Ірина Гловюк, адвокатеса, медіаторка, докторка юридичних наук, професорка, членкиня Комітету НААУ з питань кримінального права та процесу, членкиня Комітету із конституційного правосуддя та прав людини Ради адвокатів Одеської області, членкиня Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем», професорка кафедри кримінально-правових дисциплін інституту права Львівського державного університету внутрішніх справ, авторка та редакторка навчального посібника «Кваліфікація та основи методики розслідування домашнього насильства» (у співавторстві), - 08 вересня 2023 року провела у Вищій школі адвокатури НААУ вебінар на тему: «Кримінальні правопорушення, пов’язані з домашнім насильством: кваліфікація та доказування». Ірина Гловюк і раніше проводила вебінари з цієї тематики, однак цей вебінар оновлений з урахуванням новітньої практики та потреб адвокатів, ідентифікованих за підсумками обговорень.

На початку заходу Ірина Гловюк наголосила, що статистика стосовно випадків домашнього насильства є невтішною, адже, за наявними даними, обліковано за перше півріччя 2023 року близько 145 тис. випадків (на 40 відсотків більше за аналогічний період минулого року). При цьому, уточнюючи саме ті випадки, які дійшли до судів і стосовно яких є вироки, то їх кількість за ст. 126-1 КК України у 2021 році була 1498, а у 2022 році – 962. Утім, на переконання спікерки, така статистика по вирокам не є репрезентативною, а скоріше відображає те, що у 2022 році найважливіше для людей було забезпечення безпеки собі та рідним через широкомасштабну агресію рф, а інші питання стали вторинними.

Захід змістовно складався з чотирьох блоків:

1. Стаття 126-1 КК: доктринальне та судове тлумачення;

2. Кримінальне провадження щодо кримінальних проваджень, пов’язаних з домашнім насильством;

3. Доказування за ст. 126-1 КК України;

4. Інші питання застосування КПК у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством.

Блок 1 було присвячено змісту та тлумаченню ст. 126-1 КК України – Домашнє насильство: домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи. Було пояснено причини відмінностей дефініцій у КК України, Стамбульській конвенції та Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Спікерка детально, на основі практики ККС ВС, зупинилась на тлумаченні систематичності домашнього насильства. Було проаналізовано важливі позиції ККС ВС з цього питання, зокрема, з постанови від 14 червня 2022 року у справі 585/3184/20:

«Ознакою об’єктивної сторони зазначеного кримінального правопорушення є систематичність фізичного, психологічного та економічного насильства, застосовуваного до подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Сама ж систематичність характеризується як кількісним критерієм (багаторазовість періодично здійснюваних дій), так і якісним, яким є взаємозв`язок, внутрішня єдність, що утворює наполегливу протиправну поведінку винуватої особи стосовно певного потерпілого чи потерпілих.

За вчинення одиничних діянь, які мають ознаки домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування, винувата особа може бути притягнута до відповідальності за ст. 173-2 КУпАП. Іншими словами адміністративним проступком, відповідальність за який наступає за ст. 173-2 КУпАП, може визнаватися вчинення домашнього насильства, яке не є тривалим чи систематичним.

Тобто для кваліфікації дій винуватої особи важливо, що насильницькі дії вчиняються систематично, а систему може становити як неодноразово застосована одна із трьох форм насильства, зазначена у ст. 126-1 КК, так і різна варіативність поєднання як фізичного, так і психологічного та економічного насильства щодо однієї і тієї самої потерпілої особи чи осіб.

При цьому кількісний критерій систематичності як ознака домашнього насильства полягає в учиненні трьох і більше актів насильства».

Була розглянута практика ККС ВС щодо тлумачення систематичності домашнього насильства та принципу "non bis in idem", зокрема, що «те, що особу раніше притягували до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, не виключає наявності в її діях складу кримінального правопорушення, якщо вона продовжує вчиняти домашнє насильство, кількість епізодів яких загалом не менше трьох і ці систематичні дії потягли наслідки, визначені ст. 126-1 КК» (Постанова ККС ВС від 14 червня 2022 року, справа № 585/3184/20). Ірина Гловюк підкреслила, що притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП враховується для ідентифікації систематичності домашнього насильства і не розглядається як таке, що унеможливлює застосування ст. 126-1 КК України у контексті non bis in idem.

Проте таке тлумачення є релевантним лише якщо хоча б за один з епізодів домашнього насильства кривдник не притягався до адміністративної відповідальності. Це пов’язано з тим, що, за критеріями Енгеля, притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП має розглядатися як притягнення до суду та покарання в порядку кримінального провадження та наявність остаточного судового рішення.

Блок 2 - Кримінальне провадження щодо кримінальних проваджень, пов’язаних з домашнім насильством стосувався розгляду категорії «злочин, пов`язаний із домашнім насильством» та його тлумачення у постанові Об’єднаної палати ККС ВС від 12 лютого 2020 року у справі № 453/225/19: «злочином, пов`язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину. Встановлена у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК заборона закриття кримінального провадження поширюється на осіб, які вчинили злочин, пов`язаний із домашнім насильством, за умови, що слідчі органи пред`явили особі таке обвинувачення і вона мала можливість захищатися від нього». Спікеркою було розкрито і специфіку викладу ознак домашнього насильства у процесуальних документах, а також питання можливості зміни обвинувачення судом зі ст. 126-1 КК України (на основі постанови ККС ВС у справі №552/2540/20).

