Про застосування обмежувальних заходів у кримінальних провадженнях, пов’язаних з домашнім насильством, а також проблемні питання, які виникають на практиці, розповіла заслужений юрист України, адвокат, доктор юридичних наук, професор Ірина Гловюк.
На початку вебінару лектор зауважила, що для реалізації позитивних зобов’язань держави у сфері захисту постраждалих від домашнього насильства Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 6.12.2017 року було внесено зміни до ст. 194 КПК України, згідно з якими в інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, крім обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, суд може застосувати до особи, яка підозрюється у вчиненні такого кримінального правопорушення, один або декілька обмежувальних заходів, а саме:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб
5) направлення для проходження лікування від алкогольної, наркотичної або іншої залежності, від хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих, направлення для проходження програми для кривдників.
Ірина Гловюк звернула увагу учасників заходу на деякі проблеми застосування обмежувальних заходів, зокрема досить часто у кримінальних провадженнях щодо злочинів, пов’язаних із домашнім насильством, застосовуються лише додаткові обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України (хоча нерідко із забороною спілкуватися із потерпілою), і не застосовуються обмежувальні заходи.
Це викликає питання стосовно доречності обрання правообмежень, адже для специфіки захисту потерпілих від злочинів, пов’язаних із домашнім насильством, більш доречними є саме обмежувальні заходи, які за своєю природою є спеціальними та націлені саме на особливості захисту потерпілих від злочинів, пов’язаних із домашнім насильством. Тим більше, що ст. 52 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) передбачає, що сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб компетентним органам надавалися повноваження видавати приписи в ситуаціях безпосередньої небезпеки про те, щоб особа, що вчинила домашнє насильство, звільнила місце проживання жертви або особи, яка знаходиться в ситуації ризику, на достатній період, та заборонити правопорушнику заходити до місця проживання жертви або особи, яка знаходиться в ситуації ризику, або контактувати з жертвою або особою, яка знаходиться в ситуації ризику. А у випадках застосування додаткових обов’язків, а не обмежувальних заходів, пріоритет віддається дієвості кримінального провадження, а не захисту потерпілих, хоча відповідні інтереси не є конкуруючими.
Проте є і приклади, де додаткові обов’язки та обмежувальні заходи логічно поєднуються (хоча, виходячи із формулювань ч. 6 ст. 194 КПК України, застосування обмежувальних заходів можливо і за відсутності додаткових обов’язків) (Ухвала Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 7 листопада 2019 року у справі № 186/1015/19).
При покладенні обов’язку щодо заборони наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин, цікавим є те, що є приклади заборони наближення на 50 метрів (Ухвала Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2019 року у справі № 186/1015/19) та на 200 метрів. Проте, з ухвал складно зрозуміти, чому саме обрано таку відстань.
Наявні приклади застосування рішення про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми при вирішенні питання про застосування обмежувальних заходів. Тобто такому рішенню було надано характер преюдиції, хоча, по-перше, навіть за умови визнання цього рішення преюдиціальним, таке преюдиція є необов’язковою у кримінальному провадженні; по-друге, характер вирішуваних питань стосовно участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми та стосовно застосування обмежувальних заходів є різним; по-третє, судячи з ухвали, частина інкримінованих підозрюваному діянь вчинялася у присутності дітей («18.09.2020 близько 17 год. 42 хв., ОСОБА_1, перебуваючи біля будинку № 4 по вул. Тимофіївській у м. Вінниці, знову почав умисно вчиняти відносно ОСОБА_2 економічне, фізичне та психологічне насильство, а саме: застосовуючи фізичне насильство у виді обмеження волі ОСОБА_2 шляхом стискання її рук, забрав належний ОСОБА_2 мобільний телефон марки «Samsung» серії «Note 8» моделі «SM-N905F/DS» об’ємом пам’яті 8/64 Гб, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 6799/20-21 від 09.10.2020 125 становила 9900,00 грн., в присутності ОСОБА_2, малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розбив його шляхом удару по бордюру та надалі залишив місце вчинення кримінального правопорушення, забравши вказаний телефон з собою» (Ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 30 жовтня 2020 року у справі № 127/23791/20.
Окремо лектор звернула увагу на особливості подання клопотання дізнавачу, слідчому, прокурору щодо звернення до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу, із зазначенням у клопотанні потреби застосування до підозрюваного в інтересах потерпілого від кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством, одного або декількох обмежувальних заходів, передбачених ч. 6 ст. 194 КПК.
У клопотанні окремо обґрунтовується:
-У чому полягає інтерес клієнта для застосування обмежувальних заходів;
-Строк застосування, і з яких міркувань;
-Кваліфікація як кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством;
-Який захід (заходи) слід застосувати, і з яких міркувань (міркування уточнюються окремо по кожному);
-Аргумент, що застосування обмежувальних заходів можливо і за відсутності додаткових обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://tinyurl.com/mr3a2ptv
Матеріал на сторінці Advokat Post: https://tinyurl.com/mtfd39ta
Зареєструватись на наступні заходи лектора:
-Порушення законів та звичаїв війни: кваліфікація злочину та роль захисника. https://tinyurl.com/mspzpaw7
-Використання показань дитини у судовому кримінальному провадженні. https://tinyurl.com/ywpmczf2
-Використання показань, отриманих за ч. 11 ст. 615 КПК України в умовах воєнного стану. https://tinyurl.com/2dpd3p7m
Цікаві публікації лектора:
-Застосування положень КПК України стосовно військовополонених та їх обміну. https://tinyurl.com/4yznyrtr
-Дослідження «Ухвали апеляційних судів за ст. 438 КК України «Порушення законів та звичаїв війни» (з 24 лютого 2022 року). https://tinyurl.com/47shbd4z
Дізнатися про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів можна у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