Форми насильства: фізичне, психологічне, економічне. Як довести факт кожного з перелічених різновидів насильства?

Вступ. Форми такого ганебного явища, як домашнє насильство, викладені у міжнародних та національних актах, спрямованих на протидію домашньому насильству та насильству щодо жінок.

Зокрема, Стамбульська конвенція уточнює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім’ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Саме так у офіційному україномовному тексті Конвенції (URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/99/f516786n674.pdf) визначені форми насильства.

У Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII також визначені діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства. Закон надає визначення цим формам насильства у ст. 1:

— економічне насильство — форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

— психологічне насильство — форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;

— сексуальне насильство — форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;

— фізичне насильство — форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

У статті 126-1 КК України домашнє насильство визначено як «умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства». Сексуальне насильство у цій статті не згадано через те, що його прояви криміналізовано у інших статтях КК Україні (ст.ст. 152, 153, 154 та ін.) Ці ж форми домашнього насильства згадані у ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру).

Доказування домашнього насильства як злочину. Загалом, аналіз вироків за ст. 126-1 КК України (стосовно усіх форм насильства у диспозиції статті) показує, що у доказуванні використовуються фактичні дані з таких джерел, як:

постанови судів про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП;
попередні вироки стосовно особи за ст. 126-1 КК України; висновки експертів, зокрема за результатами судово-психіатричних, судово-психологічних, психолого-психіатричних експертиз;
показання обвинуваченого; показання потерпілої / потерпілого;
показання свідка;
протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення;
протокол огляду місця події; інші документи, зокрема, які посвідчують родинні зв’язки, перебування на профілактичному обліку поліції як кривдника, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/93305057) тощо.

Важливим є посилання на попередні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, оскільки без них складніше довести саме систематичність вчинення насильства.

В одному із досліджених вироків також було посилання на копію термінового заборонного припису (Гловюк І.В. Доказування у кримінальних провадженнях пов'язаних з домашнім насильством. URL: https://konstruktiv-news.com/dokazuvannja-u-kriminalnih-provadzhennjah-pov-jazanih-z-domashnim-nasilstvom/).

Посилань на показання свідків у вироках практично немає (винятки, наприклад: URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/90547358; URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/93125121), що можна пояснити тим, що застосовуються угоди про примирення та про визнання винуватості, та ч. 3 ст. 349 КПК України.

Проте, є приклад використання не лише показань, а й показань з чужих слів («свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що обвинувачений — це її рідний брат, а потерпіла — її матір. Брат з матір`ю проживають разом по АДРЕСА_1 . Вона кожного дня спілкується телефоном з матір`ю, і та кожного разу скаржиться на обвинуваченого, який вчиняє над нею насильство, вимагає гроші. У потерпілої вона бачила тілесні ушкодження, та пояснювала, що їх спричинив обвинувачений.

Обвинувачений не бажає змінювати свою поведінку, не бажає обговорювати це. Обвинувачений ніде не працює, живе за рахунок пенсії потерпілої. Коли мати їй скаржилась на поведінку обвинуваченого, то вона викликала поліцію») (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92904546). Законність використання таких показань з тексту вироку зрозуміти складно.

Фізичне насильство за ст. 126-1 КК України може бути доведене, як свідчить аналіз вироків, висновком експерта, протоколом про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постановою суду за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, показаннями обвинуваченого, показаннями потерпілого. Разом з тим, цілком можливим є використання у доказуванні протоколів освідувань, слідчих експериментів.

У розрізі психологічного насильства, для доказування використовуються заяви про вчинення кримінального правопорушення, психологічного дослідження особистості (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/93826127), Інформаційна довідка центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/91798036), протоколи слідчих експериментів (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106380734).

Велике значення мають висновки експертів, зокрема, у аспекті наслідків домашнього насильства. Наприклад, у висновку судової амбулаторної комплексної психолого-психіатричної експертизи зазначено, що у потерпілої ОСОБА_1 у вищеописаних ситуаціях, що склалися між нею та ОСОБА_2 наявне систематичне вчинення психологічного насильства в сім`ї та спрямування психотравмуючої дії ОСОБА_2 по відношенню до потерпілої.