Розглянуто особливості тлумачення п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України: потерпілий, а у випадках, передбачених КПК України, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством.

У блоці 3 – Доказування за ст. 126-1 КК України – було розглянуто джерела доказів та питання тягаря доказування. Було наголошено на важливості позиції ККС ВС у справі № 583/3295/19, що не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Факт документування має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази. На основі аналізу судової практики виокремлено такі джерела доказів:

• постанови судів про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП;
• протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
• обмежувальний припис;
• попередні вироки стосовно особи за ст. 126-1 КК України;
• висновки експертів, зокрема за результатами судово-психіатричних, судово-психологічних, психолого-психіатричних експертиз;
• показання обвинуваченого;
• показання потерпілої / потерпілого;
• показання свідка;
• протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення;
• протокол огляду місця події;
• протокол слідчого експерименту;
• копія термінолого заборонного припису;
• інші документи, зокрема, які посвідчують родинні зв’язки, перебування на профілактичному обліку поліції як кривдника, документами стосовно вартості пошкодженого або знищеного кривдником майна тощо.

Підсумковий блок 4 - Інші питання застосування КПК у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством – торкалися питань обмежувальних заходів у порядку ч. 6 ст. 194 КПК України та угод про примирення.

Згідно ч. 6 ст. 194 КПК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, крім обов’язків, передбачених частиною п’ятою цієї статті, суд може застосувати до особи, яка підозрюється у вчиненні такого кримінального правопорушення, один або декілька таких обмежувальних заходів:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;

2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;

3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;

5) направлення для проходження лікування від алкогольної, наркотичної або іншої залежності, від хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих, направлення для проходження програми для кривдників.

Ці норми релевантні ст. 52 Стамбульської конвенції, що сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб компетентним органам надавалися повноваження видавати приписи в ситуаціях безпосередньої небезпеки про те, щоб особа, що вчинила домашнє насильство, звільнила місце проживання жертви або особи, яка знаходиться в ситуації ризику, на достатній період, та заборонити правопорушнику заходити до місця проживання жертви або особи, яка знаходиться в ситуації ризику, або контактувати з жертвою або особою, яка знаходиться в ситуації ризику.

Що стосується угод про примирення, які можуть бути укладені, то згідно ч. 1 ст. 469 КПК України, угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника. У судовій практиці ця норма не завжди дотримується, що було продемонстровано на конкретних прикладах.

Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://shorturl.at/EHV38

Тематичний виклад матеріалу на сторінці Advokat Post: https://shorturl.at/deBE9

Цікаві публікації лектора:

- Гловюк І. Питання тлумачення систематичності домашнього насильства у практиці ККС ВС. URL: http://surl.li/kysxo

- Гловюк І. Відмова від обвинувачення у кримінальних провадженнях за ст. 153 КК України: питання ідентифікації. URL: http://surl.li/kysxq

- Гловюк І.В. Зміна обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством: проблемні питання. Сучасний стан та перспективи розвитку системи запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі в умовах глобальних викликів сьогодення : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 08 липня 2022 р.). – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2022. С. 79-84

- Гловюк І. Форми насильства: фізичне, психологічне, економічне. Як довести факт кожного з перелічених різновидів насильства? URL: http://surl.li/kysyc

- Гловюк І.В. Обмежувальний припис та кримінальні провадження за ст. 126-1 КК України: питання судової практики Верховного Суду. Гендерні студії у вищій школі: сучасні виклики та досягнення: матеріали Всеукраїнського науково-педагогічного підвищення кваліфікації, м. Львів, 5 вересня – 16 жовтня 2022 р. Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2022. С. 27-30.

- Гловюк І. Можливості притягнення до відповідальності за невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників. URL: http://surl.li/kysyl

- Гловюк І. Ратифікація Стамбульської конвенції та доказування сексуального насильства (ст. 153 КК України): досвід та тенденції. URL: http://surl.li/kysyu

- Гловюк І. Тлумачення Верховним Судом засади non bis in idem у контексті домашнього насильства. URL: http://surl.li/kysyx

- Гловюк І. Чи зустрічали Ви випадки, коли в домашньому насильстві мала місце провокація зі сторони одного із подружжя? URL: http://surl.li/kysyy

- Гловюк І. Огляд практики Верховного Суду у справах щодо кримінальних правопорушень проти життя та здоров’я особи. URL: http://surl.li/kyszc

- Гловюк І. Окремі аспекти кваліфікації домашнього насильства: відповіді на поширені питання. URL: http://surl.li/kysza

- Гловюк І.В. Питання ідентифікації домашнього насильства. Теорія та практика правозастосування в сучасних умовах державотворення: матеріали Всеукраїнської науково- практичної конференції (м. Івано-Франківськ, 05 травня 2023 року). Івано-Франківськ. Редакційно-видавничий відділ ЗВО «Університет Короля Данила». 2023. С. 58-62.

Вебінар Ірини Гловюк:

• Оскарження судових рішень за кримінальними провадженнями на підставі угод: судова практика. http://surl.li/kjdup

Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