Правнича допомога у кримінальному провадження щодо застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру у спеціальному порядку: рішення чи виклики?

Кримінальне провадження щодо застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру у спеціальному порядку було введено до КПК України Законом України від № 4111-IX від 04.12.2024, хоча провадження щодо юридичних осіб існувало у КПК України і до цих доповнень (згідно з Законом України № 314-VII від 23.05.2013). Судячи з нормативних формулювань, воно натепер є провадженням щодо застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру у загальному порядку, хоча це прямо і не указано.

Натепер уточнено визначення захисника у ч. 1 ст. 45 КПК України: «захисником є адвокат, який здійснює … представництво інтересів юридичної особи, стосовно якої здійснюється провадження щодо застосування заходів кримінально-правового характеру у спеціальному порядку, …».

Утім, питання надання правничої допомоги у цьому провадженні врегульовані неоднозначно. Зокрема, аналіз ст. 483-2 КПК України вказує на такі особливості:

- участь представника юридичної особи, стосовно якої здійснюється провадження, є обов’язковою;

- він користується правами та обов’язками, передбаченими статтею 46 КПК України, тобто захисника;

- одночасно брати участь у досудовому розслідуванні та судовому розгляді можуть не більше п’яти представників;

- представник може бути залучений юридичною особою до участі у кримінальному провадженні з моменту винесення прокурором постанови про здійснення кримінального провадження щодо застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру у спеціальному порядку;

- у разі відсутності представника, визначеного юридичною особою, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов’язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні щодо застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру у спеціальному порядку (через доручення органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити захисника для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні). При цьому витрати, пов’язані з оплатою допомоги захисника для здійснення захисту за призначенням, несе юридична особа, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження;

- відмова від захисника не приймається, якщо юридична особа разом із відмовою не надає свого представника.

До такої регламентації є як мінімум декілька питань.

1. Якщо законодавець визнав можливість здійснювати щодо юридичної особи саме захист (хоча і в доволі дивному формулюванні «представництво інтересів юридичної особи»), за ст. 45 КПК України, то нелогічно, що представник юридичної особи не віднесений до сторони захисту. Аналіз ст. 483-2 КПК України, зокрема, частини 5, свідчить про те, що захисник, який здійснює представництво інтересів юридичної особи, стосовно якої здійснюється провадження щодо застосування заходів кримінально-правового характеру у спеціальному порядку (у доктрині є заперечення існування у кримінальному процесі кримінально-процесуальної функції представництва: Гловюк І. Проблеми визначення функціональної спрямованості діяльності представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Правова політика в Україні: питання теорії та практики : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 24 жовт. 2014 р.) : в 2 т. Т. 2. Київ : Нац. акад. прокуратури України, 2014. С. 90), та представник такої особи – це різні учасники кримінального провадження. Цікаво, що паралельно існуючим залишається такий учасник кримінального провадження, як представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (ст. 64-1 КПК України). По ньому змін не було, хоча доволі давно зроблено висновок, що представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, реалізує функцію захисту, у зв’язку із чим у п. 19 ст. 3 КПК України має бути віднесений учасників кримінального провадження з боку захисту (Гловюк І. Проблеми визначення функціональної спрямованості діяльності представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Правова політика в Україні: питання теорії та практики : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 24 жовт. 2014 р.) : в 2 т. Т. 2. Київ : Нац. акад. прокуратури України, 2014. С. 88–91).

2. Вимог до представника юридичної особи, стосовно якої здійснюється провадження щодо застосування заходів кримінально-правового характеру у спеціальному порядку, КПК України не прописує, при тому, що він користується правами та обов’язками, передбаченими статтею 46 КПК України, тобто захисника. Характер діяльності представника та характер формулювань ст. 483-2 КПК України вказує, що він має бути адвокатом (на це вказують і формулювання щодо прав та обов’язків, і правило щодо обов’язковості участі, і правило, що одночасно брати участь у досудовому розслідуванні та судовому розгляді можуть не більше п’яти представників). Наразі не можна стверджувати, що це питання чітко регламентовано. Звернемо увагу на те, що ст. 64-1 КПК України містить інший підхід: представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, може бути: особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником; керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами; працівник юридичної особи.

3. Щодо користування правами та обов’язками, передбаченими статтею 46 КПК України, тобто захисника. Проблема в тому, що як такого переліку прав у ст. 46 КПК України немає, а обов’язки регламентовані ст. 47 КПК України. Стаття 46 КПК України передбачає, що «Захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику», утім, юридична особа, стосовно якої здійснюється провадження щодо застосування заходів кримінально-правового характеру у спеціальному порядку, як мінімум, текстуально підозрюваним / обвинуваченим у КПК України – не визнана (та й взагалі окремого статусу не має, хоча потребує його).

4. Формулювання «У разі відсутності представника юридичної особи, стосовно якої здійснюється провадження, визначеного юридичною особою, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов’язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні щодо застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру у спеціальному порядку» теж не є юридично визначеним. По-різному можна витлумачити слово «відсутності» у цьому контексті: як незалучення представника; як залучення, але відсутності при проведенні процесуальної дії / судовому засіданні. Для залучення захисника для підозрюваного / обвинуваченого – це різні підстави та процедури.

Не менш цікаві питання виникають, якщо проаналізувати статтю щодо відкриття матеріалів, щодо акта про застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру та статей щодо підготовчого судового засідання та судового розгляду. Прикметно, що у цих статтях мова йде, відповідно, про ознайомлення з матеріалами, отримання копії акта про застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру і реєстру матеріалів досудового розслідування, участь у судовому провадженні - виключно для представника юридичної особи; про захисника за призначенням мова не йде. Хоча, як доводилось вище, у інших статтях ці особи розмежовані, зокрема, у ст. 483-2 КПК України: у разі відсутності представника, визначеного юридичною особою, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов’язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні щодо застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру у спеціальному порядку.

Тобто, якщо буквально тлумачити ці статті, то захисник за призначенням для представництва інтересів юридичної особи, стосовно якої здійснюється провадження щодо застосування заходів кримінально-правового характеру у спеціальному порядку, у ознайомленні з матеріалами, підготовчому судовому засіданні, судовому розгляді не має права брати участь, як і отримати копію акта про застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру і реєстру матеріалів досудового розслідування. Утім, лишається питанням, чи саме такою є реальна позиція законодавця.

Отже, питання надання правничої допомоги юридичній особі, стосовно якої здійснюється провадження щодо застосування заходів кримінально-правового характеру у спеціальному порядку, регламентовані з порушенням принципу юридичної визначеності у таких аспектах: належності представника до сторони захисту; прав представника; вимог до представника; залучення захисника; участі захисника при закінченні досудового розслідування, у підготовчому судовому засіданні та судовому розгляді. Як видається, як мінімум питання про вимоги до представника та його права мають бути вирішені на рівні КПК України, не очікуючи їх можливо суперечливого вирішення у правозастосуванні.