Стаття 63 Конституції України, закріплюючи норму, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, - не передбачає особливостей стосовно кваліфікації діяння та характеристик кримінального провадження.
Стаття 18 КПК України, підкреслюючи засадничий характер свободи від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї, формулює її значно ширше, аніж передбачено у конституційній нормі, адже: вказується на
(а) заборону примусу особи визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення;
(б) заборону примусу особи давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення;
(в) право особи не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також право бути негайно повідомленою про ці права;
(г) заборону примусу особи давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення.
Обмежень стосовно віку особи, яка може реалізувати ці права і їй ці права мають бути роз’яснені, КПК України не встановлює. Тобто, навіть якщо йдеться про ситуацію, коли підозрюваним / обвинувачений є рідний батько (або будь-який інший член сім’ї або близький родич), у тому числі у кримінальних провадженнях щодо домашнього насильства, щодо кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, відповідні права мають бути роз’яснені, незалежно від віку потерпілих / свідків.
У цьому контексті важливо звернути увагу на рішення ЄСПЛ R.B. v. Estonia (Application no. 22597/16).
Ця справа стосується скарги заявниці (4 річної потерпілої) за статтями 3 і 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на те, що органи влади Естонії не провели ефективного кримінального розслідування за її заявами про сексуальне насильство з боку її батька, якого було виправдано після порушення процесуальних правил під час збирання доказів. Одним з таких порушень було те, що суди нижчих інстанцій поклалися на показання потерпілої, надані під час досудового провадження, незважаючи на те, що вона не була поінформована про обов’язок говорити правду і не була повідомлена про те, що вона може відмовитися від свідчень проти свого батька, а засудження обвинуваченого вирішальною мірою ґрунтувалося на свідченнях дитини-жертви.
Разом з тим, ЄСПЛ це питання розглянув у розрізі позитивних зобов’язань держави щодо ефективного розслідування сексуального насильства за статтями 3 та 8 Конвенції. ЄСПЛ підкреслив, що зобов’язання держави відповідно до статей 3 і 8 Конвенції у справах про ймовірне сексуальне насильство над дітьми вимагають поваги до найкращих інтересів дитини. Право на людську гідність і психологічну цілісність вимагає особливої уваги, якщо дитина є жертвою насильства. Суд також підкреслив, що на держави покладається обов’язок прийняти процесуальні норми, які гарантують і захищають показання дітей (див. G.U. проти Туреччини, № 16143/10, § 73, 18 жовтня 2016 р.).
У цій справі скарга заявниці стосувалася процесуальних недоліків у кримінальному провадженні в цілому, включно з тим, що слідчий не поінформував її про її процесуальні права та обов’язки, а також реакції Верховного Суду на це порушення, що призвело до виключення її показань та виправдання ймовірного злочинця з процесуальних підстав. Дійсно, під час жодного з допитів слідчий не поінформував заявницю про її право не свідчити проти члена своєї сім’ї та про її обов’язок говорити правду, хоча такі вказівки вимагаються за правилами кримінального процесу. Враховуючи її молодий вік, заявницю не викликали для допиту у суді, як і пропонували експерти. Відеозаписані показання заявниці, дані на досудовій стадії, були оприлюднені на слуханнях і переглянуті як судами першої, так і апеляційної інстанцій. Захист також мав змогу спостерігати за поведінкою заявниці під час допиту та поставити під сумнів достовірність її показань, стверджуючи, зокрема, що на них неправомірно вплинула її мати, яка була присутня під час допитів.
ЄСПЛ визнав, що для ефективного захисту прав дітей згідно з міжнародними стандартами необхідно забезпечити захист їхніх показань як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду.
Закон Естонії щодо попереджень свідків не робить різниці між свідками за їхнім віком і, отже, не передбачає винятків чи адаптацій для дітей-свідків. Відповідно до Керівних принципів Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дитини, якщо застосовуються менш суворі правила щодо надання свідчень або інших дружніх до дитини заходів, такі заходи самі по собі не повинні зменшувати цінність наданого на свідчення або докази дитини без шкоди правам захисту (див. пункти 52 і 53 вище).
Однак у цій справі показання заявниці було визнано недопустимими саме через суворе застосування процесуальних норм, які не робили різниці між дорослими та дітьми. У підсумку ЄСПЛ визнав, що були значні недоліки у процесуальній реакції національних органів влади на твердження заявниці про зґвалтування та сексуальне насильство з боку її батька, які недостатньо враховували її особливу вразливість та відповідні потреби як дитини, щоб забезпечити їй ефективний захист як передбачуваній жертві сексуальних злочинів.
Таким чином, ЄСПЛ дійшов висновку, що спосіб, у який кримінально-правові механізми в цілому були реалізовані у цій справі, що призвело до закриття справи з процесуальних підстав, був дефектним і становив порушення позитивних зобов’язань держави-відповідача за статтями 3 і 8 Конвенції.
Відповідь на питання підготувала Ірина Гловюк, заслужений юрист України, адвокат, доктор юридичних наук, професор, член НКР при Верховному Суді, науковий радник Адвокатського об’єднання «Barristers»
Відповідь на питання надана за підсумками вебінару: «Отримання доказової інформації від дитини у кримінальному провадженні: судова практика», що відбувся у Вищій школі адвокатури 18.02.2023 року
Публікації Ірини Гловюк:
• Проблеми ідентифікації думки потерпілого щодо звільнення від кримінальної відповідальності: судова практика. https://cutt.ly/i32bUH4
• Питання визначення кола осіб, інтересів яких стосується вирок на підставі угоди (практика ККС ВС та АП ВАКС). https://cutt.ly/i32bDaq
Зареєструватися на найближчі заходи лектора:
• Оскарження судових рішень за кримінальними провадженнями на підставі угод: судова практика. https://cutt.ly/L32nqdQ
• Застосування положень КК та КПК стосовно кримінальних правопорушень, пов'язаних із домашнім насильством. https://cutt.ly/o32noUf
Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