29 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв’язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння» від 1 грудня 2022 року № 2810-IX (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2810-20#Text).
Потреба у внесенні відповідних змін та доповнень виникла через рішення Конституційного Суду України за конституційною скаргою Кротюка Олександра Володимировича щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 4 ч. 1. статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) (справа щодо презумпції невинуватості) № 3-р(II)/2022 від 08 червня 2022 року, яким неконституційним п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України («набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою») (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-22#Text).
Через визнання неконституційності цього пункту виникли проблемні питання на практиці (https://www.academia.edu/91559105/).
Законом № 2810-IX внесено зміни та доповнення, якими унормовано провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність.
Отже, у ст. 284 КПК України введено новий пункт — 4-1, а саме: втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння; таке формулювання вирішило питання стосовно дотримання презумпції невинуватості, бо вже не містить прив’язки до підозрюваного, обвинуваченого.
У розрізі процедури застосування, слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження за цією підставою, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
Прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження, якщо підозрюваний проти цього не заперечує.
Якщо підозрюваний не згоден, то кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, з урахуванням особливостей, визначених новою главою 36-1 КПК України.
Тобто прокурор, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для встановлення факту вчинення підозрюваним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, зобов’язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (у порядку ст. 290 КПК України).
Після ознайомлення з матеріалами досудового розслідування прокурор звертається до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстави, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. У клопотанні, згідно ч. 3 ст. 479-1 КПК України, зазначаються:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні дані підозрюваного (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) прізвище, ім’я, по батькові та займана посада прокурора;
4) фактичні обставини діяння та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що була чинною на час його вчинення;
5) докази, що підтверджують факт вчинення особою діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність;
6) обставини, які свідчать, що кримінальне провадження підлягає закриттю у зв’язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння;
7) розмір шкоди, завданої діянням підозрюваного, та відомості про її відшкодування; дата та місце складення клопотання. Одночасно з переданням клопотання до суду прокурор зобов’язаний надати його копію підозрюваному, його захиснику.
У суді можливі такі варіанти судового рішення за клопотанням, яке надійшло стосовно підозрюваного від прокурора:
- якщо суд встановить вчинення підозрюваним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність — ухвала про закриття кримінального провадження за п. 1-2 ч. 1 ст. 284 КПК України (з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою);
- якщо суд не встановить, що підозрюваним вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, — ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 (встановлена відсутність події кримінального правопорушення) або 2 (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення) ч. 1 ст. 284 КПК України.
Разом з тим, ситуація декриміналізації можлива і тоді, коли обвинувальний акт вже розглядається у суді.
Тоді суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Якщо є згода обвинуваченого, суд закриває кримінальне провадження, якщо її немає – судовий розгляд продовжується.
Тоді, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, підозрюваним, то суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження за п. 1-2 ч. 1 ст. 284 КПК України (з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, якщо обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою).
Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок. Відмітимо, що раніше, на рівні доктрини, нами пропонувався змістовно схожий алгоритм (http://dspace.lvduvs.edu.ua/…/%d0%93%d0%bb%d0%be%d0%b2…).
Крім того, важливі доповнення внесено і до ст. 132 КПК України стосовно заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема, статтю доповнено частиною 4:
«4. Ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
З моменту втрати чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення, передбачених пунктами 3-4-1, 8, 9 частини другої статті 131 цього Кодексу, припиняє свою дію. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених пунктами 3-4-1, 6-9 частини другої статті 131 цього Кодексу, не допускається, якщо під час кримінального провадження втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, крім випадків накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів».
Цими змінами та доповненнями зроблено крок до вирішення питання стосовно припинення дії заходів забезпечення кримінального провадження у разі ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження. Спеціальні правила прописані для ситуацій втрати чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, коли застосовані заходи забезпечення кримінального провадження.
Тобто:
1) якщо під час кримінального провадження втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді: тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом (п. 3 ч. 2 ст. 131 КПК України); відсторонення від посади (п. 4 ч. 2 ст. 131 КПК України); тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя (п. 4-1 ч. 2 ст. 131 КПК України); затримання особи (п. 8 ч. 2 ст. 131 КПК України); запобіжних заходів (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України) — припиняє свою дію. Як видно, не вказано тимчасовий доступ до речей і документів та арешт майна.
2) якщо під час кримінального провадження втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, не допускається застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді: тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом (п. 3 ч. 2 ст. 131 КПК України); відсторонення від посади (п. 4 ч. 2 ст. 131 КПК України); тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя (п. 4-1 ч. 2 ст. 131 КПК України; тимчасове вилучення майна (п. 6 ч. 2 ст. 131 КПК України); арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України) – проте, крім накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів; затримання особи (п. 8 ч. 2 ст. 131 КПК України); запобіжних заходів (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
А отже, допускається застосування виклику слідчим, дізнавачем, прокурором, судового виклику і приводу; накладення грошового стягнення; тимчасовий доступ до речей і документів та накладення арешту на майно — виключно з метою забезпечення збереження речових доказів.