Дмитро Навроцький,
адвокат, керуючий партнер АО SENSUM,
член комітету з земельного права НААУ
1. Правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 року по справі №233/3676/19 про переукладення договору та за зустрічним позовом про припинення договору оренди земельної частки (паю) шляхом його розірвання
При вирішенні спірних правовідносин щодо переукладення або розірвання договору оренди земельної частки (паю) судам слід враховувати, що зміна статусу земельної ділянки чи її власника не має наслідком автоматичного припинення договору, крім випадків, коли це передбачено самим договором.
Детальніше ознайомитися з постановою можна за посиланням.
2. Правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 01.09.2020 року по справі № 272/364/18 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; визнання поновленим договору оренди землі; визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі, за умовами якої строк дії договору продовжено та збільшено розмір орендної плати
Установивши, що сторони за договором не досягли згоди щодо умов договору оренди на новий строк, що власник земельної ділянки-орендодавець у своєму листі вказував на відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі, що беззаперечно свідчить про відсутність його волевиявлення на поновлення договору оренди землі з позивачем на певних умовах, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
У разі виявлення орендодавцем можливої незгоди у поновленні договору оренди, направленої орендарю у місячний строк до закінчення строку його дії, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки щодо добросовісного користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.
Детальніше ознайомитися з Постановою можна за посиланням.
3. Правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 04.09.2020 року по справі №619/2275/17 про визначення порядку користування земельною ділянкою
Визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками та визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Детальніше ознайомитися з Постановою можна за посиланням.
4. Правовий висновок у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2020 року по справі № 917/468/19 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору, припинення договору та повернення земельної ділянки
Звертаючись з позовом у даній справі, зокрема, до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області та визначаючи в якості органу, що уповноважений на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах саме Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру прокурор фактично створив парадоксальну ситуацію за якої Позивачем та одним із Відповідачів у справі є одна і так ж особа – Держгеокадастр, адже ГПК України взагалі не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі, не передбачає цей Кодекс і поняття "неналежний позивач", не визначає й механізму заміни останнього, позаяк положення Кодексу спрямовані на вирішення спору, якого не може бути із "самим собою".
Детальніше ознайомитися з Постановою можна за посиланням.
5. Правовий висновок в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року по справі №910/32643/15 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна (земельної ділянки)
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність зазначених Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду підстав для передачі цієї справи на її розгляд, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
В ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не викладено правову проблему, яку містить ця справа саме у правозастосуванні, не обґрунтовано, в чому вбачається складність застосування відповідних положень законодавства у зазначеній правовій ситуації, невизначеність поставлених судом правових питань на нормативному рівні, неможливість подолання проблеми існуючими процесуальними механізмами.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
З огляду на зміст судових рішень Верховного Суду, на які посилається Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, правовідносини у цих справах не є подібними до даної справи, враховуючи предмет і підстави позовів, характер спірних правовідносин, а також правові висновки, викладені у цих рішеннях, які не є релевантними щодо спірних правовідносин у цій справі.
Детальніше ознайомитися з ухвалою можна за посиланням.
6. Правовий висновок в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.09.2020 року по справі №804/8836/17 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто реєстраційні дії були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право, проте непослідовність національного суду щодо визначення юрисдикції створила позивачу перешкоди у реалізації права на судовий захист, з огляду на що розгляд цього спору має завершитись за правилами адміністративного судочинства.
Детальніше ознайомитися з постановою можна за посиланням.
7. Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року по справі №325/799/17-ц про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення
Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.
Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.
Вирішуючи спір, суди не надали оцінки тому, що прокурор заявив вимогу до фізичної особи , яка є засновником фермерського господарства, яке було зареєстровано до пред`явлення позову, що свідчить про створення цією фізичною особою юридичної особи (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»), відтак, спір за своїм суб`єктним складом й характером правовідносин має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Детальніше ознайомитися з постановою можна за посиланням.
8. Правовий висновок у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі № 910/3009/18 про визнання протиправними дій Правління НБУ щодо прийняття постанови про звернення стягнення на цінні папери; скасування постанови Правління НБУ про звернення стягнення на цінні папери, передані у заставу НБУ; зобов`язання НБУ повернути на рахунок ПАТ у цінних паперах непогашені цінні папери
Приписи частин першої та другої статті 73 Закону України «Про Національний банк України» і частини третьої статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» розраховані на зовсім різні, причому взаємовиключні правові ситуації.
Так, якщо банк не перебуває в процедурі ліквідації, то правові передумови для застосування положень статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відсутні, а НБУ володіє стосовно такого банку правом, визначеним частинами першою та другою статті 73 Закону України «Про Національний банк України».
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що з наданих відповідачем електронних повідомлень від 13 листопада 2015 року № 23-381 та від 14 грудня 2015 року № 23-396 вбачається, що з огляду на отримання позивачем відповідного повідомлення відповідача, на замовлення позивача була проведена оцінка цінних паперів.
Зазначені узгоджені дії відповідача і позивача свідчать про погодження позивачем звернення стягнення на заставлені цінні папери в порядку, встановленому договором застави. Тому питання про обов`язковість погодження Фондом способу, порядку, складу та умов відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, для реалізації заставодержателем права на звернення стягнення Великою Палатою Верховного Суду не розглядається.
Якщо позивач був неправомірно, без достатньої правової підстави позбавлений цінних паперів, які обліковувалися на рахунку позивача, на користь відповідача, то належному способу захисту відповідає позовна вимога про стягнення цінних паперів з відповідача на користь позивача.
Детальніше ознайомитися з Постановою можна за посиланням.
9. Правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 25.09.2020 року по справі № 921/40/20 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради про надання дозволу на поділ земельної ділянки
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, надавши належну правову оцінку доказам та обставинам справи, на підставі яких заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, адже заборона на вчинення реєстраційних дій в цілому щодо об`єкта нерухомого майна та заборона власнику приймати рішення та здійснювати будь-які дії щодо розпорядження, поділу, об`єднання, передання у власність чи надання в оренду може призвести до істотних негативних наслідків, а саме — порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника земельної ділянки.
Детальніше ознайомитися з Постановою можна за посиланням.
10. Правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року по справі № 272/440/18 про визнання недійсним договору оренди землі, визнання поновленим договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання укладеною додаткової угоди
Переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.
Установивши, що сторони за договором менше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору оренди не досягли згоди щодо умов договору оренди на новий строк, орендарем не надано договору з умовами, які б були погоджені орендодавцем, а також те, що власник земельної ділянки-орендодавець у своєму листі вказував на відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі, що беззаперечно свідчить про відсутність його волевиявлення на поновлення договору оренди землі від 15 червня 2007 року на певних умовах, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що переважне право позивача не порушено й не підлягає відновленню в обраний ним спосіб.
Детальніше ознайомитися з Постановою можна за посиланням.
*Датовані або опубліковані у ЄДРСР у серпні 2020 року