Незважаючи на те, що зміни до КПК України стосовно провадження в умовах воєнного стану чинні з березня 2022 року, є ряд питань стосовно тлумачення та застосування цих норм, у тому числі у такий сенситивній царині, як обмеження права на свободу.
Зокрема, в ухвалах слідчих суддів при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою можна зустріти посилання на те, що «продовження строку тримання під вартою може бути безпосередньо здійснено керівником відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, вочевидь шляхом прийняття відповідної постанови згідно із положеннями ст.110 КПК України. При цьому КПК України прямо не пов`язує право керівника органу прокуратури на прийняття відповідної постанови про продовження строку тримання під вартою із об`єктивною неможливістю слідчого судді здійснювати повноваження щодо судового контролю, на відміну від питання обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке КПК прямо пов`язує із об`єктивною неможливістю розгляду слідчим суддею такого питання в установленому цим кодексом порядку» [1]. Нами вже доводилась неправильність такого тлумачення [2], хоча воно й викликане нечіткими формулюваннями ст. 615 КПК України.
Розвиток судової практики показує, що оцінка можливості виконання повноважень слідчим суддею здійснюється не лише керівником органу прокуратури, а й самим слідчим суддею, й тлумачиться не у вузькому розумінні стосовно функціонування суду, а у розрізі можливості розглянути та вирішити клопотання з урахуванням нормативно встановлених умов його розгляду та вирішення. Це, як видається, цілком обґрунтовано потребами кримінальної юстиції в умовах воєнного стану, проте, певною проблемою є те, що законодавець не встановив наслідків констатації слідчим суддею неможливості розгляду вже поданого клопотання. Наведемо приклад вирішення цього питання в ухвалі слідчого судді: «враховуючи … об`єктивні сумніви у можливості проведення судового розгляду у строки, визначені ухвалою слідчого судді від 16.08.2022, за обставин що склались, неможливість конвоювання підозрюваного до суду за умов численних масованих обстрілів міста Києва, триваючих сигналів повітряних тривог, відсутність обладнаних укриттів від ракетних обстрілів в приміщенні суду, віялових відключень електроенергії, та беручи до уваги той факт, що строк тримання під вартою підозрюваного закінчується 15.10.2022, що унеможливлює подальше відкладення судового розгляду, слідчий суддя приходить до висновку про повернення клопотання про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою особі, яка його подала, з одночасним роз`ясненням положень ст.615 КПК України щодо можливості прийняття відповідної постанови керівником відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором» [3].
Тобто, як видно, слідчий суддя: констатував об’єктивну неможливість розгляду клопотання (хоча й з формулюваннями, які при буквальному тлумаченні ставлять під сумнів можливість застосування ст. 615 КПК Україні, адже зазначається про «об`єктивні сумніви у можливості проведення судового розгляду»); повернув клопотання (використовуючи аналогію закону, адже така підстава повернення клопотання КПК України не передбачена, хоча інший варіант дій, як видається, запропонувати неможливо, а ОП ККС ВС визнала можливість існування таких ухвал, хоча вони прямо не передбачені законом як таких, що «ухвалені в межах передбаченої КПК процедури із застосуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК та загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 цього Кодексу» [4]); роз’яснив положення ст. 615 КПК України щодо можливості прийняття відповідної постанови керівником органу прокуратури (хоча слідчий суддя не має повноважень надавати роз’яснення слідчому, прокурору та керівнику органу прокуратури, а в даному випадку це роз’яснення не сумісне з засадою змагальності); слушно відмітив недобросовісну поведінку сторони обвинувачення («ст. детективом клопотання подане поза межами строку, визначеного ч.1 ст.199 КПК України, та при цьому не враховано необхідність забезпечення участі учасників провадження під час судового розгляду та потрібний для цього достатній час, що призвело до неможливості виконання вимог ч.4 ст.199 КПК України та здійснення розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали. … положеннями п.20-5 розділу XI Перехідних положень КПК України встановлено, що під час досудового розслідування та під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Дотримання вищевказаного строку надало б змогу забезпечити організацію судового розгляду та дотримання прав учасників, що не було враховано ст. детективом при зверненні з клопотанням в даній ситуації» [3]).
Крім того, є питання, про яке слушно пише Д. Губницький, чи остаточне вирішення відповідного питання судом стосується клопотання прокурора при розгляді якого власне і настали умови передбачені ч. 6 ст. 615 КПК України? Або вирішення відповідного питання судом після «автоматичного» продовження строку потребуватиме внесення прокурором нового клопотання, його зміни або доповнення згідно ч. 2 ст. 185 КПК України, оскільки клопотання, яке залишилось не вирішеним слідчим суддею, не містить посилання на обставини застосування вказаної норми? [5]. КПК України не містить відповіді на це питання, проте, немає перешкод, щоб розглянути таке клопотання; разом з тим, якщо клопотання повертається, то для його розгляду воно має бути подане ще раз.
Отже, судова практика демонструє подальший розвиток тлумачення положень «воєнного» розділу КПК України, зокрема, у частині ідентифікації неможливості реалізації слідчим суддею повноважень та її наслідків, зокрема, з урахуванням наслідків атак росії на нашу критичну інфраструктуру. Це, як ніколи, вимагає добросовісної процесуальної поведінки усіх суб’єктів кримінального провадження.
Список використаних джерел:
1. Ухвала слідчого судді від 25 жовтня 2022, cправа № 991/4757/22, URL: https://cutt.ly/75frv5M
2. Гловюк І. Зміна повноважень керівника органу прокуратури щодо позбавлення свободи особи: новели КПК України. Актуальні проблеми юридичної науки: збірник тез Міжнародної науково-практичної конференції «Двадцять перші осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 6 жовтня 2022 року). Хмельницький: Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, 2022. с. 330-331
3. Ухвала слідчого судді від 12 жовтня 2022, № 991/4526/22, URL: https://cutt.ly/E5frQEP
4. Постанова ОП ККС ВС від 31 травня 2021, справа № 646/3986/19, URL: https://cutt.ly/K5frT3X
5. Губницький Д. Нюанси нового законодавства щодо питання про продов-ження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. URL: https://cutt.ly/o5frPbI
Матеріал підготувала Ірина Гловюк, заслужений юрист України, адвокат, доктор юридичних наук, професор, член НКР при Верховному Суді, науковий радник Адвокатського об’єднання «Barristers»
Джерело: Процесуальне та криміналістичне забезпечення досудового розслідування: тези доповідей учасників науково-практичного семінару (02 грудня 2022 року) / упор. А.Я. Хитра. Львів: ЛьвДУВС. 2022. с. 39-41. https://cutt.ly/85frH17