Чи зустрічали Ви випадки, коли в домашньому насильстві мала місце провокація зі сторони одного із подружжя (як правило жінки)? Якщо так, то як доводили таку провокацію, оскільки вона може бути суто словесною?

Одним з поширених міфів домашнього насильства, який одночасно є проявом віктімблеймінгу, є той, що постраждала нібито «сама винна» та «провокує» кривдника. Разом з тим, у домашньому насильстві завжди винен лише кривдник. Звісно, у родині можуть бути і конфлікти, і непорозуміння, але слід відмежовувати насильство та конфлікт.

Як слушно пише адвокатка Людмила Гриценко, насильство відрізняється від конфлікту наступними проявами: домінуванням однієї сторони над іншою (оскільки в основі насильства лежить контроль постраждалої), значною перевагою сил, порушенням прав людини (свобода, особиста недоторканість, життя, здоров’я тощо), наявністю шкоди, умислу та усвідомленої протиправності (Гриценко Л. Маніпуляції чи домашнє насильство: як розрізняти та протидіяти? URL: https://cutt.ly/T4XXq71).

Більше того, Верховний Суд звернув увагу на те, що суди мають належним чином оцінювати дані про наявність домашнього насильства: «потерпіла проживала в квартирі обвинуваченого без укладення з ним договору найму житла і її відвідував її співмешканець, що викликало невдоволення засудженого і конфлікти. З цього апеляційний суд зробив висновок про віктимну поведінку потерпілої, спрямовану на конфлікт із засудженим. …

Виходячи з обставин, викладених в ухвалі апеляційного суду, засуджений, використовуючи ту обставину, що його дочка з потерпілою проживали з його згоди в його квартирі, намагався встановити для потерпілої обмеження у сфері її приватного життя, що й призводило до тих епізодів, які були предметом розгляду в цій справі… даючи оцінку доказам і встановленим ним обставинам, суд апеляційної інстанції мав прийняти до уваги також вимоги законів у сфері попередження домашнього насильства і зробити висновок щодо правомірності намагань засудженого контролювати приватне життя потерпілої, використовуючи економічні важелі у вигляді можливості її проживання у квартирі. Без достатньої уваги до оцінки цих обставин мета статті 126-1 КК, яка полягає у захисті жертви домашнього насильства і попередженні його ескалації, не може бути досягнута» (URL: https://cutt.ly/G4XXRYO).

Отже, на моє переконання, термін «провокація» нерелевантний у ситуації домашнього насильства, а тому не може виникати питання стосовно доведення провокації.

Відповідь на питання підготувала Ірина Гловюк, заслужений юрист України, адвокат, доктор юридичних наук, професор, член НКР при Верховному Суді, науковий радник Адвокатського об’єднання «Barristers».

Зареєструватися на вебінар Ірини Гловюк «Отримання доказової інформації від дитини у кримінальному провадженні: судова практика». https://cutt.ly/I4XVHrS