Реклама красивих білих рівних зубів переслідує нас на кожному кроці. Здорові міцні зуби сьогодні рідкість. Тому майже кожен дорослий задумується чи не почати лікування, щоб мати голлівудську посмішку.

Прийшли на огляд, лікар озвучив можливий план лікування, ви надихнулися та погодилися. Про те, що у кожного побудова щелепи і всього в організмі є особливими, індивідуальними, ви не звернули увагу, бо вже через 2 роки матимете омріяну посмішку і зможете чарувати усіх, бути психологічно впевненим щодня у всіх своїх справах, особистих та професійних.

Так, це можливо, але у своїй адвокатській практиці я не зустрічала задоволеного пацієнта у сфері ортодонтії.

Ортодонтія (як пише Вікіпедія) — розділ стоматології, що займається лікуванням дефектів розвитку зубів і щелепно-лицьового кістяка. Через нерівність зубів і порушень зубного ряду, зуби важко піддаються гігієнічним процедурам, більше наражаються на ризик раннього розвитку карієсу і пародонтиту, а також можуть викликати додаткові навантаження щелепно-лицьових м'язів при жуванні, що, у свою чергу, призводить до головного болю, синдрому скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС), болю в області шиї, плечового суглоба і спини. Нерівності зубів і порушення зубного ряду також можуть негативно позначатися на зовнішньому вигляді. Лікар-фахівець, який працює в цій області, називається ортодонтом. Ортодонт проходить курс спеціальної додаткової підготовки протягом двох і більше років після закінчення стоматологічного інституту.

Простими словами, якщо лікування здійснюється брекет-системами і капами, то це про ортодонтію.

До мене звертаються за правовою допомогою врегулювати спір після 5, 10 років лікування, бо коштів витрачено чимало, а бажаного /обіцяного результату не настало, незадоволення, терпіння більше немає, є випадки, коли щелепа просто не тримається сама або пацієнти від болю не сплять тижнями, втрачають свідомість та хочуть краще померти.

Лікарі дуже втомлюються від таких ситуацій, бо, в першу чергу, вони люди, і діють ніби по протоколу та хочуть якнайкраще, а виходить як виходить. Мій особистий лікар стоматолог каже, що якщо болю немає і є бажання мучити себе тільки заради краси, то краще прийняти себе таким як є, та не ризикувати, бо почнеш рухати зуби, втручатися і не знаєш як воно вийде, почнуться болі, а дороги назад не буде, краще навести порядок, максимально зберігши здорові зуби.
У спорах у сфері стоматології все ускладнюється тим, що пацієнти не читають документів, що підписують, наприклад, згоду на медичне втручання, або план лікування, не хочуть знати, що і чому там так прописано, що це означає. Не задають питання: а що буде, якщо не вийде?, а чи може не вийти, як я хочу?

Як наслідок: розчарування, злість та рішення звертатися до адвоката за правовою допомогою з метою відшкодування завданої шкоди здоров’ю та моральної шкоди.

Дійсно, чинне законодавство передбачає чимало положень щодо умов надання медичної допомоги.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що в тому числі передбачає: д) кваліфіковану медичну допомогу; е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь; і) відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди; ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я.

Згідно ст. 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», обов'язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Стаття 78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», визначає професійні обов'язки медичних і фармацевтичних працівників, зокрема останні в тому числі зобов'язані сприяти охороні та зміцненню здоров'я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу.
Згідно ст. 39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», медичний працівник зобов'язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров'я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров'я.

