З метою забезпечення додержання конституційних прав та свобод дитини, гарантій з охорони дитинства, реалізації прав дітей на освіту, безпечне для життя і здоров’я освітнє середовище, збереження та зміцнення здоров’я підростаючого покоління Указом Президента України від 25.05.2020 року № 195/2020 схвалено Національну стратегію розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у новій українській школі.
Національна стратегія ґрунтується на тому, що учні повинні оволодіти знаннями, уміннями, навичками, способами мислення, зокрема, щодо моделей безпечної та ненасильницької міжособистісної взаємодії з однолітками та дорослими у різних сферах суспільного життя; усвідомлення цінності життя та здоров’я, власної відповідальності та спроможності зберегти та зміцнити здоров’я, підвищити якість свого життя.
Права та обов’язки здобувачів освіти унормовані статтею 53 Закону України “Про освіту” від 05.09.2017 р., з поміж яких слід відзначити право на захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти, та кореспондований йому обов'язок поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм, а також відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля.
Таким чином, забезпечення охорони життя і здоров’я учасників освітнього процесу є пріоритетом державної політики, спрямованої на розбудову безпечного і здорового освітнього середовища у школі. Додержання конституційних прав та свобод дитини, гарантій з охорони дитинства, реалізації прав дітей на освіту є предметом спільної турботи.
Правові аспекти юридичної відповідальності та ефективність механізмів захисту в ситуаціях шкільного конфлікту та булінгу (цькування) учасників освітнього процесу неодноразово були мною досліджені в огляді тематичної судової практики на сторінках антибулінгової платформи Вищої школи адвокатури та під час правоосвітніх заходів Центру «Адвокат дитини» ВША НААУ.
Сьогодні — фокус уваги до правових підстав відшкодування шкоди, завданої здоров'ю дитини внаслідок бійки однокласників, на прикладі цивільної справи № 483/717/19-ц за позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої малолітній дитині однокласником.
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.01.2020 р. у справі № 483/717/19-ц, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 09.04.2020 р., у задоволенні позову відмовлено повністю.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у березні 2019 року на території закладу освіти між сином позивача та сином відповідача відбулася бійка, в результаті якої перший отримав легкі тілесні ушкодження. Позивач вважає, що внаслідок протиправних дій сина відповідача їй було спричинено матеріальну шкоду, яка складається з витрат на лікування. Крім цього, її сину було завдано моральної шкоди, що полягає у фізичному болі та душевних стражданнях внаслідок спричинення тілесних ушкоджень. Посилаючись на зазначене обґрунтування, діючи в інтересах дитини, позивач просила стягнути з відповідача на її користь 4 035 грн 17 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди, а також 2000 грн. — в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок спричинення тілесних ушкоджень.
Відповідач та її представник в судовому засіданні позов не визнали, пояснивши, що син відповідача не мав умислу на спричинення тілесних ушкоджень сину позивача, а навпаки саме дії останнього були спрямовані на завдання тілесних ушкоджень сину відповідача. Також представник відповідача наголошував на неодноразовому вчиненні шкільного цькування відносно дитини відповідача.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
З постанов Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.06.2019 р. та Миколаївського апеляційного суду від 04.07.2019 р. вбачається, що учень 8 класу — син позивача, перебуваючи на території школи, вчинив цькування (булінг) відносно учня цього ж класу — сина відповідача, що полягало у психологічному насильстві по відношенню до останнього, яке носить систематичний характер, внаслідок чого потерпілому могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю. Враховуючи, що учень не досяг віку адміністративної відповідальності, до відповідальності було притягнуто його матір.
З матеріалів кримінального провадження, оглянутих в судовому засіданні, вбачається, що 04.03.2019 року приблизно о 10 год. 30 хв. син відповідача, знаходячись на території школи, вдарив сина позивача, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження. Зі змісту судового рішення слідує, що кримінальне провадження було закрите відповідною постановою слідчого у зв`язку з відсутністю в діях неповнолітнього сина відповідача складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Відповідно до висновку експерта під час огляду у сина позивача мали місце тілесні ушкодження у вигляді гематоми лоба, параорбітальної гематоми зліва, струс головного мозку, що могли утворитися від не менш однієї ударної дії твердим тупим предметом, не виключаючи головою в обличчя або кулаком; виключено — при падінні на площині та від дій ногами. Відповідно до вказаного висновку судово-медичної експертизи, зазначені вище тілесні ушкодження належать до категорії легких, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Підставами для відшкодування шкоди є обов`язкові умови: неправомірна поведінка особи, тобто така поведінка, внаслідок якої завдано шкоду, наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди.
Суд вважає, що у даному випадку складові, які дають підстави для застосування ст. 1166 ЦК України, відсутні.
Частиною 3 ст.12, частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В судовому засіданні знайшов підтвердження саме факт спричинення тілесних ушкоджень сину позивача, однак жодних інших доказів щодо вини сина відповідача, як завдавача шкоди, позивачкою суду не надано, а отже вказані вище докази не є, за переконанням суду, належними доказами у розумінні ст. 77 ЦПК України, і суд позбавлений можливості встановити наявність вини сина відповідача у спричиненні тілесних ушкоджень сину позивача.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 "Про судове рішення у цивільній справі”, враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позивачкою не надано суду переконливих доказів на підтвердження наявності умислу сина відповідача, що свідчить про відсутність вини завдавача шкоди як однієї з підстав для її відшкодування, а враховуючи, що рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов переконання, що у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.
