Відповідаючи на це запитання, передусім конкретизую, що мова йтиме про спадкування боргів після смерті фізичної особи — підприємця (ФОП).
Правовий статус фізичної особи-підприємця обумовлює відповідальність ФОП за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. (ст. 52 ЦК України)
Ураховуючи, що спадкуванням згідно ст. 1216 ЦК України є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), закономірним є висновок, що до спадкоємців ФОП переходять і зобов’язання, пов’язані з його підприємницькою діяльністю.
Співвідношення понять фізичної особи та фізичної особи — підприємця та їх правового статусу неодноразово ставало предметом досліджень у різних судових провадженнях. Зокрема, розлоге визначення наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 р. по справі № 753/16525/16-ц https://reyestr.court.gov.ua/Review/81203066
Правова конструкція спадкування зобов'язань померлого ФОП дитиною — спадкоємцем має свої особливості, у зв'язку з чим варто звернути увагу на наступні підстави, правила, винятки і процедури.
ПІДСТАВИ:
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (ст.ст. 1217, 1218 ЦК України)
Для дітей — спадкоємців законодавцем встановлені привілеї, що включають:
— право на обов'язкову частку у спадщині та
— презумпцію автоматичного прийняття спадщини.
За правом на обов'язкову частку малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (ст. 1241 ЦК України).
Разом з тим, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Малолітня, неповнолітня особи вважаються такими, що прийняли спадщину в силу прямого припису закону, крім випадків відмови від прийняття спадщини протягом встановленого строку. (ст. 1268, 1273 ЦК України)
Як зазначено у постанові ВС/КЦС від 29.08. 2018 року у справі № 183/4406/16 https://reyestr.court.gov.ua/Review/76566195 частина четверта статті 1268 ЦК України встановлює додаткові гарантії охорони спадкових прав малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб з обмеженою дієздатністю. Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину завжди, крім випадків їхньої відмови від спадщини, а щодо малолітніх та недієздатних осіб — відмови, здійсненої від їхнього імені батьками (усиновлювачами), опікуном з дозволу органу опіки та піклування (частини друга-четверта статті 1273 ЦК України).
Набуття (надання) повної цивільної дієздатності неповнолітньою особою не є підставою для того, щоб вважати її повнолітньою. У зв'язку із цим вона має вважатися такою, що прийняла спадщину відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК.
Подання заяви про прийняття спадщини особами, вказаними у частинах третій, четвертій статті 1269 ЦК, слід вважати їхнім правом, здійснення якого не суперечить нормі частини четвертої статті 1268 цього Кодексу. (п. 23 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 N 7 “Про судову практику у справах про спадкування” https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08#Text )
Такий же підхід наслідується у висновку, наведеному у постанові ВС від 28.09.2022 у справі № 742/2354/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/106517186 , відповідно до якого частиною третьою статті 1269 ЦК України передбачено право, а не обов`язок особи, яка досягла чотирнадцяти років, на подання заяви про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника, а частиною четвертою цієї норми права конкретизовано, що подання відповідної заяви від імені малолітньої, недієздатної особи має бути здійснено її батьками (усиновлювачами), опікунами.
Право на відмову від прийняття спадщини та правові наслідки такої відмови закріплено ст.ст. 1273 — 1275 ЦК України
Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.
Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.
Оскільки не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням, то відмовитися від боргової частини спадщини не можливо, спадкуванню підлягають як права так і обов'язки померлого ФОП.
Нерідко саме інформація про борги спадкодавця стає причиною відмови від прийняття спадщини дитиною. Разом з тим, приймаючи рішення про відмову від прийняття спадщини дитиною (законним представником) чи надання згоди/дозволу органом опіки та піклування на таку відмову, варто достовірно з'ясувати види боргових зобов'язань, оцінити співмірність невиконаних обов'язків зі складом спадкової маси та вартістю включених до неї речей, майна і майнових прав спадкодавця.
Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.
ПРАВИЛА і ВИНЯТКИ:
Цивільне законодавство виключає зі складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця (ст. 1219 ЦК України)
Зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. (ст. 608 ЦК України)
Таким чином, не переходять у спадок зобов'язання щодо особистого надання послуги, виконання роботи чи вчинення інших дій особисто спадкодавцем.
Спадкування обов'язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем, імперативно обумовлено статтею 1231 ЦК України.
Обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, а також сплатити неустойку (штраф, пеню) переходить до спадкоємця лише у випадку присудження судом зі спадкодавця за його життя.
Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.
За позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ним у спадщину.
Відзначу, що наявність у спадкодавця статусу фізичної особи — підприємця не впливає на можливість заміни боржника (як сторони у справі, так і сторони виконавчого провадження) його правонаступником — фізичною особою (спадкоємцем). Відповідний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 року у справі N 916/617/17. https://reyestr.court.gov.ua/Review/93217981
В контексті цивільно — правових, господарських зобов'язань ФОП, що не припинилися зі смертю, як такі, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, варто приділити увагу питанню спадкування податкового боргу.
Підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є, зокрема, смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою . (п. 37.3.2. ст. 37 Податкового кодексу України)
Особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків стосовно фізичної особи, яка померла або визнана судом безвісно відсутньою або оголошена померлою чи визнана недієздатною, є особи, які вступають у права спадщини або уповноважені здійснювати розпорядження майном такої особи (п. 97.4.4 ст. 97 ПК України)
Відповідно до статті 99 ПК України виконання грошових зобов’язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у тому числі фізичної особи — підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.
Претензії спадкоємцям пред'являються контролюючими органами в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред'явлення претензій кредиторами спадкодавця.
Після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов'язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов'язаннями та/або податковим боргом спадкоємців.
Протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов'язання та/або податковий борг спадкодавців пеня не нараховується.
У разі переходу спадщини до держави грошові зобов'язання померлої фізичної особи припиняються.
ПРОЦЕДУРИ:
Оскільки зі смертю боржника грошові зобов`язання включаються до складу спадщини, строки пред’явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
Кредиторові спадкодавця належить пред’явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною 2 і 3 ст. 1281 ЦК, позбавляється права вимоги.
Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до боргових зобов`язань. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а також припинення таких зобов’язань (подібний правовий висновок щодо вимоги кредитора до спадкоємців викладено у п. 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі № 520/13067/17 https://reyestr.court.gov.ua/Review/89251545)
Позиція щодо того, що сплив строків, визначених ч. 4 ст. 1281 ЦК України, має своїм наслідком і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права наведені Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 15.09.2021 р. по справі № 910/8055/20 за позовом про стягнення боргів ФОП з орендної плати. https://reyestr.court.gov.ua/Review/99747809
За змістом ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
З вищевикладеного слідує висновок, що задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов`язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. (висновки ВС/КЦС, викладені у постанові від 15.09.2021 р. по справі № 910/8055/20)
Матеріал підготувала Лариса Гретченко, адвокат, керівник Центру “Адвокат дитини” Вищої школи адвокатури НААУ, заступник голови Комітету з сімейного права НААУ
Заходи, лектором яких виступає Лариса Гретченко у розкладі ВША НААУ:
Вебінар "Шкода, завдана булінгом: актуальна судова практика і практичні поради по відшкодуванню": https://bit.ly/3AnsaO0