Про особливості кримінального провадження щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством, розповіла Ірина Гловюк, адвокат, медіатор, доктор юридичних наук, професор, член Ради Комітету НААУ з питань кримінального права та процесу, під час заходу з підвищення кваліфікації «Кримінальні правопорушення, пов’язані з домашнім насильством: кваліфікація та доказування», що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектор сфокусувала увагу учасників на таких статтях КПК України:
·ст. 477 КПК України – кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених: статтею 126-1 (домашнє насильство);
·п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України: кримінальне провадження закривається у разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених КПК України, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством;
·ч. 6 ст. 194 КПК – в інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, крім обов’язків, передбачених частиною п’ятою цієї статті, суд може застосувати до особи, яка підозрюється у вчиненні такого кримінального правопорушення, один або декілька таких обмежувальних заходів;
·ч. 1 ст. 469 КПК – угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника.
Ірина Гловюк звернула увагу слухачів на категорію «злочин, пов’язаний із домашнім насильством» та його тлумачення у постанові Об’єднаної палати ККС ВС від 12 лютого 2020 року у справі № 453/225/19: «злочином, пов’язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину. Встановлена у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК заборона закриття кримінального провадження поширюється на осіб, які вчинили злочин, пов’язаний із домашнім насильством, за умови, що слідчі органи пред’явили особі таке обвинувачення і вона мала можливість захищатися від нього».
Згідно з обставинами справи, ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 2 лютого 2019 року о 6:30 у будинку АДРЕСА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно завдав ОСОБА_2 декількох ударів по голові й тулубу, заподіявши останній легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.
У підготовчому засіданні 5 квітня 2019 року Трускавецький міський суд Львівської області закрив на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК у зв’язку з відмовою потерпілої ОСОБА_2 від обвинувачення.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 2 липня 2019 року залишив без змін зазначене рішення.
У касаційній скарзі з доповненнями до неї прокурор просить на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляду цьому суді. Аргументуючи свою вимогу, скаржник наголошує на істотному порушенні п. 7 ч. 1 ст. 284 вказаного Кодексу через неврахування вимог Закону України від 6 грудня 2017 року № 2227-VIII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» (далі – Закон № 2227-VIII). Також прокурор зазначає, що апеляційний суд усупереч приписам ч. 4 ст. 401, ч. 4 ст. 405 КПК здійснив провадження за відсутності ОСОБА_1. На думку сторони обвинувачення, оспорювана ухвала не відповідає статтям 370, 419 вказаного Кодексу.
Об’єднана Палата ВС зазначила, що формулювання поняття «злочин, пов’язаний із домашнім насильством» є ширшим за поняття «домашнє насильство» у нормі ст. 1261 КК і може полягати не лише у вчиненні цього злочину, а й в інших суспільно небезпечних діяннях, які мають ознаки домашнього насильства. Тому поняття «злочин, пов’язаний із домашнім насильством» не є відсилочним, у розумінні законодавця має комплексний характер й регламентується у різних сферах суспільних відносин. Тому при встановленні змісту згаданого поняття слід виходити з конкретних фактичних обставин справи, а не тільки з кваліфікації дій винуватця.
У контексті зазначеного «злочином, пов’язаним із домашнім насильством» слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого містять хоча б один із елементів, перелічених у ст. 1 Закону № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх у відповідній статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.
Таким чином, аналізуючи комплексний характер домашнього насильства та виходячи з тлумачення закону, до злочину, пов’язаного з домашнім насильством, на який поширюється заборона у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, слід відносити не тільки злочин, передбачений ст. 1261 КК, та злочин, що містить кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах», але й кримінальне правопорушення з ознаками діяння (дії або бездіяльність), поняття якого визначено у ст. 1 Закону № 2229-VIII.
Отже, обов’язковою умовою визнання судом злочину незалежно від його родового чи безпосереднього об’єкта пов’язаним із домашнім насильством, є відображення зазначеного у формулюванні обвинувачення (уповідомленні про підозру, в обвинувальному акті) із встановленням органами досудового розслідування відповідних фактичних обставин (ступінь родинних відносин або спорідненості між потерпілим та винуватцем, характер насильства тощо).
У касаційній скарзі доводи прокурора зводяться до тверджень про неправомірне закриття кримінального провадження через внесені 11 січня 2019 року до ст. 284КПК зміни та факт вчинення ОСОБА_10 злочину стосовно дружини.
Однак вчинення злочину стосовно члена сім’ї або іншої особи, зазначеної вч. 2 ст. 3 Закону № 2227-VIII, автоматично не скасовує гарантій права на захист. Якщо сторона обвинувачення вважає, що суспільно небезпечне діяння пов’язано саме з домашнім насильством, вона про це обов’язково має зазначити у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті, а на обґрунтування своєї позиції надати відповідні докази. Інакше підозрюваний (обвинувачений) буде позбавлений процесуальної можливості ефективно захищатися та спростувати висунуте обвинувачення.
Лектор також зупинилася на розгляді Постанови ККС ВС у справі № 647/1931/19, у якій Судом зроблено наступні висновки:
1.Посилання лише на те, що потерпілим від злочину є член сім’ї обвинуваченого, недостатньо для того, аби стверджувати про існування ситуації домашнього насильства у значенні, яке надається цьому терміну Стамбульською Конвенцією та законом, що ухвалено з метою її імплементації;
2.Для того, щоб обґрунтувати застосовність виключення щодо домашнього насильства у пункті 7 частини 1 статті 284 КПК до конкретного випадку, обвинувачення має довести обставини, які свідчать, що потерпіла від інкримінованого злочину особа є у той же час і жертвою домашнього насильства;
3.Докази тому, що інкримінований злочин пов’язаний з домашнім насильством, мають бути надані стороною обвинувачення, аби сторона захисту отримала можливість їх спростовувати. Така вимога вже висловлювалась Судом, коли він зазначив, що необхідною умовою визнання судом злочину таким, що пов’язаний із домашнім насильством, є відображення цієї обставини у формулюванні обвинувачення (у повідомленні про підозру, в обвинувальному акті) із встановленням органами досудового розслідування відповідних фактичних обставин (ступінь родинних відносин або спорідненості між потерпілим та винуватцем, характер насильства тощо)»;
4.Це не виключає того, що докази існування ситуації домашнього насильства можуть міститися і в самих обставинах злочину, які доводять, що певний випадок насильства є проявом поведінки, характерної для домашнього насильства.
Спікеркою було докладно розкрито специфіку викладу ознак домашнього насильства у процесуальних документах, а також питання можливості зміни обвинувачення судом зі ст. 126-1 КК України (на основі постанови ККС ВС у справі № 552/2540/20).
Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://tinyurl.com/5a228yaw
Зареєструватися на наступні заходи лектора:
·Застосування положень КПК України стосовно військовополонених та їх обміну. https://tinyurl.com/ybky286w
·Оскарження вироків у кримінальних провадженнях на підставі угод: судова практика. «Інші особи» та оскарження вироків. https://tinyurl.com/3szxpdpf
·Використання показань дитини у судовому кримінальному провадженні. https://tinyurl.com/ywpmczf2
·Використання показань, отриманих за ч. 11 ст. 615 КПК України в умовах воєнного стану. https://tinyurl.com/2dpd3p7m
Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