Однією з консенсуальних процедур у кримінальному провадженні України є звільнення від кримінальної відповідальності. КПК України передбачає з’ясування думки потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності перед направленням клопотання до суду, а також обов’язок суду з’ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. На окремі питання юридичного значення такої думки увага вже зверталася [1, c. 4]. Зважаючи на позицію ОП ККС ВС щодо звільнення від кримінальної відповідальності у стадіях перегляду судових рішень за ст. 49 КК України у справі № 521/8873/18 [2], важливим є питання ідентифікації думки потерпілого стосовно звільнення від кримінальної відповідальності.
Цікаве у цьому аспекті питання було розглянуто ККС ВС. Представник потерпілої стверджував про те, що її було позбавлено можливості таку думку висловити. Потерпіла, дійсно, не була присутня у засіданні (хоча була повідомлена належним чином), а її представник позицію висловив таким чином, що залишив вирішення цього питання на розсуд суду. ККС ВС визнав, що «твердження апелянта про порушення місцевим судом прав потерпілої він приймає до уваги, проте звернув увагу на те, що у судовому засіданні був присутній представник потерпілої - адвокат, котрий залишив вирішення питання щодо можливості проведення судового засідання за відсутності потерпілої та про звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, на розсуд суду» [3]; аргументом для такого вирішення питання судами стало і те, що потерпіла неодноразово не з`являлась у судові засідання, а це таке клопотання має бути розглянуто невідкладно.
Аналізуючи такий підхід, слід звернути увагу на таке. По-перше, якщо мова йде про ст. 49 КК України, то як вже доводилось, ця думка, окрім факту її з’ясування, юридичного значення для саме змісту рішення про звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України - не має, оскільки ця підстава є імперативною. Це, відповідно, вказує на відсутність впливу потерпілого на звільнення від кримінальної відповідальності за цією підставою та ставить під сумнів мету з’ясування думки потерпілого при імперативних підставах звільнення від кримінальної відповідальності» [1, c. 4]. По-друге, згідно ч. 4 ст. 58 КПК України, представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику. При тому, що по ст. 49 КК України така думка не пов’язана з матеріально-правовими інтересами потерпілого, не можна визнати, що право потерпілого її висловити є таким, що не може бути доручене представнику. По-третє, для потерпілого участь у судовому засіданні є правом, а не обов’язком. Більше того, якщо тлумачити з’ясування думки потерпілого буквально, то у ситуаціях його неявки у засідання ніколи не буде можливо звільнити підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності навіть за імперативних підстав, що вочевидь не корелюється з характером таких підстав звільнення від кримінальної відповідальності (на які, до речі, незгода потерпілого впливу не має) та розумністю строків судового розгляду.
Разом з тим, якщо йдеться про звільнення на підставі ст. 46 КК України, то ситуація буде протилежною. На визначальну роль потерпілого при звільненні від кримінальної відповідальності за цією підставою увага вже зверталася у доктрині [4, c. 140] та практиці ККС ВС [5].ККС ВС надав тлумачення, що під примиренням як однією з умов звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК слід розуміти примирення як кінцевий результат усіх попередніх примирних процедур та домовленостей між винним та потерпілим, який полягає, з одного боку, у добровільному волевиявленні потерпілого, яке проявляється у його проханні (клопотанні) про звільнення винного від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК або у відсутності заперечень щодо такого звільнення, а з іншого - у відсутності заперечень щодо такого звільнення з боку самого підозрюваного, обвинуваченого. Обов’язковою процесуальною умовою для встановлення такої підстави звільнення від кримінальної відповідальності, як «примирення особи, яка вчинила злочин, з потерпілим» (ст. 46 КК), під час розгляду відповідного питання в суді є підтвердження факту примирення винного з потерпілим, зокрема і під час з’ясування думки потерпілого щодо можливості звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за цією підставою [5]. Вважаємо, що у цьому випадку потерпілий особисто або шляхом подання письмової заяви від свого імені має висловити свою думку стосовно того: (1) чи фактично відбулося примирення; (2) прямо вказати, підтримує він клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності або заперечує проти нього.
Отже, з’ясування думки потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності включає в себе досудовий (якщо клопотанням закінчується досудове розслідування) та судовий етапи; характеризується кореляцією значення з імперативністю або диспозитивністю підстави звільнення від кримінальної відповідальності; форма оцінки висловлення думки може залежати від підстави звільнення від кримінальної відповідальності.
Використані джерела:
1. Гловюк І.В. Консенсуальні аспекти звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України (питання судової практики). Правова політика України: історія та сучасність: матеріали IІ Всеукраїнського науково-практичного семінару (м. Житомир, 8 жовтня 2021 року). Ж.: Житомирська політехніка, 2021. С. 3-5
2. Постанова ОП ККС ВС від 06 грудня 2021 року, справа № 521/8873/18, URL: https://cutt.ly/x3QSjAq
3. Постанова ККС ВС 10 листопада 2022 року, справа № 522/15604/16-к, URL: https://cutt.ly/N3QDPLa
4. Торбас О. О. Думка потерпілого щодо можливості звільнення особи від кримінальної відповідальності за Кримінальним процесуальним кодексом 2012 року. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2013. № 2. С. 137-142
5. Постанова ККС ВС від 05 жовтня 2021 року, справа № 715/2106/20, URL: https://cutt.ly/W3QSmwH
Матеріал опубліковано у збірнику «Теоретичні та практичні проблеми розвитку кримінального права і процесу: матеріали ХІ Всеукраїнського науково-практичного семінару (м. Івано-Франківськ, 02 грудня 2022 року). Івано-Франківськ: Редакційно-видавничий відділ ЗВО «Університет Короля Данила». 2022. С. 12-15. https://cutt.ly/M3QDwrX
Ірина Гловюк, заслужений юрист України, адвокат, доктор юридичних наук, професор, член НКР при Верховному Суді, науковий радник Адвокатського об’єднання «Barristers»
Зареєструватися на найближчі заходи лектора:
• «Отримання доказової інформації від дитини у кримінальному провадженні: судова практика». https://cutt.ly/z3q6DLm
• «Застосування положень КК та КПК стосовно кримінальних правопорушень, пов'язаних із домашнім насильством». https://cutt.ly/T3g7vlS
• «Оскарження судових рішень за кримінальними провадженнями на підставі угод: судова практика». https://cutt.ly/r3q7Ulq