Лекцію присвячено практиці Верховного Суду у спадкових справах, зокрема питанням:
1. Моменту виникнення права на спадщину.
2. Початку перебігу строку для прийняття спадщини.
3. Поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.
4. Місця відкриття спадщини.
5. Актуальним питанням спадкування згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
6. Поєднання права спадкоємця на спадкування за заповітом та за Законом.
7. Окремим аспектам спадкування з іноземним елементом.
8. Спадкування права на отримання соціальних виплат.
У рамках характеристики практики Верховного суду у спадкових спорах акцентовано на наступному:
1. Моменту виникнення права на спадщину
Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у главі 29 ЦК України.
Постанова КЦС ВС від 22.013.2023 у справі № 463/6829/21-ц: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108654283.
Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього. Установивши, що спірне майно вибуло з власності позивача на підставі спадкового договору, який у подальшому розірваний за рішенням суду, поза її волею, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність у неї права витребувати це майно від добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України.
Постанова КЦС ВС від 08.06.2022 у справі № 278/185/20: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104728470.
Аналогічний висновок (але у ситуації, коли спірне майно вибуло з волі власника на підставі недійсного свідоцтва про право на спадщину) висловлено у постанові КЦС від 22.06.2022 у справі № 369/9682/19-ц.
2. Початку перебігу строку для прийняття спадщини
Положення ст. 253 ЦК поширюються й на інші випадки встановлення початку перебігу строків. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, враховує, що в окремих положеннях ЦК міститься правило про визначення перебігу строку «від дня» чи «з часу», а не «від наступного дня».
Такий прийом законодавчої техніки законодавець застосував, керуючись принципом економії нормативного матеріалу, проте він жодним не змінює загального правила передбаченого в ст. 253 ЦК. Тому початок перебігу строку для прийняття спадщини починається з наступного дня після відповідної календарної дати, тобто строк для прийняття спадщини має обчислюватись з наступного дня після дня смерті особи або оголошення її померлою.
При визначенні кінцевого дня строку слід ураховувати, що правила частини п`ятої статті 254 ЦК України поширюються на будьякі сфери цивільно-правового регулювання і стосуються будь-яких суб`єктів цивільних правовідносин. Тому коли останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Постанова КЦС ВС від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97903488.
3. Поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини
Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Постанова ВП ВС від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24): https://reyestr.court.gov.ua/Review/120396086.
Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо:
1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;
2) ці обставини визнані судом поважними.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правові висновки у постановах ВС від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17, від 24.06.2020 у справі № 759/10380/16-ц, від 28.03.2022 у справі № 750/2158/21, від 20.07.2022 у справі № 489/5656/20, які відповідають абз. 6 п. 24 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».
Якщо ж відповідний строк пропущений через те, що спадкоємиць не знав про спадкову масу і це єдина підстава пропуску строку, оскільки інших перешкод встановлено не було, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК взагалі не застосовуються у цьому випадку. Постанова ВСУ від 26.09.2012 у справі № 6-85цс12.
4. Місця відкриття спадщини
Редакція Стаття 1221 ЦК України від 30.01.2024: Місце відкриття спадщини 1. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
2. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
3. Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається відповідно до Закону України "Про міжнародне приватне право“.
Згідно із ЗУ від 08.11.2023 у справі № 3450-ІХ.
Чинне законодавство не позбавляє спадкоємця права направити заяву про прийняття спадщини за допомогою засобів поштового зв’язку, а також подати її через орган місцевого самоврядування. Постанова КЦС ВС від 09.02.2022 у справі № 709/769/19: https://reyestr.court.gov.ua/Review/103132716.
Для спадкових правовідносин за правильно визначеним місцем відкриття спадщини факт її оформлення за неправильно визначеним місцем відкриття спадщини правових наслідків не породжує. Постанова КЦС ВС від 06.11.2019 у справі № 483/637/16-ц: https://reyestr.court.gov.ua/Review/85493136. Аналогічний висновок висловлено у постанові КЦС від 21.05.2020 у справі № 404/7795/17.
Щодо місця відкриття спадщини, яка знаходиться на непідконтрольній Україні території, то спадкоємець має право звертатися із заявою про прийняття спадщини в будь-якому місті на території України (вільній від окупації), до державного, приватного нотаріуса або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування. Постанова КЦС ВС від 13.11.2023 у справі № 638/7337/21: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114848910.
