Довгий час існувала проблема та невизначеність у реєстрації права постійного користування від засновників до фермерського господарства, адже не існувало урегульованої процедури для даного переходу прав на землю.

Крапку у цьому питання поставила судова практика, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року №179/1043/16-ц; від 23 червня 2020 року №922/989/18; Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 28 квітня 2021 року №547/362/18, де було урегульовано процедуру реєстрації права постійного користування на землю за ФГ після смерті засновника.

ВП ВС визначила, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи відбувається автоматичний перехід права постійного користування земельною ділянкою до ФГ. Утім, для багатьох спадкоємців засновника фермерського господарства таке формулювання як автоматичний перехід, створювало перешкоди для реєстрації відповідного права у ДРРПНМ саме за ФГ, в тому числі у зв’язку із застарілістю статутних документів, або небажанням державних реєстраторів розбиратися у цій процедурі.

Враховуючи правову позицію ВП ВС у справі №179/1043/16-ц, постійні користувачі земельних ділянок для створення (ведення) ФГ отримали можливість зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно перехід права постійного користування земельними ділянками від фізичних осіб - засновників до ФГ як юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. У роз'ясненнях, що містяться в п. 9 Постанови № 20 від 22.12.95 р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.

Отже, згідно частини 2 статті 4 Закону про держреєстрацію прав право постійного користування земельною ділянкою є речовим правом на нерухоме майно, яке є похідним від права власності. Таке право підлягає державній реєстрації та виникає з моменту реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV.

Також, стаття 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV визначає, що під час проведення державної реєстрації право постійного користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які передають земельні ділянки у власність або у користування, оскільки, рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування і буде вважатися заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначену земельну ділянку.

Таким чином, згідно вищезазначених норм законодавства, реєстрацію похідних речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності право постійного користування, можна проводити не після державної реєстрації права власності держави або територіальної громади на ці земельні ділянки, а одночасно з реєстрацією похідного речового права на земельну ділянку.

Наведене підтверджується роз’ясненням Міністерства юстиції України №114831/8.4.1/32-22 від 05.12.2022 року. Із роз’ясненням можна ознайомитись за посиланням: https://cutt.ly/v4jxetP

Відповідь на питання підготував Дмитро Навроцький, адвокат, член Центру земельного права ВША НААУ, керуючий партнер АО SENSUM