Перетин кордону дитиною без згоди одного з батьків: кардинальні зміни судової практики в умовах воєнного стану. Огляд позицій Верховного Суду за І півріччя 2023 р.

На жаль, сьогодення суттєво змінило життя багатьох українських сімей. Так, через війну багато матерів із дітьми були змушені виїхати за кордон. У певних випадках виїзд відбувається без згоди батьків (іншого з батьків, хто не проживає разом з дитиною).

Якщо до введення воєнного часу при наявності бажання матері виїхати за кордон з дитиною, при відсутності згоди батька, їй необхідно було бути позивачем і просити суд надати дозвіл на перетин кордону, то зараз законодавець, на час воєнного часу, надав тому з батьків, хто має такий намір, безперешкодно перетинати кордон, а іншому з батьків, хто заперечує - залишив право бути позивачем у справах про заборону виїзду дитини за кордон без його згоди.

Порядок перетину кордону громадянами України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року № 724, з відповідними змінами).

Пунктом 3 Правил перетинання державного кордону громадянами України передбачено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку, у тому числі в супроводі членів екіпажу повітряного судна, на якому вони прямують.

Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою, зокрема, за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску (пункт 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України).

На час запровадження на території України надзвичайного або воєнного стану діють положення абзацу тринадцятого пункту 23 Правил перетинання державного кордону громадянами України, відповідно до яких виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Державна прикордонна служба дозволить перетин державного кордону.

До запровадження воєнного стану судову практику складали справи з позовними вимогами про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька. Вирішуючи цю категорію справ суди виходили з найкращих інтересів дитини і того, що перетин кордону без згоди батька не має порушувати його батьківські права та має бути зазначено чіткі параметри такого дозволу.

Так, в Постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 297/1949/21 було зазначено, що дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за межі України без згоди та супроводу батька не передбачає можливості його видачі на майбутні, постійні поїздки, є разовим, тобто таким, що надається судом на конкретно визначену поїздку з конкретно визначеним періодом перебування за кордоном. Надання судом дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька без визначення відповідного часового проміжку перебування дитини в іншій країні не свідчить про одноразовий виїзд та може призвести до порушення прав дитини, а також батьківських прав одного з батьків.

Позовні вимоги про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду були задоволені. Верховний Суд скасував рішення судів, передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке. Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень (частина друга статті 154 СК України). Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом (частина третя статті 313 ЦК України). Дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за межі України без згоди та супроводу батька, на підставі наведених нормативних актів, не передбачає можливості його видачі на майбутні, постійні поїздки, є разовим, тобто таким, що надається судом на конкретно визначену поїздку із конкретно визначеним періодом перебування за кордоном. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 викладено правовий висновок про те, що дозвіл на виїзд за кордон дітей у супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, із визначенням його початку й закінчення. Суди, на підставі належно оцінених доказів, дійшли обґрунтованого висновку про те, що надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька без визначення відповідного часового проміжку перебування дитини в іншій державі, строку та мети виїзду, не свідчить про одноразовий виїзд, що призведе до порушення прав дитини, а також батьківських прав відповідача, оскільки вони тривалий час будуть позбавлені права на особисті зустрічі, на піклування батька про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення таких позовних вимог (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 235/139/16-ц (провадження № 61-36629св18).

У справі, що переглядається, надаючи дозвіл на тимчасове багаторазове вивезення дитини за кордон для оздоровлення без дозволу, згоди та супроводу батька строком на 3 роки, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що це відповідатиме найкращим інтересам дитини. Верховний Суд зауважив, що надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька без визначення початку і закінчення періоду, протягом якого малолітня дитина перебуватиме за кордоном країни перебування, не свідчить про одноразовий виїзд, що призведе до порушення прав дитини, а також батьківських прав відповідача. http://surl.li/jhtju

З певними змінами в законодавстві щодо правил перетину кордону під час воєнного стану відповідно зазнала змін і судова практика.