Відповідно до Етичного кодексу лікаря, затвердженого на Х з’їзді Всеукраїнського лікарського об’єднання, який відбувся у Євпаторії 24–27 вересня 2009 р.:
— лікар несе всю повноту відповідальності за свої рішення і дії відносно життя та здоров'я, пацієнтів (п.2.3).
— лікар повинен бути чесним з пацієнтами та колегами, принциповим у своїй позиції щодо професійних недоліків інших лікарів, визнавати власні помилки, а також не допускати обману і шахрайства (п.2.13).
— лікар несе відповідальність за якість і гуманність медичної допомоги, яка надається пацієнтам, та будь-яких інших професійних дій щодо втручання в життя та здоров'я людини (п.3.2.).
— дії лікаря мають бути спрямовані на досягнення максимальної користі для життя і здоров'я пацієнта. Протягом всього лікування при наданні інформації хворому про його стан і рекомендоване лікування лікар повинен брати до уваги персональні особливості пацієнта і слідкувати за тим, чи вірно хворий оцінює ситуацію. Лікар не повинний піддавати пацієнта невиправданому ризику, а тим більше використовувати свої знання в негуманних цілях. При виборі будь-якого методу лікування лікар, насамперед, повинний керуватися принципом «Не нашкодь!». Лікар зобов'язаний приділяти пацієнту стільки часу і уваги, скільки необхідно для встановлення точного діагнозу, виконання повного обсягу допомоги, обґрунтування приписів і рекомендацій щодо подальшого лікування, надання їх хворому у детальному і зрозумілому для нього вигляді (п.3.3).
— у разі допущення лікарем помилки або виникнення в результаті його дій непередбачених ускладнень він зобов'язаний поінформувати про це хворого, старшого колегу або керівника підрозділу, а за їх відсутності адміністрацію установи, в якій він працює, і негайно спрямувати свої дії на виправлення негативних наслідків, не чекаючи вказівок. За необхідності слід залучити інших спеціалістів, чесно поінформувати їх про суть помилки або ускладнення, що виникли. Лікар повинен ретельно аналізувати допущені помилки та обговорювати їх з колегами і керівництвом з метою попередження подібних випадків в клінічній практиці інших лікарів (п.3.8.).
За змістом ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Частиною 1 ст.1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (ч. 2 ст.1166 ЦК України) він звільняється від обов'язку її відшкодування, якщо доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Але на практиці гарно виписані норми законодавства розбиваються о скелю реальності.

Перше, що попросить медичний адвокат, — це дуже детально з датами та іменами, описати історію лікування та надати усі документи, що є на підтвердження. Якщо чогось немає в пацієнта, то потрібно буде витребувати шляхом подачі адвокатського запиту.

Все це потрібно для формування стратегії захисту та обрання ефективного способу вирішення спору: в судовому чи досудовому порядку. Адже перед зверненням до суду є чимало інстанцій, які за результатами перевірки можуть надати підтвердження завданої шкоди чи проведеного некісного медичного лікування. Необхідно з’ясувати, хто має нести відповідальність: лікар чи клініка, в якій лікар працював, чи дотримані усі норми законодавства при цьому щодо ліцензування та працевлаштування. Чи мав право лікар- стоматолог надавати саме послуги у сфері ортодонтії, чи має він відповідні кваліфікаційні вимоги. Та чи є склад кримінального правопорушення щодо, зокрема, неналежного виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140 ККУ).

Наказом МОЗ України від 28.09.2012 р. №752 «Про порядок контролю якості медичної допомоги» затверджені види, форми і складові контролю якості, визначені його організаційні структури. Цей Порядок спрямований на забезпечення одержання пацієнтами медичної допомоги належної якості, його дія поширюється, в т.ч. на заклади охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування, фізичних осіб — підприємців, які провадять господарську діяльність з медичної практики. Як правило, якість наданих медичних послуг визначається клініко-експертними комісіями шляхом проведення експертної оцінки запитуваної первинної облікової документації, клінічних питань профілактики, діагностики, лікування та реабілітації, наявності відповідної кваліфікації спеціалістів за напрямом надання медичної допомоги та медичного обслуговування відповідно до вимог клінічних протоколів надання медичної допомоги, нормативно-правових актів у сфері охорони здоров’я.

Але при зздійсненні контролю якості надання медичної допомоги огляду саме стану здоров’я пацієнта не передбачено.
Для суду потрібна обов’язкова судово-медична експертиза, результати якої будуть недостовірними як докази, якщо пацієнт переліковувався в інших лікарів та розрізнити де шкода відповідної клініки чи лікаря неможливо. Чекати її проведення місяцями часто просто нереально, бо завдану шкоду потрібно через нестерпний біль лікувати терміново.
Ситуація укладнюється тим, що лікарі не хочуть братися за перелікування роботи своїх колег. І навіть критикуючи усно на прийомі, відмовляються щось оформлювати письмово, бо це порушення етичних норм. Максимум, на який погоджуються, це просто зафіксувати картину, яку бачать станом на дату звернення та скарги пацієнта і надати письмові рекомендації щодо лікування.
Тож, з доказовою базою заданої шкоди чи неякісного лікування у медичних спорах у сфері ортодонтії, на противагу зі спорами про смерть пацієнта чи ускладненнями після оперативного втручання, важко. Оскільки, імовірною причиною можуть індивідуальні особливості твого організму, які знає тільки Великий Творець. Або відхилення від виконання рекомендацій лікаря, але ж лікар не живе з Вами 24 години на добу, тому виходить, що це може бути ваше слово проти його: я все виконував, але мені зле, і лікар сумлінно буде з ваших слів з’ясовувати, що і як.

