1. Постанова ВС КАС від 01.05.2023 року у справі № 1.380.2019.004123 (щодо дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності)
Згідно із частиною п`ятою статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Таким чином, положеннями земельного законодавства передбачена можливість передачі у власність чи користування земельних ділянок, що не обтяжені іншими речовими правами на неї, тобто є вільними.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_1, з 1985 року знаходиться у користуванні інших громадян, які проживають на території Зав`язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області.
Вказані обставини підтверджуються такими документами: актом обстеження земельних ділянок в урочищі «Запартема» в с. Кропильники від 24 жовтня 2018 року, довідкою від 24 вересня 2018 року за №989, рішенням від 10 жовтня 2019 року за №17 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_14, гр. ОСОБА_15 , гр. ОСОБА_16 на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для ведення особистого селянського господарства в с. Кропильники, Зав`язанцівської сільської ради», рішенням від 10 жовтня 2019 року за №16 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_14 , гр. ОСОБА_15 , гр. ОСОБА_16 на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для ведення особистого селянського господарства в с. Кропильники, Зав`язанцівської сільської ради», витягами з господарської книги за 1983-1985 роки по с. Кропильники Мостиського району Львівської області щодо земельних ділянок, які надавались у користування громадянам у 1983-1985 роках в урочищі «Запартема» с. Кропильники.
Факт користування спірною земельною ділянкою підтвердили також залучені до участі у справі треті особи у письмових поясненнях, які містяться в матеріалах справи та в судовому засіданні під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що земельна ділянка, яку бажає отримати ОСОБА_1 не є вільною та перебуває в користуванні третіх осіб.
Як встановлено судами, позивачка, звертаючись до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність безоплатно для ведення особистого селянського господарства, не надала погодження землекористувачів цієї земельної ділянки.
Ненадання погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Правову позицію аналогічного змісту викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №120/3661/19-а.
У постанові від 16 травня 2019 року у справі №826/765/17 Верховний Суд зазначив, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності на підставі статті 118 Земельного кодексу України може бути наданий лише на вільну земельну ділянку, тому відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у разі, якщо земельна ділянка перебуває у власності чи користуванні інших осіб, є правомірною.
На підставі викладеного, колегія суддів КАС ВС вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Покликання відповідача на неврахування судами висновків, викладених у правових позиціях Верховного Суду у справах №263/16220/17, №263/16221/17, №540/2441/18 є необґрунтованими, з огляду на те, що такі висновки не є релевантними до даної справи, оскільки підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відрізняються від тих, що були предметом дослідження у межах спірних правовідносин.
Так у справі що розглядається, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою вказано відсутність вільної земельної ділянки, а у наведених справах, відмова мотивована невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
З повним текстом судового рішення можна ознайомитися за посиланням: http://surl.li/iguwb
2. Постанова ВС КАС від 03.05.2023 року у справі № 480/4415/18 (щодо проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки)
Основні засади роботи Кваліфікаційної комісії визначено Порядком роботи Кваліфікаційної комісії, видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 28.01.2016 № 11, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2016 року №265/28395 (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 19 та 20 розділу ІІІ Порядку Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання до Держгеокадастру про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з підстав, зазначених в ст. 68 Закону України "Про землеустрій" .
Кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника анулюється Держгеокадастром: за зверненням сертифікованого інженера-землевпорядника; у разі набрання законної сили рішенням суду про обмеження дієздатності особи (інженера-землевпорядника), визнання її недієздатною, безвісно відсутньою; за поданням Кваліфікаційної комісії у разі встановлення факту порушення інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою відповідно до статей 66 та 68 Закону України "Про землеустрій"; на підставі свідоцтва про смерть.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що законодавець наділив повноваженнями Держземагентство України здійснювати державний нагляд у сфері землеустрою та приймати рішення про анулювання кваліфікаційного сертифіката на підставі відповідного подання кваліфікаційної комісії. Остання, в свою чергу, формує таке подання за наслідками розгляду відповідних звернень заінтересованих осіб, а також актів Держземагентства, в яких зафіксовані порушення сертифікованими інженерами-землевпорядниками вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.
Законодавець розмежував два окремі випадки внесення подання про позбавлення (анулювання) кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника, а саме: за наслідком розгляду актів, складених за результатами здійснених заходів державного нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (статті 61-1 Закону України "Про землеустрій"); за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою (статті 68 Закону України "Про землеустрій").
Висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 19.12.2019 року у справі №806/290/16, від 05.03.2019 року у справі №814/1049/18, від 23.01.2020 року у справах №804/5700/16 та №821/1216/17, від 30.01.2020 року у справі №806/3290/17, від 26.05.2020 року у справі №820/429/17.
В постанові Верховного Суду від 16.09.2021 року у справі №810/842/18 проаналізовано визначення поняття "грубого порушення" у сфері спірних правовідносин.
Відповідно до пункту "а" частини 2 статті 28 Закону України "Про землеустрій" розробники документації із землеустрою зобов`язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою.
При цьому Закон України "Про землеустрій" не дає визначення грубого порушення суб`єктом господарювання або ж інженером-землевпорядником вимог нормативно-правових актів.
Поняття "грубе порушення суб`єктом господарювання або ж інженером-землевпорядником вимог нормативно-правових актів", яке застосоване законодавцем у статті 68 Закону України "Про землеустрій", має оціночний характер, а тому для з`ясування характеру порушення слід досліджувати допущене порушення у сукупності з урахуванням усіх обставин та попередніх проступків. У кожному конкретному випадку воно повинно встановлюватися, виходячи з об`єктивних та суб`єктивних ознак вчиненого діяння.
