Тактика захисту щодо обґрунтування ухвалення судом виправдувального вироку у зв’язку з недоведеністю вини: адвокат Олексій Горох 

У Вищій школі адвокатури НААУ відбувся захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Тактика захисту щодо обґрунтування ухвалення судом виправдувального вироку у зв’язку з недоведеністю вини», який провів Олексій Горох, адвокат, доктор юридичних наук, доцент кафедри кримінального та кримінального процесуального права Національного університету «Києво-Могилянська академія», заступник голови Комітету з кримінального права та процесу НААУ.

Виправдувальний вирок у зв’язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення ухвалюється в тих випадках, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але досліджені судом докази виключають або поза розумним сумнівом не підтверджують вчинення його обвинуваченим.

Згідно із принципом законності саме на стороні обвинувачення лежить обов’язок не лише всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального правопорушення, а й довести їх перед судом належними і допустимим доказами, тобто саме такими, джерела яких зібрані у точній відповідності із вимогами закону.

Лектор детально схарактеризував випадки визнання недопустимими доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, зауваживши, що перелік діянь, які передбачені у ст. 87 КПК, як підстави для визнання фактичних даних недопустимими доказами, не є вичерпним. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 25 вересня 2018 року у справі № 210/4412/15-к (провадження № 51-80км17).

Олексій Горох нагадав учасникам заходу про особливості застосування концепції «плодів отруйного дерева» у кримінальному провадженні стосовно вирішення питання щодо допустимості доказу в контексті ч. 1 ст. 87 КПК, а також розглянув стандарти доказування «поза розумним сумнівом».

Окремо лектор сфокусував увагу на Постанові ККС ВС від 06 червня 2019 року у справі № 280/1480/15-к (провадження № 51-10473км18) стосовно відсутності належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що виправданий вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 153 КК. Верховний Суд послався на справу «Барбера, Мессегуэі Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року, в якій Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов’язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину; обов’язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Перевіривши матеріали кримінального провадження щодо виправданого за доводами касаційної скарги прокурора, які фактично є аналогічними доводам апеляції прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення постановлені у цьому провадженні відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Зокрема, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, з якими обґрунтовано погодився й апеляційний суд, що належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що виправданий вчинив незакінчений замах на насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, з використанням безпорадного стану малолітньої ОСОБА_1, стороною обвинувачення не надано.

Далі Олексій Горох розглянув випадки визнання недопустимими доказів, зібраних неуповноваженим суб’єктом, зупинившись на наступних правових позиціях Верховного Суду:

 Рішення про призначення прокурора (групи прокурорів) для здійснення процесуального керівництва у конкретному кримінальному провадженні повинно прийматись у формі постанови та відповідати вимогам ст. 110 КПК, тобто така постанова має міститись у матеріалах досудового розслідування та бути підписаною службовою особою, яка її прийняла. Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (групи прокурорів), який не мав на те законних повноважень (постанова Об’єднаної палати ККС ВС від 22 лютого 2021 року у справі № 754/7061/15 (провадження №51-4584кмо18);

 Якщо на дорученні про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР від імені начальника слідчого відділу, використовується факсимільне відтворення підпису, то це є порушенням (неістотним) процесуальної форми, що не зумовлює порушення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження та немає наслідком визнання отриманих доказів недопустимими (постанова ККС ВС від 17 лютого 2021 року у справі № 712/11592/18 (провадження № 51-4347км20);

 Здійснення досудового розслідування слідчими військової прокуратури під час дії перехідного періоду, визначеного КПК, у кримінальних провадженнях, що підслідні Національній поліції, а не Державному бюро розслідувань, є порушенням правил підслідності, а тому докази, зібрані у такому кримінальному провадженні, є недопустимими (постанова ККС ВС від 25 жовтня 2021 року у справі № 159/1383/17 (провадження № 51-2227км20).

Лектор також зупинив увагу на випадках визнання недопустимими доказів, наданих у виді показань учасниками кримінального провадження (свідком, потерпілим, підозрюваним). В огляді зазначеного питання виділено наступні правові позиції Верховного Суду:

 Показання свідків (понятих), які не були безпосередньо присутніми при проведенні слідчого експерименту, щодо обставин вчинення злочину, про які їм стало відомо зі слів слідчого, є недопустимими доказами (Постанова ККС ВС від 17 жовтня 2019 року у справі № 321/466/17 (провадження № 51-1201км19);

 Проведення допиту потерпілих під час судового провадження у режимі відеоконференції без постановлення мотивованої ухвали та без надання можливості бачити осіб, які допитуються, є підставою для визнання доказів недопустимими (постанова ККС ВС від 03 червня 2020 року у справі № 754/3011/17 (провадження № 51-3456км19);

 Показання підозрюваного, обвинуваченого, надані під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, є недопустимими доказами (Постанова ККС ВС від 24 травня 2018 року у справі № 401/206/16-к (провадження № 51-1080км18).

Одне із цікавих питань, піднятих до обговорення, пов’язане з можливістю визнання недопустимими показань підозрюваного, наданих з використанням поліграфа. У Постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 26 січня 2023 року у справі № 183/3452/19 зазначено, що чинне кримінальне процесуальне законодавство не передбачає перевірки показань особи із застосуванням спеціального технічного засобу – поліграфа (детектора брехні) – та використання отриманих відповідних даних як доказу. Якщо суд першої інстанції безпосередньо допитав свідка та під час ухвалення обвинувального вироку послався на отримані показання як на докази, дослідивши при цьому звіт про результати використання поліграфа, то це не є порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.

Розглядаючи можливість виправдання обвинуваченого у зв’язку з визнанням недопустимим висновків судово-медичної експертизи, Олексій Горох звернув увагу на Постанову ККС ВС від 17 жовтня 2022 року у справі № 570/4782/19 (провадження № 51-3855км20). Суд зазначив, що підставою для проведення судово-медичної експертизи є відповідна ухвала слідчого судді чи суду, в якій визначається коло питань, що ставляться перед експертом (статті 242, 244 КПК). Проведення судово-медичної експертизи (розтин трупа) до постановлення слідчим суддею відповідної ухвали тягне за собою визнання такого доказу недопустимим.

Крім того, висновок експертизи є неналежним та недопустимим доказом, якщо на момент її проведення до експерта було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення кваліфікації з анулюванням свідоцтва (Постанова ККС ВС від 02 лютого 2021 року у справі № 721/265/17 (провадження № 51-568км19).

Під час вебінару лектор окремо розглянув судову практику стосовно визнання недопустимими доказів, відображених у протоколах гласних слідчих дій та протоколах НСРД, а також визнання недопустимими доказів унаслідок невідкриття матеріалів кримінального провадження.

Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: http://tinyurl.com/mr3k23kh

Цікаві публікації лектора:

 Тактика захисту щодо закриття кримінального провадження під час підготовчого судового засідання. https://tinyurl.com/bdfjj48e

 Система досудових видів уникнення кримінальної відповідальності та проблеми їх застосування. https://tinyurl.com/y9yxuw5n

Зареєструватися на найближчі заходи лектора:

 Дисциплінарна відповідальність судді за проступки у кримінальному провадженні. https://tinyurl.com/3782npkt

 Дисциплінарна відповідальність прокурора за проступки у кримінальному провадженні. https://tinyurl.com/5feh2exb

 Звільнення від відбування покарання з випробуванням: проблеми адвокатської та судової практики. https://tinyurl.com/4j7uv9du

Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ.