Конституційне право дитини на безоплатну правову допомогу: що варто знати?

Гарантований механізм реалізації конституційних прав дитини в Основному Законі України закріплює:

• державну охорону сім‘ї, дитинства, материнства і батьківства (ст. 51)

• рівність дітей у своїх правах, незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним (ст. 52)

• захист прав, свобод людини і громадянина судом (ст.55)

• правові гарантії захисту через право на професійну правничу допомогу, яка у випадках, передбачених законом, надається безоплатно (ст. 59)

Гарантії реалізації права дитини на правову допомогу в умовах сьогодення можна окреслити наступним правовим полем.

Згідно з Законом України “Про охорону дитинства” держава, з поміж іншого, гарантує всім дітям:

рівний доступ до безоплатної правової допомоги, необхідної для забезпечення захисту їхніх прав, на підставах та в порядку, встановлених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги ( ст. 3),
право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації та їх посадових осіб із зауваженнями та пропозиціями стосовно їхньої діяльності, заявами та клопотаннями щодо реалізації своїх прав і законних інтересів та скаргами про їх порушення ( ст. 9).

Закон України “Про безоплатну правову допомогу” відповідно до Конституції України визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги. (надалі - Закон про БПД).

Безоплатна правова допомога – правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. (ст. 1 Закону про БПД).

Безоплатна первинна правова допомога (БППД) - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. (ст. 7 Закону про БПД)

Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг:

надання правової інформації;
надання консультацій і роз'яснень з правових питань;
складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);
надання консультацій, роз’яснень та підготовка проектів договорів користування земельними ділянками (оренда, суборенда, земельний сервітут, емфітевзис, суперфіцій) для сільського населення - власників земельних ділянок;
надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Безоплатна вторинна правова допомога (БВПД) - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. (ст. 13 Закону про БПД).

Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг:

захист;
здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
складення документів процесуального характеру.
Практика забезпечення дітей безоплатною правовою допомогою:
суб'єкти БППД та БВПД згідно з Законом,
адвокати, які здійснюють індивідуальну діяльність (АО, АБ) на умовах pro bono,
юристи міжнародних та громадських (благодійних) організацій відповідно до статутів,
правозахисники.

Слід зауважити, що порядок надання безоплатної правової допомоги дітям на благодійних засадах фізичними та юридичними особами, які займаються благодійною діяльністю самостійно або спільно з відповідними благодійними організаціями, регулюється відповідним законодавством і статутами цих організацій.

ДИТИНА - суб’єкт звернення за правовою допомогою.

Передусім зверну увагу на правовий статус дитини, який відповідно до ст. 6 Сімейного кодексу України має особа до досягнення нею повноліття.

Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Суб’єктами права на БППД є всі особи, які перебувають під юрисдикцією України. (ст. 8 Закону про БПД).

Звернення про надання БППД надсилаються або подаються особами, які досягли повноліття, безпосередньо до центральних та місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції. (ст. 10 Закону про БПД)

Звернення про надання одного з видів правових послуг, що стосуються дітей, надсилаються або подаються їх законними представниками.

Що стосується дітей як суб'єктів права на БВПД, то п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону про БПД закріплює, що діти, у тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту мають право на всі види правових послуг, передбачені ч. 2 ст. 13 цього Закону.

Відзначу, що на сьогодні стаття 18 Закону про БПД пов’язує можливість звернення осіб до Центру з надання БВПД про надання одного з видів правових послуг, передбачених ч. 2 ст. 13 цього Закону, з досягненням повноліття.

Звернення, що стосуються дітей, подаються їх законними представниками за місцем фактичного проживання дитини або її законних представників незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Причиною неможливості самостійного відвідування потерпілою дитиною Центру БВПД можуть слугувати як стан здоров’я дитини, її малолітній вік, інші фактори незрілості та особливих потреб дитини, а також неналежне виконання своїх обов’язків батьками чи іншим законним представником неповнолітнього.

Наказом Координаційного центру з надання правової допомоги від 28.05.2021 № 127 затверджено Порядок організації роботи консультаційних пунктів доступу до безоплатної правової допомоги з метою розширення доступності до безоплатної правової допомоги для вразливих категорій осіб, зокрема дітей, які в силу різних причин чи обставин не мають можливості отримати таку допомогу, звернувшись безпосередньо до місцевого центру.

Консультаційний пункт - це точка доступу до безоплатної правової допомоги, робота якої забезпечується в приміщеннях органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ (організацій, закладів), громадських та волонтерських організацій тощо, які розташовані на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного місцевого центру. Організація роботи консультаційних пунктів здійснюється місцевими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Важливим є ухвалення Верховною Радою України Закону від 10 квітня 2023 року

№ 3022-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги”, який очікувано набере чинності 03.08.2023 р.

