У межах співпраці Вищої школи адвокатури НААУ та Комітету з аграрного та земельного права НААУ підготовлено щотижневий аналіз судової практики. Відтак, сьогодні розглянемо 5 правових позицій Верховного Суду. Матеріал підготував Дмитро Навроцький, адвокат, керуючий партнер Адвокатського об’єднання “Sensum”, член Комітету з аграрного та земельного права НААУ.
1. Правовий висновок в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 року по справі №120/4116/19-а про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії
Член фермерського господарства має право отримати безоплатно у власність частину земельної ділянки, що перебуває у користуванні фермерського господарства. Іншими словами, не лише особа, якій раніше була надана у користування земельна ділянка для ведення фермерського господарства, має право на отримання її у власність, оскільки така земельна ділянка була йому відведена саме з метою створення фермерського господарства.
Аналіз ст. 186-1 ЗК України, ст. 50 Закону України "Про землеустрій" у взаємозв`язку з ст. 116 ЗК України, свідчить, що письмова згоду землевласника (землекористувача), засвідчена нотаріально, є необхідною частиною документації, що включається до проекту землеустрою.
Отже, на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, достатнім є долучення до клопотання заявника на отримання дозволу письмової згоди землевласника (землекористувача), засвідченої нотаріально. Проте на стадії затвердження проекту землеустрою бажана до відведення земельна ділянка має бути вільною.
Детальніше ознайомитися з постановою можна за посиланням.
2. Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 року по справі №904/4470/19 про розірвання договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору та зобов`язання повернути земельну ділянку
Чинне законодавство не наділяє правами громадські організації втручатися у правовідносини сторін, які виникли між ними на підставі договору, зокрема і тому випадку, коли однією із сторін є орган державної влади, який уповноважений на прийняття рішення щодо надання у користування або власність земельної ділянки певним особам.
Право позивача на охорону навколишнього природного середовища повинно бути адекватним і не може порушувати право іншої особи на мирне володіння майном.
Детальніше ознайомитися з ухвалою можна за посиланням.
3. Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року по справі №313/780/19 про розірвання договору оренди землі у зв`язку з несплатою орендної плати
Підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
Детальніше ознайомитися з постановою можна за посиланням.
4. Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 року по справі №580/3779/19 про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити дії
Незважаючи на те, що предметом спору є наказ Держгеокадастру, яким позивачеві відмовлено у затвердження проекту землеустрою та наданні земельної ділянки у власність, суть вимог в кінцевому результаті зводиться до конкуренції майнових прав на конкретну земельну ділянку, з одного боку — позивача, який розробив проект і має намір приватизувати земельну ділянку, а з другого боку — громадянина, якому ту саму земельну ділянку вже передано у власність. Тобто, перешкодою у затвердження проекту землеустрою та наданні земельної ділянки у власність є виникнення права власності на цю саму земельну ділянки в іншої особи.
З огляду на це, неефективним видається зобов`язувати Головне управління Держгеокадастру в області затверджувати проект відведення чи вчиняти будь-які інші дії щодо земельної ділянки, яка вибула з її розпорядження. Такий способі захисту не може захистити права позивача. До того ж, такий спір безпосередньо стосується прав теперішнього власника земельної ділянки, а тому не може бути розглянутий без його участі.
Детальніше ознайомитися з постановою можна за посиланням.
5. Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року по справі № 6/88-Б-05 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради про припинення права користування земельною ділянкою та визнання таким, що втратив чинність, Державний акт на право постійного користування землею
Право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.
Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.
Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 — 149 ЗК України.
Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом.
За наявності правових підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою та за відсутності на це згоди землекористувача, припинення права постійного користування земельною ділянкою здійснюється в судовому порядку.
Детальніше ознайомитися з постановою можна за посиланням.