Поняття та систему судових видів звільнення від покарання під час вебінару «Тактика застосування адвокатом судових видів звільнення від покарання», що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ, розкрив Олексій Горох, адвокат, доктор юридичних наук, доцент кафедри кримінального та кримінального процесуального права Національного університету «Києво-Могилянська академія», заступник голови Комітету з питань кримінального права та процесу НААУ.
Звільнення від покарання є заходом правового впливу, що застосовується від імені держави за рішенням суду до особи, засудженої за вчинення кримінального правопорушення, і полягає у відмові на підставах, передбачених Кримінальним кодексом України, від застосування щодо засудженого покарання (повністю або частково).
Олексій Горох зауважив на різниці між звільненням від кримінальної відповідальності та звільненням від покарання. Так, звільнення від покарання не означає звільнення від кримінальної відповідальності, а є кримінальною відповідальністю без покарання. На відміну від звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання застосовується лише після засудження. Звільнення від кримінальної відповідальності вирішується ухвалою суду, а звільнення від покарання – вироком суду.
За стадією кримінального провадження види звільнення від покарання можна поділити на:
- Види звільнення від покарання під час ухвалення вироку (ст. 368 КПК);
- Види звільнення від покарання під час виконання вироку (ст. 537 КПК).
Є всього 12 видів звільнення від покарання під час ухвалення вироку (судові види звільнення від покарання), які, зокрема, поділяються на такі чотири види:
І. Звільнення засудженого від призначення певного покарання:
1. у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 КК);
2. у зв’язку із непотрібністю застосування до неповнолітнього покарання (ч. 1 ст. 105 КК);
3. у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 74, ч. 1 ст. 106 КК);
4. у зв’язку з неможливістю застосування до винуватого певного виду покарання (абз. 7 п. 8 ППВСУ від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»).
ІІ. Звільнення від відбування призначеного покарання під час ухвалення вироку:
у зв’язку з попереднім ув’язненням особи (ч. 5 ст. 72 КК);
осіб, що захворіли на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання (ч. 2 ст. 84 КК);
на підставі закону про амністію (ст. 85 КК).
ІІІ. Звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням під час ухвалення вироку:
з випробуванням (ст. 75 КК);
з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 7 років (ст. 79 КК);
з випробуванням неповнолітніх (ст. 104 КК).
IV. Заміна покарання більш м’яким:
заміна військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) невідбутої частини покарання у виді обмеження чи позбавлення волі на строк не більше 2 років покаранням у виді службового обмеження на той самий строк (ч. 1 ст. 58 КК);
заміна військовослужбовцям невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 років покаранням у виді тримання у дисциплінарному батальйоні на той самий строк (ч. 1 ст. 62 КК).
Окремо лектор розглянув позиції ВС щодо розмежування інститутів «призначення покарання» та «звільнення від відбування покарання», а також мотивування судового рішення:
Призначення покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання. У ст. 75 КК законодавець підкреслює важливість такої мети покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі, у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. При цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи (Ухвала ВС ККС від 16 серпня 2018 року у справі № 183/163/14 (провадження № 51-3549 км 18).
Звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням суд повинен вказати, які конкретно дані про особу засудженого та обставини справи, які давали можливість судовим інстанціям дійти висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання (Постанова ВС ККС від 19 лютого 2019 року у справі № 628/842/16-к (провадження № 51-9504км18).
Врахування одних і тих же обставин справи як таких, що дають підстави для одночасного застосування до засудженого положень ст. 69 КК і призначення йому покарання, нижчого від найнижчої межі санкції статті, так і положень ст. 75 КК та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, є недостатнім. Одночасне застосування двох різних інститутів, пов’язаних із пом’якшенням покарання та звільненням особи від його відбування за вчинення особливо тяжкого злочину, повинно мати для цього достатні підстави (Постанова ВС ККС від 9 квітня 2020 року у справі № 727/6578/17 (провадження № 51-4494 км 19).
В огляді судової практики Олексій Горох розглянув заборону на застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням при засудженні за певні злочини, сфокусувавши увагу учасників на наступних Постановах Верховного Суду:
Вчинення особою корупційного кримінального правопорушення, передбаченого, зокрема, ч. 1 ст. 369 КК, унеможливлює звільнення її від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) навіть у разі призначення остаточного покарання судом за сукупністю кримінальних правопорушень, одне з яких є не корупційним (Постанова ВС ККС від 27 вересня 2021 року у справі № 234/1940/20 (провадження № 51-1866км21).
Якщо одне з кримінальних правопорушень, за вчинення якого засуджено особу, є корупційним, звільнення від відбування покарання, остаточно призначеного за вироком суду, не застосовується (ст. 75 КК) (Постанова ВС ККС від 05 серпня 2020 року у справі № 734/631/19 (провадження № 51-2243км20).
Виняток у ч. 1 ст. 75 КК, який унеможливлює звільнення від відбування покарання з випробуванням особи, яка порушила правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, керуючи транспортним засобом, та яка перебувала у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, має імперативний характер і не залежить від того, чи вчинено відповідне порушення в умовах воєнного стану. Водій, який порушив правила безпеки дорожнього руху в стані алкогольного сп’яніння, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження (ч. 2 ст. 286-1 КК), не може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням (Постанова ВС ККС від 15 червня 2023 року у справі № 170/667/21).
Як вирішується конкуренція видів звільнення від покарання? – детально у матеріалі на сторінці Advokat Post: https://bit.ly/3GNqaRx
Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://tinyurl.com/2yvbwces
Цікаві публікації лектора:
Тактика захисту щодо закриття кримінального провадження під час підготовчого судового засідання. https://tinyurl.com/bdfjj48e
Система досудових видів уникнення кримінальної відповідальності та проблеми їх застосування. https://tinyurl.com/y9yxuw5n
Зареєструватися на найближчі заходи лектора:
Дисциплінарна відповідальність судді за проступки у кримінальному провадженні. https://tinyurl.com/3782npkt
Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