Об’єктивні фактори медіабельності комерційного спору можуть зводитися до таких умов:
1) відсутня пряма заборона на проведення медіації;
2) предмет і зміст спору не суперечать моральності й публічному порядку;
3) спір не зачіпає інтересів осіб, які беруть участь у медіації;
4) законом допускається можливість укладення мирової угоди із цієї категорії справ (відносна умова).
Згідно з аналізом практики Федеральних судів США із застосування альтернативних способів вирішення спорів, проведеним низкою американських дослідників, при направленні справи на медіацію береться до уваги сукупність таких факторів:
• категорія спору;
• склад сторін;
• відносини між сторонами;
• економічні переваги медіації;
• імовірність досягнення кращого результату;
• необхідність збереження конфіденційності;
• попередні спроби врегулювати спір мирним шляхом.
У частині 1 статті 3 Закону України «Про медіацію» передбачено, що його дія поширюється на суспільні відносини, пов’язані з проведенням медіації з метою запобігання виникненню конфліктів (спорів) у майбутньому або врегулювання будь-яких конфліктів (спорів), у тому числі цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних, а також у справах про адміністративні правопорушення та в кримінальних провадженнях з метою примирення потерпілого з підозрюваним (обвинуваченим).
Законодавством можуть передбачатися особливості проведення медіації в окремих категоріях конфліктів (спорів).
При цьому медіація не проводиться в конфліктах (спорах), що впливають чи можуть вплинути на права і законні інтереси третіх осіб, які не є учасниками цієї медіації (частина 3 статті 3 Закону України «Про медіацію»).
Статтею 19 ГПК передбачено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом. Ці положення є важливим акцентом для сторін, що має спонукати закріплення у відповідних договорах медіаційних застережень.
Завдяки законодавчим новаціям, імплементованим до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» № 2275-VIII від 06.02.2018 та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо корпоративних договорів» № 1984-VIII від 23.03.2017, з’явилася можливість урегулювати відносини між сторонами за допомогою корпоративних договорів.
Структурування корпоративних відносин завдяки корпоративному договору або договору між акціонерами виявляється зручним інструментом корпоративного управління. Враховуючи положення чинного законодавства України, доцільним є закріплення в корпоративних договорах або договорах між акціонерами можливості застосування медіаційних застережень з метою вирішення спорів, що виникають між учасниками/акціонерами підприємств.
Джерело: Адвокат та медіація / Г. Гаро, А. Зернова, Г. Єременко, Р. Коваль, С. Погоріла, В. Поліщук, О. Помазановська, Л. Романадзе, М. Саєнко, В. Ситюк. 2022. 112 с.
Ознайомитися із посібником можна за посиланням: http://surl.li/jfycm