Визнання порушення нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою грубим залежить від оцінки таких критеріїв кожний з яких має самостійне значення: характеру порушення; категорії виконавця; об`єктивних ознак здійснюваного порушення; суб`єктивних ознак здійснюваного порушення.
У свою чергу, за теорією права порушення безпосередньо пов`язане із суб`єктом його вчинення, а з огляду на правове регулювання спірних правовідносин, в цій справі саме з сертифікованим інженером-землевпорядником, який допустив під час здійснення своєї професійної діяльності порушення вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, яке можна кваліфікувати у якості "грубого порушення".
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що ні в наказі, ні у поданні та протоколі комісії не зазначено, в чому саме полягає грубе порушення позивачем вимог законодавства, які саме дії позивача призвели до неможливості відновлення порушених прав заінтересованих осіб, не проведено перевірки фактів, які зазначені в письмовому зверненні Сумської міської ради. Протокол комісії містить лише виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої доводи, без надання оцінки встановленим комісією фактам за результатами розгляду цього звернення.
В свою чергу, обов`язковою умовою для анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника є доведення не лише факту порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, а факту саме грубого їх порушення. Відповідачем не доведено, в чому саме полягає грубість порушення з боку позивача, не проведено аналіз наслідків вчинення такого порушення, не наведено критерій за яким вказане порушення визначається грубим.
Судом апеляційної інстанції було встановлено також, що жодних рішень про відведення земельної ділянки прийнято не було, тобто відсутні негативні наслідки вчинення такого порушення. При цьому посилання відповідача на наявність будь-яких негативних наслідків для замовника документації - Підприємства об`єднання громадян (релігійні організації, профспілки) "АВТОФРЕШ" ГО "Спілки інвалідів "Жага життя" не можуть бути прийняті до уваги, оскільки доказів звернення вказаної особи з відповідними скаргами на позивача матеріали справи не містять та під час розгляду справи не встановлено.
Крім того, як було встановлено під час розгляду справи та не заперечувалось сторонами, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки був погоджений експертом державної експертизи Плахотіною Н.І.
На цій підставі колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність відповідачем як суб`єктом владних повноважень факту вчинення позивачем грубого порушення вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, наслідками чого стало анулювання свідоцтва інженера-землевпорядника.
Таким чином, спірні рішення Держгеокадастру та Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру прийняті без дотримання встановлених законом вимог, а тому постанова суду апеляційної інстанції не підлягає скасуванню.
З повним текстом судового рішення можна ознайомитися за посиланням: http://surl.li/iguxm
3. Постанова ВС КАС від 04.05.2023 року у справі № 420/3736/19 (щодо передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності)
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №3038-VI у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків:
1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи;
2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону;
3) надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
4) надання земельної ділянки для розміщення лінійних об`єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв`язку);
5) буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів;
6) будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об`єктів.
Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у випадках, визначених цією частиною, за відсутності плану зонування або детального плану території не допускається, якщо земельна ділянка: розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньо квартальних територій (територій міжрайонного озеленення, елементів благоустрою, спортивних майданчиків, майданчиків відпочинку та соціального обслуговування населення); віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, рекреаційного призначення (крім земель для дачного будівництва), лісогосподарського призначення.
Водночас доказів на підтвердження існування обставин, вказаних у частині третій статті 24 Закону №3038-VI за яких допускається передача земельних ділянок у власність за відсутності плану зонування або детального плану території позивачкою не надано та судами не встановлено.
Проте судом апеляційної інстанції встановлено, що спір між ОСОБА_1 та селищною радою з приводу отримання в цьому ж земельному масиві (АДРЕСА_1) присадибної земельної ділянки вже був предметом розгляду у інших справах №509/4159/15-а та №509/396/17.
В контексті встановлених у зазначених справах обставин, апеляційний суд констатував, що землі в обраному позивачкою земельному масиві для отримання присадибної ділянки, тобто ділянки для забудови, не тільки є землями сільськогосподарського призначення, але й те, що селищною радою вже були надані в порядку статей 118, 122, 123 ЗК України дозволи іншим особам на розроблення проекту землеустрою для використання цих земель як земель сільськогосподарського призначення саме для сільськогосподарських потреб.
Зокрема, щодо земельних ділянок, включених в масив АДРЕСА_1 ще у 2012 році, тобто задовго до звернення ОСОБА_1, навіть з первісним клопотанням у 2015 році, були прийняті рішення №№598, 599, 600 про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян із земель сільськогосподарського призначення (рілля), що перебувають у запасі Авангардівської селищної ради, для ведення особистого селянського господарства, а саме громадян ОСОБА_2 (1,62 га), ОСОБА_3 (1,62 га), ОСОБА_4 (1,62 га).
Отже, за висновками апеляційного суду, на дату звернення ОСОБА_1 з клопотанням щодо земель із обраного нею масиву, органом місцевого самоврядування вже не тільки були прийняті рішення у сфері землекористування, але й зазначені земельні ділянки віднесені до земель сільськогосподарського призначення, а не житлової забудови.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що 07.05.2019 року Авангардівською селищною радою Овідіопольського району було прийнято рішення №973-VII про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення для введення особистого селянського господарства.
За наведеного правового регулювання, та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що селищна рада мала підстави для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам містобудівної документації. Отже, діяла правомірно.
Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що надання оцінки законності рішення селищної ради від 07.05.2019 року №973-VII про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельних ділянок перебуває поза межами юрисдикції адмінсуду, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги в цій частині не беруться до уваги.
З повним текстом судового рішення можна ознайомитися за посиланням: http://surl.li/iguyi
Підготував Дмитро Навроцький, адвокат, член Центру земельного права ВША НААУ, керуючий партнер АО SENSUM