Публікації лектора
Стаття 126-1 КК України: особливості кваліфікації та доказування
Ірина Гловюк, адвокат, медіатор, доктор юридичних наук, професор, член Ради Комітету НААУ з питань кримінального права та процесу.
Гловюк Ірина
08.02.2024

У Вищій школі адвокатури НААУ відбувся захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Кримінальні правопорушення, пов’язані з домашнім насильством: кваліфікація та доказування», лектором якого виступила Ірина Гловюк, Ірина Гловюк, адвокат, медіатор, доктор юридичних наук, професор, член Ради Комітету НААУ з питань кримінального права та процесу.

Хоча суспільство і держава приділяють значну увагу домашньому насильству та його протидії, однак все ще актуальними на сьогодні є питання ідентифікації домашнього насильства та його відмежування від конфлікту з метою ефективного захисту порушених прав.

На початку вебінару лектор запропонувала ознайомитися із дефініціями домашнього насильства у КК України, Стамбульській конвенції, Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також пояснила причини їх відмінностей.

Детальну увагу було сфокусовано на змісті та тлумаченні ст. 126-1 КК України – Домашнє насильство: домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Як зазначила лектор, з огляду на те, що у диспозиції ст. 126-1 КК України вказана систематичність домашнього насильства, у судовій практиці нерідко виникають питання:

  • по-перше, стососовно ідентифікації систематичності;
  • по-друге, щодо дотримання засади non bis idem, якщо обвинувачений раніше притягувався до адміністративної відповідальності як кривдник. 

Спікерка на основі практики ККС ВС зупинилась на тлумаченні систематичності домашнього насильства як однієї з обов’язкових ознак домашнього насильства. Було проаналізовано важливі позиції ККС ВС з цього питання:

У Постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 583/3295/19 зазначено, що «словосполучення «систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства» описує діяння. Закінченим кримінальне правопорушення вважається з моменту вчинення хоча б однієї із трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного) втретє, у результаті чого настав хоча б один із вказаних в законі наслідків. При цьому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Факт документування має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази».

У постанові від 14 червня 2022 року у справі № 585/3184/20 Суд зазначив, що «систему може становити як неодноразово застосована одна із трьох форм насильства, зазначена у ст. 126-1 КК, так різна варіативність поєднання як фізичного, так і психологічного та економічного насильства щодо однієї й тієї самої потерпілої особи чи осіб».

Ірина Гловюк зауважила, що притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП враховується для ідентифікації систематичності домашнього насильства і не розглядається як таке, що унеможливлює застосування ст. 126-1 КК України у контексті non bis in idem. Проте таке тлумачення є релевантним лише, якщо хоча б за один з епізодів домашнього насильства кривдник не притягався до адміністративної відповідальності. Це пов’язано з тим, що, за критеріями Енгеля, притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП має розглядатися як притягнення до суду та покарання в порядку кримінального провадження та наявність остаточного судового рішення.

Звернула увагу лектор на епізоди/випадки вчинення домашнього насильства. Так, ККС ВС у Постанові від 21 грудня 2021 року № 236/2450/20 сформував правову позицію, що будь-які попередні епізоди домашнього насильства входять до предмету доказування обвинувачення за статтею 126-1 КК і докази, що стосуються цих епізодів, є належними, оскільки стосуються обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Ураховуючи характер злочину, передбаченого статтею 126-1 КК, який за визначенням включає ознаку систематичності і повторюваності, окремі епізоди такого насильства можуть не утворювати окремого злочину, а становлять продовження домашнього насильства у значенні статті 126-1 КК. У такому випадку нові епізоди такого насильства під час триваючого розслідування цього злочину не обов’язково вимагають внесення нового запису до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Говорячи про особливості кримінального провадження щодо кримінальних проваджень, пов’язаних з домашнім насильством, Ірина Гловюк сфокусувала увагу учасників на таких статтях КПК України:

ст. 477 КПК України – кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених: статтею 126-1 (домашнє насильство);

п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України: кримінальне провадження закривається у разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених КПК України, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством;

Ч. 6 ст. 194 КПК – в інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, крім обов’язків, передбачених частиною п’ятою цієї статті, суд може застосувати до особи, яка підозрюється у вчиненні такого кримінального правопорушення, один або декілька таких обмежувальних заходів;

Ч. 1 ст. 469 КПК – угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника.

Окремо лектор проаналізувала категорію «злочин, пов’язаний із домашнім насильством» та його тлумачення у постанові Об’єднаної палати ККС ВС від 12 лютого 2020 року у справі № 453/225/19: «злочином, пов’язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину. Встановлена у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК заборона закриття кримінального провадження поширюється на осіб, які вчинили злочин, пов’язаний із домашнім насильством, за умови, що слідчі органи пред’явили особі таке обвинувачення і вона мала можливість захищатися від нього».

Спікеркою було розкрито специфіку викладу ознак домашнього насильства у процесуальних документах, а також питання можливості зміни обвинувачення судом зі ст. 126-1 КК України (на основі постанови ККС ВС у справі № 552/2540/20).

Стосовно особливостей доказування за ст. 126-1 КК України, лектор зауважила, що на стороні обвинувачення лежить обов’язок довести систематичність домашнього насильства, для чого вона може надати відповідні докази систематичності домашнього насильства, у тому числі, але не виключно, підтвердження притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП (Постанова ККС ВС від 21 грудня 2021 року у справі № 236/2450/20). 

Було наголошено на важливості позиції ККС ВС у справі від 25 лютого 2021 року № 583/3295/19, що не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Факт документування має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази. 

Також у Постанові ККС ВС від 14 червня 2022 року у справі № 585/3184/20 підкреслено, що норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту домашнього насильства якимось певним видом доказів. Діяння та наслідки, зазначені у ст. 126-1 КК, підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК. Тобто факт документування домашнього насильства має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази, тому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факти актів насильства.

 

На основі аналізу судової практики у якості джерел доказів було виокремлено наступні: 

  • постанови судів про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП;
  • протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
  • обмежувальний припис;
  • попередні вироки стосовно особи за ст. 126-1 КК України;
  • висновки експертів, зокрема за результатами судово-психіатричних, судово-психологічних, психолого-психіатричних експертиз;
  • показання обвинуваченого;
  • показання потерпілої / потерпілого;
  • показання свідка;
  • протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення;
  • протокол огляду місця події;
  • протокол слідчого експерименту;
  • інші документи, зокрема, які посвідчують родинні зв’язки, перебування на профілактичному обліку поліції як кривдника, документами стосовно вартості пошкодженого або знищеного кривдником майна тощо.

Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: http://tinyurl.com/43j38ss3 

Матеріал на сторінці Advokat Post: http://tinyurl.com/4xxhh5w7

Цікаві публікації лектора:

  • Дослідження «Вироки за ст. 438 КК України: порушення законів та звичаїв війни (з 24 лютого 2022 року)». http://tinyurl.com/4hn4j3pj
  • Підсумки вебінару Порушення законів та звичаїв війни: кваліфікація злочину та роль адвоката. http://tinyurl.com/y9uv8ubm

Зареєструватися на найближчі заходи Ірини Гловюк:

  • Порушення законів та звичаїв війни: кваліфікація злочину та роль захисника. Захід для адвокатів, які надають БВПД. http://tinyurl.com/3jp2wxp7

Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