В умовах воєнного стану кримінальне процесуальне законодавство України для стадії досудового розслідування передбачає як загальний порядок продовження строку тримання під вартою (за ухвалою слідчого судді), так і за постановою керівника органу прокуратури (за ч. 2 ст. 615 КПК України). Ряд питань таких процедур досліджено у доктрині [1-9], утім, на практиці виникають і інші проблемні питання. Зокрема, у аспекті продовження запобіжного заходу в умовах, коли підозрюваний не з’явився у судове засідання і перебував на тимчасово окупованій території України. Також прикметно, що до клопотання не було долучено копію судового рішення, яким було обрано запобіжний захід, та не було зазначено точне місцезнаходження підозрюваного, оскільки він тримався під вартою в Херсонській області, яка є тимчасово окупованою. Загалом аргументи сторони обвинувачення зводились до того, що «на момент окупації Херсонської області підозрюваний знаходився там, він не був евакуйований державною установою в якій утримувався. Будь яких фактичних даних про місце його перебування на день розгляду клопотання у сторони обвинувачення не має, місце його знаходження не відомо. У зв`язку із чим клопотання і не було вручено підозрюваному, як вимагає КПК України» [10]. Відмітимо, що КПК України дозволяє «заочне» обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адже згідно ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. Більше того, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вар-тою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у між-народний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається (ч. 4 ст. 183 КПК України).
Формально ситуація підпадала під те, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України, утім, специфіка у тому, що він там перебував не з власної волі, а знаходячись в українському місці несвободи за судовим рішенням, і не був евакуйований при широкомасштабному наступі військ російської федерації. Крім того, що слідчий суддя вказав на відсутність належних доказів про продовження навіть строку досудового розслідування, він навів в ухвалі такі основні аргументи: 1) місце знаходження підозрюваного не відомо, будь яких підтверджень, що ОСОБА_4 знаходиться під вартою на підставі рішень слідчо-го судді прокурором не надано, тож відсутні будь які підстави стверджувати, що застосований запобіжний захід діє; 2) фактичне виконання ухвали слідчого судді про продовження строків тримання під вартою відносно особи, яка перебуває на тимчасово окупованій території України не можливо, а сам факт звернення з таким клопотанням до суду носить формальний характер, що суперечить вимогам КПК України, а прокурор в судовому засіданні не зміг вказати яким органом та в якому порядку може бути виконана ухвала слідчого судді про продовження строків тримання під вартою; та 3) норми КПК України передбачають подання та розгляд клопотання про тримання під вартою (продовження строків тримання під вартою) відносно осіб місце яких встановлено, або тримаються вони під вартою у відповідних державних установах України. У випадках, коли не відомо або не встановлено місце знаходження підозрюваного діючим законодавством передбачено інші процесуальні дії ніж подання клопотання про продовження строків тримання під вартою відносно такої особи [10]. У підсумку слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання.
Суд апеляційної інстанції залишив ухвалу в силі, вказавши, що, зважаючи на те, що в судовому засіданні були відсутні підозрюваний, його захисник, будь-яких фактичних даних про місце перебування підозрюваного слідчому судді не надано, а прокурор повідомив слідчому судді, що на момент окупації Херсонської області підозрюваний знаходив-ся в ДУ «Північна виправна колонія № 90», він не був евакуйований державною установою, в якій утримувався, місце перебування підозрюваного не відоме, клопотання не було вручено підозрюваному; слідчий суддя в даному випадку був позбавлений можливості провести судовий розгляд за відсутності підозрюваного, як і позбавлений права винести ухвалу про привід підозрюваного, оскільки прокурор вказав, що місце знаходження останнього не відомо. Такі порушення вимог КПК України позбавляють суд можливості розглянути клопотання по суті [11]. Утім, доволі дивним є аргумент суду, що «стороною обвинувачення під час розгляду клопотання не доведено … наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук» [11], проте, це можна пояснити лише тим, що, можливо (бо без вивчення матеріалів кримінального провадження точно це стверджувати неможливо), такі дані надавалися суто у поясненнях прокурора і не були підтверджені документами.