Такі зміни обґрунтовані наявністю законодавчої можливості перетинати кордон України одному з батьків з дитиною без згоди іншого з батьків.

В діючій реальності єдиним способом батькові (тому з батьків хто мешкає окремо від дитини) впливати на рішення того з батьків, хто приймає рішення про виїзд з дитиною за кордон, є судове рішення про заборону виїзду дитини.

Слід наголосити, що в цій категорії справ суди виходять з права дитини на безпеку і права на життя, на обов’язок батька довести суду, що такий перетин кордону містить реальну загрозу неправомірного вивезення дитини і існує ризик викрадення (незаконного переміщення) дитини, яка має звичайне місце проживання в Україні, що може нашкодити правам та інтересам дитини і порушити його батьківські права щодо спілкування з дитиною.

Так, Постановою Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справа № 748/1575/22, суд встановив, що відсутні законні підстави для заборони виїзду малолітньої дитини за межі України без згоди батька, оскільки позивач не довів створення відповідачем реальної загрози неправомірного вивезення дитини.

Внесення Кабінетом Міністрів України у 2022 році змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України, було обумовлено введенням воєнного стану в Україні внаслідок агресії російської федерації, пов`язаними із цим ризиками та обмеженнями і необхідністю врахування в першу чергу найкращих інтересів дітей.

Такий порядок виїзду за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, на час воєнного стану наразі є загальним для всіх дітей - громадян України. Підстав для виняткового врегулювання цього питання саме щодо його дитини позивачем у цій справі не доведено.

В ході розгляду справи батько не спростував презумпцію добросовісності та розумності поведінки матері дитини.

У разі, якщо позивачу створюються перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні, він не позбавлений можливості вирішення такого спору в порядку, передбаченому статтею 159 СК України. http://surl.li/iervm

Постановою Верховного Суду від 09 лютого 2023 у справі № 753/572/20 Суд вказав, що з огляду на введення воєнного стану в Україні, при вирішенні спорів, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя. Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову батькові у позові, пославшись на те, що суд апеляційної інстанції врахував інтереси дитини, її думку (небажання повертатися в Україну), а також безпеку проживання дитини з матір’ю на території Румунії. Верховний Суд, враховуючи норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення її якнайкращих інтересів та безпеки і права на життя, введення в Україні воєнного стану, перебування дитини з матір’ю в Румунії, її право бути заслуханою, бажання самої дитини, якій виповнилося 11 років на час ухвалення оскаржуваного рішення, дійшов висновку про обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції щодо недоведеності позовних вимог та відсутності підстав для задоволення позову. http://surl.li/jhtkd

У Постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 760/31518/21 Суд виходив з того, що з огляду на введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя.

Внаслідок загрози життю та здоров`ю дитини через масові ракетні обстріли позивачка разом із сином виїхали до Франції, де отримали тимчасовий захист та знаходяться тепер, тож на сьогодні дитині безпечніше залишатись з матір`ю у Франції у стійкому та безпечному середовищі та судами не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком, що фактично призводить до зміни місця проживання дитини, буде мати більш позитивний вплив на дитину. http://surl.li/jhtkl

З аналізу судової практики, можна зробити висновок, що суди, вирішуючи справи щодо перетину кордону дитини без згоди одного з батьків під час воєнного стану, мають виходити з найкращих інтересів дитини, зокрема з права на безпеку і життя, і вважають це тимчасовою мірою захисту дитини. А наявний ризик реальної загрози неправомірного вивезення дитини і ризик викрадення (незаконного переміщення) дитини має бути доведений належними і допустимими доказами, оскільки сам факт перетину кордону дитиною без згоди одного з батьків не тягне безумовне порушення батьківських прав і прав дитини.

Матеріал підготувала Олена Дришлюк, адвокат, медіатор, член команди Центру «Адвокат дитини» Вищої школи адвокатури НААУ