Кожному, хто бажає отримати безоплатно земельну ділянку, варто знати, які саме земельні ділянки він може отримати, якої площі та якого цільового призначення. Відповідно до ч.1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності (територіальної громади) в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства – у розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, то розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, у селищах – не більше 0,15 гектара, у містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 гектара.

Частиною 1 ст. 121 ЗК України визначено максимальні розміри земельних ділянок, які мають право отримати безоплатно громадяни України, однак площа конкретної земельної ділянки може бути й меншого. На практиці розмір конкретної земельної ділянки в межах, визначених законом, у кожному випадку визначається залежно від наявності вільних земель, установлених обмежень, планувальної документації конкретного масиву земель тощо.

Водночас під час безоплатної приватизації можуть бути винятки щодо обрахунку та граничних розмірів конкретної земельної ділянки. Так, розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено в разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) (ч. 2 ст. 121 ЗК України).

Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв’язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, установлений ч. 1 ст. 121 ЗК України, крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим (ч. 3 ст. 121 ЗК України).

Зазначимо, що згідно з ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗК України, проводиться один раз по кожному виду використання. Тобто можливості «доприватизування» законодавством не передбачено.

Винятком із цього правила є ч. 7 ст. 5 Закону «Про особисте селянське господарство», яка передбачає, що громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст. 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства. Зазначена норма розповсюджується на випадок отримання громадянами у власність земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства відповідно до норм статті 56 ЗК України (у редакції 1990 року). Ураховуючи наведені норми, громадян України, який безоплатну приватизував земельну ділянку площею 0,6 га для ведення ОПГ 1 , теоретично додатково має можливість отримати по процедурі безоплатної приватизації земельну ділянку для ведення ОСГ 2 площею 1,4 га, із розрахунку граничної площі визначено у ст. 121 ЗК України (2,0 га).

Пропонуємо ознайомитися із Методичними матеріалами «Безоплатна приватизація землі: практичні поради для адвокатів», підготовленими Комітетом з аграрного, земельного та довкілевого права НААУ: https://is.gd/NmqC3C

Авторський колектив: Навроцький Д. М., Жадобін В. І., Білоголовий Я. О., Варєнікова В. Ю., Кошулько Є. В., Дерлюк В. Д., Панфілова Д. А.