Отже, така ситуація має специфіку через те, що формально вона підпадає під ч. 6 ст. 193 КПК України, проте, підозрюваний не зі своєї волі опинився на тимчасово окупованій території України, і більше того, його реальне місцезнаходження (та й сам факт того, чи він є живим) не було можливості встановити на час розгляду та вирішення клопотання. Тому слід визнати, що застосування процедури ч. 6 ст. 193 КПК України неможливе. Доречними є аргументи стосовно неможливості розгляду клопотання стосовно підозрюваного, місцеперебування якого невідомо, неясно, чи реально діє запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вважаємо, що вирішення питання стосовно запобіжного заходу можливе тоді, коли територія, на якій реально перебуватиме підозрюваний, буде деокупована, і Україна зможе фактично реалізувати там свою юрисдикцію, або буде встановлено реальне місцезнаходження підозрюваного, яке він обрав за власним бажанням.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
Гловюк І., Дроздов О., Тетерятник Г., Фоміна Т., Рогальська В., Завтур В. Особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного стану: науково-практичний коментар Розділу IX-1 Кримінального процесуального кодексу України. Видання 4. Електронне видання (cтаном на 30 грудня 2022 р.). Дніпро-Львів-Одеса-Харків. 2023. 82 с. URL: http://surl.li/jhkce
Шаповалова І. Застосування положень ч. 5 ст. 615 КПК України під час здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану: окремі аспекти. Слово Національної школи суддів України. 2022. №1-2 (38-39). С. 6-17. DOI 10.37566/2707-6849-2022-1-2(38-39)-1
Гловюк І.В. Деякі питання тлумачення неможливості реалізації слідчим суддею повноважень у період воєнного стану та її наслідків. Процесуальне та криміналістичне забезпечення досудового розслідування: тези доповідей учасників науково-практичного семінару (02 грудня 2022 року) / упор. А.Я. Хитра. Львів: ЛьвДУВС. 2022. С. 39-41
Черниченко І.В. Особливості тримання під вартою в умовах воєнного стану. Аналітично-порівняльне правознавство. 20202. №3. С. 274-278. DOI: https://doi.org/10.24144/2788-6018.2022.03.49
Микитенко О. Шаповалова О. Забезпечення права на захист під час обрання та продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою в умовах воєнного стану. URL: http://surl.li/jhkcj
Фоміна Т. Рогальська В. Особливий режим слідства. Запобіжні заходи в умовах воєнного стану: що змінилось. URL: http://surl.li/jhkcm
Гловюк І.В. Питання тлумачення та застосування частин 2 та 6 статті 615 КПК України щодо строку тримання під вартою. Теоретико-прикладні проблеми юридичної науки на сучасному етапі реформування кримінальної юстиції (пам’яті В.П. Колгана): збірник тез Міжнародної науково-практичної конференції (м. Хмельницький, 27 травня 2022 ро-ку). Хмельницький: Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, 2022. С. 61-64
Гловюк І. Зміна повноважень керівника органу прокуратури щодо позбавлення свободи особи: новели КПК України. Актуальні проблеми юридичної науки: збірник тез Міжнародної науково-практичної конференції «Двадцять перші осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 6 жовтня 2022 року). Хмельницький: Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, 2022. C. 330-331
Губницький Д. Нюанси нового законодавства щодо питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. URL: http://surl.li/jhkcq
ЄДРСР, URL: http://surl.li/jhkct
ЄДРСР, URL: http://surl.li/jhkcv
Підготувала Ірина Гловюк, заслужений юрист України, адвокат, доктор юридичних наук, професор, член НКР при Верховному Суді, науковий радник Адвокатського об’єднання “Barristers”
Першоджерело: Гловюк І.В. Деякі питання продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах воєнного стану. Сучасний розвиток державотворення та правотворення в Україні: проблеми теорії та практики: матеріали ХІ Міжнародної науково-практичної конференції (26 червня 2023 року, м. Київ): Зб. тез наук. праць / за заг. редакцією М.В. Трофименко. Київ: МДУ, 2023. С. 31-34. http://surl.li/jhkbz