Миколаївський апеляційний суд, переглянувши в апеляційному порядку дану цивільну справу за апеляційною скаргою позивача на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.01.2020 р., дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК.
За змістом зазначених норм підставою цивільної відповідальності за завдану шкоду є протиправність поведінки заподіювача, його вина, негативні наслідки у вигляді втрати чи пошкодження майна та причинний зв`язок між цими діями та наслідками.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав і законних інтересів іншої особи. Залежно від характеру юридичного обов`язку, покладеного на особу правовим актом, договором, службовими обов`язками тощо, протиправна поведінка може бути у формі протиправної дії або протиправної бездіяльності.
Майнова шкода, грошовим виразом якої є збитки, поділяється на реальну шкоду, якою є витрати на відновлення порушеного права у зв`язку з втратою та пошкодженням майна, а також упущену вигоду, тобто доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (стаття 22 ЦК).
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою полягає в тому, що шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки, тобто не існує будь-яких інших обставин, які вплинули на ці події (опосередкований причинний зв`язок).
Вина, тобто психічне ставлення особи до вчиненого нею протиправного діяння, а також до негативних наслідків, що настали в результаті такої поведінки або діяння, можлива у формі умислу або необережності. Умисел полягає в тому, що особа розуміє значенні своїх дій, передбачає настання негативних наслідків і свідомо їх допускає. Необережність полягає в тому, що особа не передбачає можливість завдання шкоди при обов`язку її передбачити.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, які особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої (пункт 2 частини 2 статті 23 ЦК).
Відшкодування шкоди на підставі спеціальних умов відповідальності відбувається в межах спеціальних деліктів.
Так, відповідно до ст. 1178 ЦК шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується, зокрема, її батьками, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
Законом передбачені й певні умови відповідальності навчальних закладів, під наглядом яких перебувала малолітня особа, що заподіяла шкоду (частини 2-4 статті 1178 ЦК).
З матеріалів справи вбачається, що діти позивача та відповідача є учнями 8-го класу школи м. Очакова.
У період 2018 — 2019 років між ними склались неприязні відносини через неодноразове грубе та принизливе висловлювання сина позивача на адресу сина відповідача через його інвалідність.
Факт булінгу (цькування) з боку сина позивача встановлено судовими рішеннями.
4 березня 2019 року син позивача, перебуваючи на території школи, під час перерви вкотре образливо висловлювався на адресу сина відповідача в присутності інших учнів. Через таку поведінку між хлопцями виникла бійка, внаслідок якої син позивача отримав легкі тілесні ушкодження (гематома лоба, параорбітальна гематома зліва, струс головного мозку)
Заподіяння тілесних ушкоджень підтверджено висновком експерта.
Постановою старшого слідчого слідчого відділу органу поліції кримінальне провадження закрито.
Механізм отримання сином позивача удару в обличчя хлопці пояснювали по-різному.
Так, син відповідача пояснював, що під час бійки вони з сином позивача тримали один одного за плечі. Син позивача намагався вдарити його головою в обличчя, але він, захищаючись, різко нахилив голову і той вдарився своїм обличчям у його голову.
Син позивача, не заперечуючи намір вдарити головою (лобом) в обличчя сина відповідача, наполягав, що в цей час саме останній вдарив його у такий самий спосіб.
За таких обставин співвідношення дії (наміру) сина позивача та протидії сина відповідача має ознаки самозахисту.
При цьому сила удару, який отримав син позивача, безпосередньо залежала від сили, з якої такий удар він бажав нанести сину відповідача.
Отже, судом не було встановлено достовірних (на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи), та достатніх (які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування) доказів безпосередніх активних дій сина відповідача, спрямованих на заподіяння легких тілесних ушкоджень сину позивача, та їх протиправного характеру.
Основний висновок суду про відсутність складу правопорушення сина відповідача, передбаченого статтями 1166, 1167 ЦК, як підстави відповідальності його батьків за статтею 1178 ЦК, відповідає обставинам справи та вимогам цивільного законодавства.
Повний текст судових рішень:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/87024424 https://reyestr.court.gov.ua/Review/88691822
Матеріал підготувала: Лариса Гретченко, адвокат, медіатор, керівник Центру “Адвокат дитини” Вищої школи адвокатур НААУ, заступник Голови Комітету з сімейного права НААУ.
Більше про цивільно — правову відповідальність у справах про булінг та відшкодування шкоди у справах, пов’язаних з цькуванням, життєві приклади та актуальну судову практику про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої цькуванням в школі, дізнайтеся під час тематичного вебінару у Вищій школі адвокатури НААУ, деталі та реєстрація за посиланням:
Інші заходи у ВША НААУ, лектором яких виступить Лариса Гретченко:
Вебінар “Судова практика у сімейних спорах: пріоритет найкращих інтересів дитини та збалансована рівність батьків” деталі та реєстрація за посиланням: https://www.hsa.org.ua/vebinar-sudova-praktyka-u-simejnyh-sporah-priorytet-najkrashhyh-interesiv-dytyny-ta-zbalansovana-rivnist-batkiv-3/
Долучайтеся до групи Центр “Адвокат дитини” ВША НААУ : https://bit.ly/3JbSmNU