Крім того адвокат спитає, якого саме результату очікує клієнт, питання неочікуване для пацієнта. Дійсно, а що можна зробити, запитує? Якщо є підстави для кримінальної відповідальності, то зрозуміло. Чи достатньо доказів для судового процесу з метою стягнення суми, витраченої на лікування, перелікування та моральної шкоди, треба думати. Бо цей процес може затягнутися років на 5. Лікаря можуть звільнити з клініки, але він імовірно влаштується в іншу клініку. Клініка/лікар можуть запропонувати продовжити лікування безкоштовно. Але питання, чи є довіра в пацієнта? Для деяких пацієнтів питання принципово, кажуть, не хочу, щоб вони калічили ще когось, іду до кінця, не зважаючи ні на що. Інші – мені достатньо, щоб вибачилися та повернули витрачені кошти, бо мені треба переліковуватися ще, а кошти всі витрачено вже.
У зв’язку з цим, найголовнішим при вирішенні спору у сфері ортодонтії – визначення перспектив судового чи ефективності досудового способу вирішення спору.

Адже дуже часто реагування клініки чи лікаря є відразу після отримання адвокатського запиту, що дає надію на швидке вирішення конфлікту. З метою пропозиції досудового врегулювання спору, як правило, направляється претензія, в якій обґрунтовуються обставини конфлікту з наведенням порушених норм чинного законодавства та можливих дій пацієнта з метою захисту порушених прав та пропозиція врегулювати спір в досудовому порядку. Відповіді на претензію можуть бути різні. В одному випадку, відразу запрошують на переговори, за результатами яких «рано чи пізно» сторони підписують договір про врегулювання спору в досудовому порядку зі збереженням конфіденційності та обов’язковим відзивом скарг у відповідні контролюючі інстанції з питань захисту прав споживачів. В інших, отримуєш обґрунтування безпідставності претензії, і тоді сумніви, чи варто іти далі, які шанси досягнути бажаного.
Переговори завжди дуже важкий емоційний процес, оскільки кожна сторона намагається відстояти свою правоту, кожна зустріч може займати близько 4-х годин. Якщо лікар чи клініка нещодавно почали свою медичну діяльність, для них важливо зберегти ділову репутацію та врегулювати спір без розголосу, єдине бажання – зменшити суму компенсації. Якщо ж лікар впевнений в своїй позиції, то саме на переговорах, коли є можливість все детально прояснити пацієнтові по кожному з пунктів претензії, і він готовий слухати та заперечувати, з’ясовується все, що було не так, нові обставини, про які адвокати сторін не були поінформовані, але запис про це «був» в електронній медичній карті пацієнта, або є відеозаписи прийомів. Бувають ситуації, коли всупереч рекомендації адвоката, лікар чи клініка приймають рішення задовольнити претензію пацієнта. Або ж навпаки роблять зустрічні заяви про зловживання правами та можливі незаконні дії пацієнта щодо звернення до ЗМІ і соціальних мереж з метою розголошення конфлікту з метою завдання школи діловій репутації.

Результати переговорів можуть бути непередбачуваними. Але якщо вони відбулися, то кожній зі сторін легше оцінити свої моральні сили та подальшу перспективу вирішення спору. Однак інколи боротьба зміщується на фронт контролюючих органів у сфері охорони здоров’я, які в силу різних причин не дуже хочуть виконувати свої функції, передбачені законодавством (наприклад, можна отримати відповідь, що направлено запит до клініки щодо надання копій медичної документації, документація не надана. Клініка не належить до сфери управління Департаменту). І починаєш «ходити по колу», а пацієнт не розуміє, чому в своїй державі він не може ефективно захистити свої права.

Тому, перед тим, як починати війну, варто дуже ретельно все продумати, на вагах зважити можливі дії та альтернативи, діяти згідно Правил дорожнього руху «Не впевнений, не обганяй».

Anna Garo, адвокат, медіатор, к.ю.н., лектор ВША НААУ