У межах співпраці Вищої школи адвокатури НААУ та Комітету з аграрного та земельного права НААУ підготовлено щотижневий аналіз судової практики. Відтак, сьогодні розглянемо 5 правових позицій Верховного Суду. Матеріал підготував Дмитро Навроцький, адвокат, керуючий партнер Адвокатського об’єднання “Sensum”, член Комітету з аграрного та земельного права НААУ.
1.Правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 року по справі №233/3676/19 про переукладення договору та за зустрічним позовом про припинення договору оренди земельної частки (паю) шляхом його розірвання
При вирішенні спірних правовідносин щодо переукладення або розірвання договору оренди земельної частки (паю) судам слід враховувати, що зміна статусу земельної ділянки чи її власника не має наслідком автоматичного припинення договору, крім випадків, коли це передбачено самим договором.
Детальніше ознайомитися з постановою можна за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/91644734
2. Правовий висновок в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16.09.2020 року по справі №804/8836/17 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто реєстраційні дії були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право, проте непослідовність національного суду щодо визначення юрисдикції створила позивачу перешкоди у реалізації права на судовий захист, з огляду на що розгляд цього спору має завершитись за правилами адміністративного судочинства.
Детальніше ознайомитися з ухвалою можна за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/91680855?fbclid=IwAR3Ffv1qFjiyg9BFrBgHCcfIfRPwUP5B4ChJOU760kSzSJ7fwps6wUojBPg
3. Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року по справі №709/2135/17 про визнання договору оренди землі недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію договору, визнання договору оренди землі поновленим
Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено наступну підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
За наявності вираженого волевиявлення орендодавця про відмову від продовження оренди та заявленої вимоги власника про повернення земельної ділянки, направлення пропозиції про продовження відносин оренди не може бути підставою для поновлення орендних відносин між сторонами.
Детальніше ознайомитися з постановою можна за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/91680630
4. Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року по справі №325/799/17-ц про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення
Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.
Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.
Вирішуючи спір, суди не надали оцінки тому, що прокурор заявив вимогу до фізичної особи , яка є засновником фермерського господарства, яке було зареєстровано до пред`явлення позову, що свідчить про створення цією фізичною особою юридичної особи (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»), відтак, спір за своїм суб`єктним складом й характером правовідносин має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Детальніше ознайомитися з постановою можна за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/91680650
5. Правовий висновок у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року по справі №161/3934/18 про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою
Згідно з частиною першою статті 120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування — на підставі договору оренди.
Разом з тим при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
У випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності, користуванні особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності, користування на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.
Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
Детальніше ознайомитися з постановою можна за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/91680569