Про загальні засади віндикаційного позову в огляді судової практики розповіла під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів «Негаторний та віндикаційний позови у практиці Верховного Суду», що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ, Анастасія Грабовська, кандидат юридичних наук, науковий консультант Департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду.
Лектор зазначила, що такий спосіб захисту як витребування майна із чужого незаконного володіння відповідно до ст. 387 ЦК України (віндикаційний позов) характеризується наступними ознаками:
·віндикаційний позов застосовується лише, якщо сторони не перебувають у договірних відносинах;
·позивачем є неволодіючий власник (титульний володілець);
·відповідачем є незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний);
·об’єктом віндикаційного позову може бути лише індивідуально визначена річ, яка існує в натурі на момент подання позову;
·сутністю вимог за віндикаційним позовом є повернення майна законному власнику як фактично, так і юридично, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах;
·до вимог за віндикаційним позовом застосовуються загальні строки позовної давності.
Витребування майна від добросовісного набувача залежить від:
(1) обставин вибуття майна з володіння власника;
(2) оплатності / безоплатності придбання цього майна набувачем.
Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише в разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (Постанова ВП ВС від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц).
У разі безвідплатного набуття майна в особи, яка не мала права його відчужувати, власник на підставі ст. 387 ЦК України має право витребувати його від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, незалежно від добросовісності останньої (Постанова ВП ВС від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц).
Під час розгляду позову про витребування майна відповідач згідно зі ст. 388 ЦК України має право заперечити проти позову про витребування майна з його володіння шляхом подання доказів відплатного придбання ним цього майна в особи, яка не мала права його відчужувати, про що він не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому разі пред’явлення самостійного (чи зустрічного позову) про визнання добросовісним набувачем не вимагається і, крім того, не є належним способом судового захисту (ст. 16 ЦК України), оскільки добросовісність набуття – це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи та підлягає доказуванню за позовом про витребування майна (Постанова КЦС ВС від 29 липня 2022 року у справі № 757/13584/20-ц).
В огляді практики Верховного Суду Анастасія Грабовська звернула увагу на випадки, коли набувач визнається добросовісним.
Так, у Постанові КЦС ВС від 20 липня 2022 року у справі № 757/39973/19-ц, зазначено, що набувач визнається добросовісним, якщо:
1.При вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з’ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.
2.До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).
3.Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження).
4.Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача
Лектор також розглянула постанови Великої Палати Верховного Суду стосовно позовної давності у віндикаційному позові.
1.ВП ВС підтримала висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-1047цс17, щодо застосування інституту позовної давності до правовідносин, що регулюються статтею 388 ЦК України, оскільки ст. 387, 388 ЦК України не містять положень про те, що приписи про позовну давність до правовідносин, що врегульовуються цими нормами права, не застосовуються, а положення ст. 268 цього Кодексу не передбачають, що вимоги у цій справі відносяться до вимог, на які позовна давність не поширюється (Постанова ВП ВС від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16);
2.На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. ВП ВС відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 5 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15 (№ 3-604гс16), а також висновку КГС у складі ВС, викладеного у постанові від 29 березня 2018 року у справі № 904/10673/16, про те, що приписи про позовну давність до позовних вимог про витребування майна не застосовуються (Постанова ВП ВС від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17);
3.Початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку ст. 388 ЦК України обчислюється з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу.
Відтак закон не пов’язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом:
(1) ані з ухваленням судового рішення про порушення права особи;
(2) ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача;
(3) ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб (Постанова ВП ВС від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16).
Анастасія Грабовська розглянула особливості витребування майна із чужого незаконного володіння в окремих видах правовідносин.
1. Щодо витребування земельних ділянок
• Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об’єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема і не впливають на можливість витребування таких земельних ділянок власником (Постанова ВП ВС від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц);
• Позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки від останнього набувача вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення Сільради, яким передано земельну ділянку у власність першого набувача, без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване (Постанови ВП ВС від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17; від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17).
2.Щодо витребування майна спадкоємцями власника такого майна
• Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього. Установивши, що спірне майно вибуло з власності позивача на підставі спадкового договору, який у подальшому розірваний за рішенням суду, поза її волею, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність у неї права витребувати це майно від добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України (Постанова КЦС ВС від 08 червня 2022 року у справі № 278/185/20).
3.Щодо витребування майна у правовідносинах із реалізації заставного майна
Банк-кредитор як іпотеко- та заставодержатель, який не отримав належного задоволення своїх вимог за забезпечувальними договорами, може витребувати в інтересах боржника заставне майно у переможця аукціону на підставі статті 1212 ЦК України, а у разі, якщо це майно буде відчужене третій особі, – витребувати його від неї на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України. Для цього немає потреби окремо оскаржувати результати аукціону та договір купівлі-продажу, яким оформлений продаж заставного майна на аукціоні. Заявлення банком у власних інтересах і в інтересах боржника вимоги про скасування запису не є необхідним для ефективного захисту цих інтересів (Постанова ВП ВС від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16).
4. Щодо витребування інвестором об’єкта інвестування
ВП ВС частково відступила від правового висновку Верховного Суду України щодо обсягу прав інвестора на об’єкт інвестування, визначивши, що інвестор після виконання умов інвестиційного договору набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об’єкт і після завершення будівництва об’єкта нерухомості набуває права власності на об’єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об’єкт за собою.
Відтак забудовник позбавлений права відчужувати об’єкт інвестування на користь будь-якої іншої особи, а інвестор наділений правом вимагати повернення належного йому об’єкта інвестування від будь-якої іншої особи (статті 387, 388 ЦК України). Водночас не вимагається визнання недійсними нікчемних правочинів, які спрямовані на незаконне заволодіння майном інвестора іншими особами (стаття 228 ЦК України) (Постанова ВП ВС від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17).
Матеріал на сторінці Advokat Post: https://tinyurl.com/3u3v8rhj
Цікаві публікації лектора:
·Негаторний та віндикаційний позови у практиці Верховного Суду. https://tinyurl.com/yeyed463
Зареєструватися на вебінари з цивільного права та процесу:
·Недійсність заповіту у практиці Верховного Суду у період дії воєнного стану в Україні. https://tinyurl.com/3bkb6wnz
Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