Звернення позивача із заявою про прийняття спадщини на території окупованої АРК не могло розцінюватися як належне, оскільки ця територія не контролюється органами державної влади України. Суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що документи, надані позивачкою, були видані на тимчасово окупованій території посадовими особами органів, створених відповідно до законодавства російської федерації, що відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України свідчить про недопустимість вказаних доказів. Суд першої інстанції встановив, що належних, допустимих і достатніх доказів, які б свідчили про прийняття ОСОБА_1 спадщини за законодавством України, суду надано не було. За таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що позивачка не довела факт прийняття спадщини після померлої, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову. Постанова КЦС ВС від 28.06.2023 у справі № 524/1413/22: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111972525.
5. Актуальним питанням спадкування згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1223 ЦК).
• Тлумачення ч. 3 ст. 1268 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що законодавець встановив можливість прийняття спадщини постійним проживанням разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини для будь-яких спадкоємців, в тому числі й обов`язкових спадкоємців. Тому обов`язковий спадкоємець може прийняти спадщину на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК.
• Законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права;
• Право на обов`язкову частку внаслідок прийняття спадщини обов`язковим спадкоємцем трансформується в майнове право, яке підлягає спадкуванню. ЦК, як основний регулятор спадкових відносин, не містить жодних обмежень чи заборон на спадкування такого права за відсутності його оформлення.
ОП КЦС відступила від висновків, викладених у постановах КЦС ВС від 04.09.2019 у справі № 450/328/15-ц, від 09.12.2020 у справі № 761/24381/14, від 08.09.2021 в справі № 2-93/2009, від 27.01.2021 у справі № 199/9931/15ц.
Постанова ОП КЦС ВС від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118868220.
6. Поєднання права спадкоємця на спадкування за заповітом та за Законом
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу (ст. 1258 ЦК).
У першу чергу право на спадкування мають діти спадкоємця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК).
Спадкоємець за законом першої черги здійснює право на спадкування в такому ж порядку, що й спадкоємець за заповітом, відповідно до статей 1268-1270 ЦК, та на нього поширюються наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, передбачені ст. 1272 ЦК.
Факт усвідомлення спадкоємцем першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом (у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування), який не знав про існування заповіту, наявності в нього права на спадкування та невчинення ним неодмінних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини не свідчить про виникнення в нього об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у передбачений ЦК України строк у зв`язку з його необізнаністю про існування заповіту, складеного на його ім`я. Сам факт відмови нотаріуса, за цих обставин, у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину не порушує принцип свободи заповіту. (п. 72 Постанови ВП ВС від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24): https://reyestr.court.gov.ua/Review/120396086
7. Окремим аспектам спадкування з іноземним елементом
Іноземний елемент у спадкуванні може виражатися в одній з таких трьох ознак:
• спадкодавець або спадкоємець є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
• спадщина знаходиться на території іноземної держави;
• юридичний факт, який створює, змінює чи припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (наприклад, смерть спадкодавця на території іншої держави чи народження дитини, спадкові права якої захищалися до її народження в іншій державі, тощо).
За наявності хоча б однієї із вказаних ознак, до відносин спадкування будуть застосовуватися положення Закону України «Про міжнародне приватне право» та міжнародних договорів.
ОП КЦС відступила від висновку, викладеного у Постанові КЦС ВС від 10.02.2021 у справі № 320/5056/17-ц (провадження № 61-7333св20), згідно якого чинне законодавство, з урахуванням наявності між Україною та російською федерацією відповідного договору про правову допомогу, не змушує спадкоємця одночасно звертатись із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори на території України та до нотаріальної контори на території російської федерації. Постанова ОП КЦС ВС від 13.03.2023 у справі № 398/1796/20: https://reyestr.court.gov.ua/Review/109871518.
1 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року». З 19 травня 2024 року Мінська конвенція вважається припиненою для України у відносинах з усіма її сторонами.
Правове співробітництво у цивільних і кримінальних справах з Азербайджаном, Вірменією, Казахстаном, Киргизстаном, Молдовою, Таджикистаном, Туркменістаном, Узбекистаном та Грузією здійснюватиметься на підставі двосторонніх міжнародних договорів України з відповідними державами, а також багатосторонніх міжнародно-правових інструментів, що діють в рамках Ради Європи, ООН, Гаазької конференції з міжнародного приватного права, чинних у відносинах з відповідними державами.
8. Спадкування права на отримання соціальних виплат
Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (ст. 1227 ЦК).
Тлумачення статті 1227 ЦК свідчить, що:
• цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум;
• право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (ст. 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця;
• необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця.
• у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум, оскільки таке право мав винятково спадкодавець, що був одержувачем таких виплат. Тому при застосуванні положень ст. 1217 ЦК слід відмежовувати ситуації, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень ст. 1227 ЦК ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.
Постанова ОП КЦС ВС від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19: https://reyestr.court.gov.ua/Review/103844358.
Першоджерело: https://tinyurl.com/yn5dnnud