Внаслідок вказаних вище ситуацій 24.06.2020 року, 30.08.2020 року, 29.12.2020 року та 14.05.2021 року потерпілій ОСОБА_1 спричинені психологічні страждання (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100773594). У висновку судово-психіатричної експертизи вказувалося, що потерпілий виявляє ознаки психічного розладу у формі розладу адаптації, тобто, ознаки психічних порушень невротичного рівня, як психогенної реакції особистості, що виникли внаслідок наявної психотравмуючої ситуації.

Наявний психічний розлад виник внаслідок систематичного вчинення сином домашнього насильства у вигляді зловживання спиртним та психологічного насильства, тобто, психічному здоров`ю потерпілого завдано шкоду (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100552251) (Гловюк І.В. Доказування у кримінальних провадженнях пов'язаних з домашнім насильством. URL: https://konstruktiv-news.com/dokazuvannja-u-kriminalnih-provadzhennjah-pov-jazanih-z-domashnim-nasilstvom/).

Економічне насильство за КК України підтверджується протоколом про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постановою суду за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протоколом огляду місця події (наприклад, як вказано у вироку: «протоколом огляду місця події від 04.06.2020р. та фото таблицею до нього, в яких зафіксовано огляд домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , в тому числі вибиті вікна та порубані вхідні двері будинку» (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/93305057)), документами стосовно вартості пошкодженого або знищеного кривдником майна, документами стосовно матеріального стану потерпілої, показаннями потерпілих (наприклад, потерпіла дала показання, що обвинувачений: «виносить все з дому та продає, все що було чоловіком (батьком) зароблено та заощаджено за життя. Вона закриває гараж, сарай на замок навісний, а він їх ламає, ріже, та виносить всі інструменти, міняє їх на вино.

Перебив майже весь посуд в будинку» (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/90547358); інший приклад – «її син, коли перебуває в нетверезому стані систематично вчиняв і вчиняє відносно неї дії фізичного, психологічного, та економічного насильства,оскільки вимагає в неї гроші за місцем іх спільного проживання» (https://reyestr.court.gov.ua/Review/91463424), показаннями свідків (наприклад: «ОСОБА_5 пояснив, що на протязі останніх семи років ставить вікна в будинку потерпілої ОСОБА_1 після того, як їх вибиває її син, обвинувачений у справі» (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/93305057)).

Є особливості доказування і сексуального насильства (Гловюк Ірина. Ратифікація Стамбульської конвенції та доказування сексуального насильства (ст. 153 КК України): досвід та тенденції. URL: http://jurfem.com.ua/ratyfikatsiya-stambulskoi-konventsii-ta-dokazuvannya-sexualnoho-nasylsntva/).

Доказування адміністративного правопорушення. Постанови за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення демонструють, що в доказуванні зазвичай використовуються: протокол про адміністративне правопорушення, рапорти поліцейських, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями потерпілого, заявою про вчинення домашнього насильства, терміновим заборонним приписом, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, роздруківкою повідомлень з «Вайбер» та «Телеграм», відеозаписами.

Цікаво проаналізувати можливість використання скріншотів листування у месенджерах для доказування домашнього насильства. Найперше слід відмітити, що КЦС ВС у постанові у справі №753/10840/19 стосовно обмежувального припису зазначив, що на підтвердження заявлених вимог ОСОБА_1 надала скріншоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber, які суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/90385050).

Разом з тим, слід звернути увагу і на постанову Київського апеляційного суду у справі № 756/3771/22, де суд, розглянувши скріншот як електронний документ, послався на практику Верховного Суду (ВС неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №914/1003/21). У постановах від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 18.02.2021 у справі №442/3516/20 надані сторонами скріншоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка.

