Під час вебінару «Оскарження судових рішень за кримінальними провадженнями на підставі угод: судова практика», що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ, Ірина Гловюк, заслужений юрист України, адвокат, доктор юридичних наук, професор, член НКР при Верховному Суді, науковий радник Адвокатського об’єднання «Barristers», детально розповіла про особливості оскарження вироків на підставі угод про визнання винуватості «іншими особами».
Категорії «інших» осіб, прав, свобод та законних інтересів яких стосується вирок:
1) особи, стосовно яких обвинувальний акт у цьому судовому провадженні не розглядався, але у вироку на підставі угоди про визнання винуватості у тій чи іншій формі констатується факт вчинення ними кримінально-караного діяння;
2) особи, стосовно майна яких прийнято рішення у вироку (застосовано спеціальну конфіскацію, вирішено питання щодо речових доказів);
3) інші.
У Постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року у справі № 5-347кс15 суд зауважив, що відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб’єктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другою статті 24 цього Кодексу.
Суд зазначає, що окрім норм статті 7, частини шостої статті 9, частини першої та другої статті 24, частини четвертої статті 394 КПК, які призначені гарантувати доступ до правосуддя, цей основоположний принцип верховенства права гарантує Конституція України (частина друга статті 55, пункт 8 частини третьої статті 129).
Поняття «забезпечення права» за своїм змістом є більш широким поняттям, ніж поняття «право», яке використовується у главі 31 КПК, бо воно передбачає, крім самого «права», ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов’язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію чи касацію.
Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, гарантує реалізацію права на оскарження у більш широкому розумінні, ніж у главі 31 КПК, кореспондується із положеннями статті 24 КПК й розширює коло учасників судового процесу, яким забезпечується конституційне право на оскарження судових рішень.
У ході вебінару лектор звернула увагу на такі категорії суб'єктів, які відносяться до інших осіб, що мають право на оскарження вироку на підставі угод:
• Законний представник як інша особа;
• Невизнаний «потерпілий» як інша особа.
Розглядаючи законного представника як іншу особу, яка може оскаржити вирок на підставі угоди, сфокусовано увагу на правовій позицій, викладеній у Постанові ККС ВС від 30 травня 2019 року у справі № 523/7652/18.
За обставинами справи на досудовому слідстві законним представником ОСОБА_1 було призначено ОСОБА_3. Між тим у матеріалах кримінального провадження відсутні документи про те, чому, крім батька неповнолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_2, їй було призначено ще одного законного представника і які були підстави для його призначення. За таких обставин ОСОБА_2 є єдиним законним представником неповнолітньої ОСОБА_1, що надає йому згідно з ч. 2 ст. 24 КПК право оскаржити вирок щодо неї до вищих судових інстанцій, оскільки це стосується інтересів його неповнолітньої доньки.
Розглядаючи справу, Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з’ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи. Повертаючи ОСОБА_2 апеляційну скаргу, апеляційний суд позбавив його такої можливості, що істотно вплинуло на захист інтересів ОСОБА_1.
Стосовно невизнаного потерпілого як суб’єкта оскарження звернено увагу на правову позицію, сформульовану у Постанові ККС ВС від 20 травня 2020 року у справі № 539/3185/17, а саме на такі ключові моменти:
(1) посилання суду апеляційної інстанції при закритті провадження, що ОСОБА_1 не є особою, яка набула статус потерпілої, не ініціювала допиту її як потерпілої, не свідчить про те, що вона втратила статус потерпілої від вимагання неправомірної вигоди, який отримала згідно з вимогами закону, а саме приписам ч. 1 ст. 55 КПК під час подачі заяви про злочин;
(2) згідно вимог абзацу 2 п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у випадку надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладання ними такої угоди;
(3) рішення апеляційного суду про закриття апеляційного провадження у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 не входить до вичерпного переліку осіб, яким надано право відповідно до ст. 394 КПК оскаржувати вирок, ухвалене на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим, є необґрунтованим і таким, що позбавляє особу інтересів якої стосується судове рішення, права на його апеляційне оскарження і значно обмежує право на доступ до правосуддя;
(4) у цьому кримінальному провадженні правом на апеляційне оскарження судового рішення, ухваленого на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваними, наділена особа, яка отримала і має статус потерпілої в кримінальному провадженні згідно з приписами ст. 55 КПК і яка не надавала письмової згоди прокурору на укладання такої угоди, якщо прийняте рішення стосується її прав, свобод чи інтересів.
