Застосування обмежувальних заходів за КК та КПК – кримінальні правопорушення, пов’язані з домашнім насильством – Гловюк
Про застосування обмежувальних заходів за КК та КПК (кримінальні правопорушення, пов’язані з домашнім насильством) розповіла заслужений юрист України, адвокат, доктор юридичних наук, професор, член НКР при ВС, член Ради комітету з питань кримінального права та процесу НААУ Ірина Гловюк під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Гловюк Ірина
14.02.2025

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками застосування обмежувальних заходів за КК та КПК, а саме:

  • 1. Тлумачення поняття «домашнє насильство» за КК та КПК
  • 2. Застосування обмежувальних заходів за КПК України
  • 3. Застосування обмежувальних заходів за КК України

У рамках характеристики застосування обмежувальних заходів за КК та КПК акцентовано на наступному:

1. Тлумачення поняття «домашнє насильство» за КК та КПК

Згідно із статтею 126-1 Кримінального кодексу України:

Домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, – карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років”.

Позиція ККС ВС № 585/3184/20 передбачає:

  • Систематичність. Систему може становити як неодноразово застосована одна із трьох форм насильства, зазначена у ст. 126-1 КК, так і різна варіативність поєднання як фізичного, так і психологічного та економічного насильства щодо однієї й тієї самої потерпілої особи чи осіб (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105301745);
  • Тягар доказування. На стороні обвинувачення лежить обов`язок довести систематичність домашнього насильства, для чого вона може надати відповідні докази систематичності домашнього насильства, у тому числі, але не виключно, підтвердження притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП (справа № 236/2450/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/102342476).

Епізоди позиція ККС ВС № 236/2450/20 :

– будь-які попередні епізоди домашнього насильства входять до предмету доказування обвинувачення за статтею 126-1 КК і докази, що стосуються цих епізодів, є належними, оскільки стосуються обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні;

– враховуючи характер злочину, передбаченого статтею 126-1 КК, який за визначенням включає ознаку систематичності і повторюваності, окремі епізоди такого насильства можуть не утворювати окремого злочину, а становлять продовження домашнього насильства у значенні статті 126-1 КК. В такому випадку нові епізоди такого насильства під час триваючого розслідування цього злочину не обов`язково вимагають внесення нового запису до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Джерела доказів:

  • Не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Факт документування має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази (справа № 583/3295/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/95213443);
  • Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту домашнього насильства якимось певним видом доказів. Діяння та наслідки, зазначені у ст. 126-1 КК, підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК. Тобто факт документування домашнього насильства має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази, тому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факти актів насильства (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105301745).

Кримінальне провадження щодо кримінальних проваджень, пов’язаних з домашнім насильством:

Стаття 477 КПК України. Кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених:

  • статтею 126-1 (домашнє насильство) – злочин;
  • Підслідність, якщо нема персональної підслідності – слідчі органи Національної поліції;
  • Обмеження по закриттю: п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК – 7) потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством.

Злочином, пов`язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину).

Встановлена у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК заборона закриття кримінального провадження поширюється на осіб, які вчинили злочин, пов`язаний із домашнім насильством, за умови, що слідчі органи пред`явили особі таке обвинувачення і вона мала можливість захищатися від нього.

ОП ККС ВС від 12 лютого 2020 року у справі № 453/225/19.

2. Застосування обмежувальних заходів за КПК України

Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 6.12.2017 року передбачає:

В інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, крім обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, суд може застосувати до особи, яка підозрюється у вчиненні такого кримінального правопорушення, один або декілька таких обмежувальних заходів:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;

2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;

3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;

5) направлення для проходження лікування від алкогольної, наркотичної або іншої залежності, від хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих, направлення для проходження програми для кривдників.

Обов’язки, передбачені частинами п’ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов’язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов’язки скасовуються.

Нерідко у кримінальних провадженнях щодо злочинів, пов’язаних із домашнім насильством, застосовуються лише додаткові обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України (хоча нерідко із забороною спілкуватися з потерпілою та встановленням умов такого спілкування), і не застосовуються обмежувальні заходи: (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88901199, https://reyestr.court.gov.ua/Review/87668131, https://reyestr.court.gov.ua/Review/87625378).

Був випадок, коли судом було встановлено обмежувальний припис строком на шість місяців, особа порушила заходи тимчасового обмеження, і вже у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1, ст. 309-1 КК України до неї як до підозрюваного обмежувальні заходи за ч. 6 ст. 194 КПК України застосовані не були (https://reyestr.court.gov.ua/Review/87668131).

3. Застосування обмежувальних заходів за КК України

Стаття 91-1 КК України. Обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство:

1. В інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов’язки:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;

2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;

3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;

5) направлення для проходження програми для кривдників.

2. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку.

3. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Загальні положення щодо застосування:

  • інтереси потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством;
  • застосування одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням від кримінальної відповідальності чи покарання;
  • до засудженого (а саме особи, яка вчинила домашнє насильство, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку).

Судова практика у аспекті мотивування застосування обмежувальних заходів:

Вироки, де мотивування обрання обмежувального заходу та способу його виконання – відсутні:

У мотивувальній частині вироку просто констатується потреба застосування обмежувальних заходів: в інтересах потерпілої ОСОБА_2 застосувати до ОСОБА_1 обмежувальні заходи на строк 3 (три) місяці та покласти обов`язки, передбачені пунктами 1 та 3 ч.1 ст. 91-1 КК України ( URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97669013).

Відповідно до ч.1 ст.91-1 КК України в інтересах потерпілої від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід у виді заборони наближатися на відстань ближче, ніж 100 метрів до місця, де проживає потерпіла ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Строк обмежувального заходу обвинуваченому ОСОБА_1 слід визначити на три місяці. (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/98699539).

Першоджерело - https://tinyurl.com/3en7rhm9