А у постановах від 17.04.2020 у справі №905/2319/17, від 25.03.2020 у справі №570/1369/17, від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 27.11.2019 у справі №1540/3778/18 ВС дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах). Суд зазначив, що, як вбачається із ксерокопії скріншотів записів на 7 аркушах, в яких містяться повідомлення образливої форми, на одному з них є запис: "фототаблицю складено 16 травня 2022 року мною, позивачем за зустрічним позовом у справі № 756/13720/211, ОСОБА_1" при цьому, надрукований на цих документах текст та записи не містять жодних даних про дати написання цих записів, даних про відправника та адресата цих записів (чи можливих смс повідомлень), їх оригінальний текст на кожному із цих документів не засвідчений. Також, всі зазначені документи мають печатку "Для довідок" із даними "Оболонське управління поліції ГУНП у м. Києві", при цьому даних про те хто засвідчував ці документи, коли вони виготовлені і засвідчені, де їх оригінали знаходяться на зберіганні, матеріали протоколу не містять, що суперечить вимогам Порядку засвідчення копій документів, визначених пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держсноживстандарту України від 07.04.2003 №55. Жодний наявний в справі документ в ксерокопії, який долучений поліцейським до матеріалів протоколу, не завірений належним чином. Сам ОСОБА_2 автентичність наведених доказів не визнає.

Таким чином, перелічені документи не можуть бути визнані належними і достатніми доказами у справі з огляду на вимоги ст. 251 КУпАП (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106663046).

Аналізуючи цю постанову, зазначимо, що викладені у ній мотиви загалом не свідчать про неможливість використання даних, які містяться у скріншотах, для доказування домашнього насильства, проте, змістовний наголос зроблено на тому, що не було ідентифіковано автентичність цих скріншотів. Відмітимо, що у іншій справі у постанові було зазначено, що «В судовому засіданні були досліджені оригінали переписки в мобільному телефоні "OPPO" потерпілої ОСОБА_1 з абонентом номер телефону НОМЕР_1 , який записаний як " ОСОБА_3 ". При цьому, було встановлено, що така переписка мала місце та номер телефону записаній в телефоні співпадає з номером телефону записаним ОСОБА_2 в своїх поясненнях, наявних в матеріалах справи» (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105412737), тобто вищенаведений приклад проблеми усунено шляхом дослідження технічного носія – мобільного телефону.

Крім того, натепер дуже поширеним є відеозапис та аудіозапис подій та дій, які відбуваються у публічному та приватному просторі. Такі записи, у тому числі з нагрудних камер поліцейських, як свідчить практика, подаються для доказування домашнього насильства. Стаття 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнає джерелами доказів показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі ті, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Разом з тим, можна навести приклад, коли суд не визнав допустимими доказами дані, що містилися у відеозаписі, наданому потерпілою. Зокрема, у справі № 607/15858/21 у контексті відеозапису суд зазначив таке: «Оскільки положеннями діючого КУпАП не врегульовано питання допустимості доказів під час розгляду справи про адміністративні правопорушення, вирішуючи питання про можливість визнати докази допустимими або недопустимими з урахуванням наведеної практики ЄСПЛ слід керуватися положеннями КПК України, застосовуючи аналогію права. … Фактичні дані про скоєння правопорушення можуть бути одержані в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноважених на це осіб, а також випадково зафіксовані фізичними особами, які здійснювали власні (приватні) фото-, кіно-, відео-, звукозаписи, або відеокамерами спостереження, розташованими як у приміщеннях, так і ззовні.

За змістом висновку Конституційного Суду України, висловленого у справі № 1-31/2011, рішення від 12 жовтня 2011 року № 12-рп/2011, подані будь-якою фізичною або юридичною особою згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Суду не представлено будь-яких доказів, які б свідчили на випадковість отримання потерпілою відеозапису події, відносно якої складений протокол. Такий запис виконаний потерпілою цілеспрямовано, що не ґрунтується на наведених вище положеннях Конституції України, а тому слід дійти висновку, що відеозаписи, надані потерпілою, отримані з істотним порушенням прав людини та основоположних свобод, і є очевидно недопустимим доказом, що тягне за собою неможливість його дослідження у подальшому» (URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/102434764).

Отже, доказування домашнього насильства як злочину та адміністративного правопорушення можливо їх застосуванням доволі широкого переліку джерел доказів, специфіка яких, хоча й ґрунтується на нормативних положеннях, залежить від характеру діяння, форми насильства та характеру провадження. Судова практика поки що у деяких питання використання окремих джерел доказів не є однозначною, що можна пояснити відносною новизною відповідних статей у КК України та Кодексі України про адміністративні правопорушення. У будь-якому випадку фактичні дані мають бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність – достатньою для доведення винуватості кривдника.