У правових позиціях ВС вказання на роль осіб, обвинувачення щодо яких не розглядалося, оцінюються з позиції засади презумпції невинуватості у тлумаченні її ЄСПЛ, вказується не недопустимість формування преюдиції винуватості, а право на оскарження виводиться із права на доступ до правосуддя.
Зокрема, у Постанові ККС ВС від 6 березня 2018 року, справа № 173/123/17 суд зауважив, що висновок у вироку щодо ОСОБА_2 про його співучасть у вчиненні крадіжки з ОСОБА_1 є констатацією його винуватості у цьому кримінальному правопорушенні. Зазначена преюдиція щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, не лише входить у колізію з нормами КПК щодо вільної оцінки доказів, а й суперечить передбаченим ст. 7 КПК загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності. Натомість міжнародні стандарти в галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.
Констатація порушень при відмові у відкритті апеляційного провадження
У Постанові ККС ВС ВС від 10 травня 2018 року у справі № 461/3797/17 суд зазначив, що обвинувальний вирок щодо ОСОБА_3, ухвалений на підставі угоди про визнання ним винуватості, безпосередньо зачіпає права, свободи й інтереси ОСОБА_2 та інших осіб, вказаних у вироку, і на цій підставі адвокат в інтересах ОСОБА_2, реалізуючи конституційне право й керуючись загальними засадами кримінального судочинства, в тому числі пунктами 1, 2, 10, 17 ст. 7, ч. 6 ст. 9, частин 1 та 2 ст. 24 КПК України, вправі звернутися до суду вищої інстанції з оскарженням цього судового рішення.
Дотримання вказаних засад є гарантією реалізації права на доступ до правосуддя, а їх нехтування означає, що судове рішення про відсутність у адвоката, який діє в інтересах ОСОБА_2 права на звернення з апеляційною скаргою постановлено без дотримання вимоги справедливості судового розгляду, приписів ст. 370 КПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
В іншій Постанові ККС ВС від 13 вересня 2018 року у справі № 461/4858/17 суд зазначив, що констатація у вироку Галицького райсуду від 28.07.2017 факту причетності Особи 2 до скоєння злочину грубо порушує передбачені ст. 7 КПК загальні засади кримінального провадження, зокрема засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, верховенства права й законності, а також уходить у колізію з нормами КПК щодо вільної оцінки доказів.
За наведених обставин обвинувальний вирок щодо Особи 3 ухвалений на підставі угоди про визнання ним винуватості, безпосередньо стосується прав, свобод й інтересів Особи 2, і на цій підставі адвокат в інтересах останнього вправі звернутися до суду вищої інстанції з оскарженням цього судового рішення.
Випадки констатації, що вирок не стосується інтересів особи
У Постанові ОП ККС ВС від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19, суд зазначив, що суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст. 398 КПК питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.
Дані, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальний акт, повідомлення про підозру, тощо), не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб.
У Постанові ККС ВС від 26 квітня 2018 року, справа № 635/8213/16-к наголошено, що зі змісту як самої угоди, так і вироку вбачається, що в них взагалі не міститься щодо ОСОБА_3 будь-якої інформації, яка би свідчила про вчинення нею кримінального правопорушення або якимось чином ідентифікувала її особу. Не виявлено в них і будь-якого прямого чи опосередкованого посилання на процесуальний статус ОСОБА_3.
Таким чином, у вказаних процесуальних документах відсутня констатація винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке засуджено ОСОБА_4, що суперечило би принципу презумпції невинуватості та створювало би преюдицію.
Враховуючи викладене, висновок апеляційного суду про те, що адвокат, який діє в інтересах ОСОБА_3, не є суб'єктом оскарження вироку суду щодо ОСОБА_4, є правомірним, оскільки підстави вважати, що цей вирок стосується інтересів ОСОБА_3, відсутні.
Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://cutt.ly/f8WuZf0
Про практичні поради при представництві інтересів «інших осіб» дізнавайтеся детально у тематичному матеріалі від Advocat Post: https://cutt.ly/l89P4SF
Нові публікації лектора:
• Чи роз’янюється потерпілій неповнолітній ст. 63 Конституції України у разі, коли обвинувачений є рідним батьком? https://cutt.ly/28WyJDH
• Отримання доказової інформації від дитини у кримінальному провадженні, міжнародні стандарти, законодавство. https://cutt.ly/u8WyMah
Зареєструватися на заходи Ірини Гловюк:
Застосування положень КК та КПК стосовно кримінальних правопорушень, пов'язаних із домашнім насильством. https://cutt.ly/s89AgbI
Отримання доказової інформації від дитини у кримінальному провадженні: судова практика. https://cutt.ly/088xkYo
Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