Зміни, з поміж численних, стосуються порядку розгляду звернень та порядку надання БППД органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за особистим зверненням дитини (ст. 10 Закону про БПД).

Нова редакція ч. 3 ст. 18 Закону про БПД закріплює, що звернення про надання БВПД, що стосуються дітей, подаються їх законними представниками, патронатними вихователями, а щодо питань, звернення з якими до суду дозволяється з 14 років, - особисто дітьми, які досягли 14 років, або їх законними представниками, патронатними вихователями за місцем фактичного проживання дитини або її законних представників, патронатних вихователів незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Як свідчить практика, наразі серед підстав надання правової допомоги дитині (у справах за участі чи стосовно інтересів дитини) виокремлюють:

доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги,
договір про надання правової допомоги, укладений з дитиною,
договір про надання правової допомоги, укладений з батьками чи іншим законним представником дитини,
ордер про надання правової допомоги чи довіреність,
правова допомога, надана штатним юристом закладу освіти, охорони здоров'я, органу державної влади чи місцевого самоврядування,
залучення до консультування на прохання батьків, педагогів, служби у справах дітей тощо,
консультування в соц мережах, телеграм каналах, групах за індивідуальним зверненням,
консультування під час проведення публічних правоосвітніх заходів.

Проблемні аспекти на практиці у випадку звернення щодо надання правової допомоги дитині:

• віковий ценз та можливість самостійного/безпосереднього звернення дитини (розуміння правової проблеми та наслідків, наявність/відсутність документів, обізнаність про сервіси, доїзд, тощо)

• можливий конфлікт інтересів дітей і батьків, між батьками, чи неналежне виконання батьками своїх обов'язків,

• проблемність статусу законних представників дитини за Законом* і осіб, які фактично опікуються дитиною в умовах воєнного стану (брати, сестри, інші члени сім'ї, родичі, знайомі тощо)

Чи може неповнолітня особа укладати договір з адвокатом? - в пошуку відповіді на це питання пропоную послуговуватися позицією Верховного Суду, викладеній у постанові ВС/КЦС від 16.06.2021 р. у справі № 369/13467/20.

Неповнолітня особа, яка досягла 14-річного віку, може укладати договір з адвокатом виключно за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Однак відсутність такої згоди не нівелює правових наслідків укладення такого договору та наділення адвоката повноваженнями на представництво, окрім випадків визнання такого договору недійсним у судовому порядку.

У випадку представництва у суді малолітньої особи адвокат повинен надати суду докази наявності згоди її батьків на укладення договору про надання правничої допомоги. Під час представництва особи, яка досягла 14-ти років, адвокат надає суду документи, що підтверджують повноваження на представництво (ордер, довіреність), без необхідності подання згоди батьків на укладення договору з таким адвокатом. При цьому суд не може вимагати пред`явлення договору про надання правової допомоги для підтвердження повноважень на представництво особи, яка досягла 14-ти років.

Етичні аспекти взаємодії адвоката з неповнолітнім клієнтом унормовані за змістом статті 37 Правил адвокатської етики.

Недієздатність (обмежена, часткова дієздатність) клієнта або його фактично знижена здатність адекватно оцінювати дійсність сама по собі не може бути підставою, що виправдовує невиконання (неналежне виконання) адвокатом своїх професійних обов'язків стосовно такого клієнта.

Якщо через вік, психічне захворювання, інші об'єктивні причини у клієнта знижена можливість приймати виважені рішення, пов'язані зі змістом доручення, адвокат повинен намагатися підтримувати з ним нормальні стосунки, що відповідають вимогам Правил.

Якщо клієнт є неповнолітнім й інтереси клієнта, відповідно, представляє законний представник (або опікун, піклувальник), який свідомо для адвоката діє на шкоду законним інтересам неповнолітнього (підопічного), адвокат повинен:

відмовитись від прийняття (або, відповідно, продовження виконання) доручення, яке може завдати шкоди інтересам неповнолітнього (підопічного);
вжити всіх доступних йому заходів для захисту законних інтересів клієнта;
поставити органи опіки та піклування до відома щодо зазначених дій опікуна (піклувальника) недієздатного (обмежено дієздатного) клієнта або законних представників (опікуна) неповнолітнього.

Матеріал підготувала Лариса Гретченко, керівник Центру «Адвокат дитини» ВША НААУ, Голова Комітету з сімейного права НААУ