- Постанова ВС КАС від 30 серпня 2022 року у справі №809/1619/17 (щодо необґрунтованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки).
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Верховний Суд зазначає, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Адже, законодавством України уже визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач відмовив позивачам у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою. Водночас жодної, з передбачених зазначеною нормою підстав для відмови у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою відповідачем не зазначено і рішення у формі наказу не прийнято.
Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неналежну якість доданих позивачами до заяв графічних матеріалів, які на його думку не характеризують місце розташування даних земельних ділянок, їх площу та не відповідають встановленому законодавством порядку, є безпідставним, оскільки жодне з вказаних зауважень не було підставою оскаржуваної відмови.
Таким чином, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач відмовив позивачам у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою посилаючись на положення ч. 7 ст. 118 ЗК України. Водночас жодної, з передбачених зазначеною нормою підстав для відмови у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою відповідачем не зазначено і рішення у формі наказу не прийнято.
З повним текстом судового рішення можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105973703
- Постанова ВС КАС від 31 серпня 2022 року у справі №120/3254/19-а (щодо оскарження відмови у надані дозволу на розробку проекту землеустрою).
Верховний Суд зазначає, що основним питанням, яке постає перед судами попередніх інстанцій при вирішенні таких спорів є перевірка та надання оцінки підставам відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.
Суди попередніх інстанцій зазначали, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності та не дають можливості чітко ідентифікувати земельну ділянку для перевірки її місця розташування вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Графічний матеріал, який є фрагментом публічної кадастрової карти, теж виключає можливість встановити місце розташування бажаної для позивачки земельної ділянки встановленим вимогам. Зокрема, на графічному матеріалі зображено масив земельних ділянок пронумерованих порядковими номерами від 1 до 58, та інші ділянки, які не пронумеровані.
Верховний Суд звертає увагу, що відповідач не вказував у оскарженому рішенні про те, що неможливо ідентифікувати бажану земельну ділянку.
Враховуючи зазначене, суди попередніх висновків мали надати оцінку підставам відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.
Важливим є те, що ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не досліджували та не перевіряли правомірності та обґрунтованості конкретної підстави, з якої відповідач не надав дозвіл на розробку проекту землеустрою. Зазначені обставини входять до предмету доказування.
Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не дотримані норми процесуального права, оскільки не встановлені всі обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення та прийняття у ній законного та обґрунтованого рішення.
З повним текстом судового рішення можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105995290
- Постанова ВС КАС від 01.09.2022 року у справі №804/3763/16 (щодо алгоритму поновлення договору оренди землі)
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Отже, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких складових: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Правові висновки з означеного питання сформульовано і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №594/376/17-ц (провадження №14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі №530/212/17 (провадження №14-330цс18), від 22 вересня 2020 року у справі №159/5756/18 (провадження №14-99цс20).
З повним текстом судового рішення можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106017548
Матеріал підготував Дмитро Навроцький , адвокат, член Центру земельного права ВША НААУ, керуючий партнер АО SENSUM Law Firm