сприяє попередженню будь-яких видів і форм насильства та конфліктів серед здобувачів освіти;
• формуванню небайдужого ставлення здобувачів освіти до постраждалих дітей, усвідомлення необхідності невідкладного інформування педагогів про випадки домашнього насильства і конфліктів серед здобувачів освіти, що стали їм відомі.

Соціальний педагог закладу та/або установи освіти здійснює:

• соціально-педагогічний супровід здобувачів освіти, колективу та мікрогруп, осіб, які потребують піклування чи перебувають у складних життєвих обставинах;
• просвітницьку та профілактичну роботу серед учасників освітнього процесу з питань запобігання та протидії домашньому насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей, злочинності, алкоголізму, наркоманії тощо.

Відповідаючи на запитання, чи потрібна згода законного представника на індивідуальну роботу психолога з дитиною, спікер проаналізувала нормативні засади, визначені наказом МОН від 22.05.2018 року № 509.

З поміж іншого, працівник психологічної служби зобов’язаний:

• надавати психологічну допомогу за запитами учасників освітнього процесу;
• уникати будь-яких неофіційних взаємин з учасниками освітнього процесу;
• інформувати учасників освітнього процесу про результати проведених психологічних обстежень, їх значення і можливості подальшого використання (за винятком особистої інформації), про свою діяльність на основі об’єктивних і точних даних таким чином, щоб не зашкодити професії.

Здійснювати індивідуальну діагностику, корекцію за запитом учасників освітнього процесу, психолог закладу освіти може отримавши письмову згоду батьків (законних представників). Зазначена згода може бути відкликана у будь-який момент.

Відповідь також охопила питання необхідності згоди законного представника на застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу стосовно дитини, в огляді положень наказу МОЗУ 15.04.2008 N 199.

У доповіді приділено увагу приписам нормативно — правових актів щодо протидії домашньому насильству, цькуванню в освітньому середовищі, сексуальному насильству пов'язаному з конфліктом та відповідальності за їх вчинення.

Також учасників проінформовано про імплементацію дружнього до дітей правосуддя, упровадження в Україні моделі Барнахус або «Дім дитини» – закладу для роботи з дітьми, які постраждали від насильства або стали його свідками, спеціалізовані навчання психологів та створення відповідного Реєстру за ініціативи Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх.

* Захід зініційований кафедрою педагогіки та психології професійної освіти Національного авіаційного університету за сприяння й участі Міжнародної Асоціації La Cause des bébés, Асоціації міждисциплінарного супроводу раннього дитинства PARTUS- UKRAINE, Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, Національного університету «Одеська політехніка», Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Громадської організації «Центр суспільних інновацій і партнерства «Успіх».