Огляд постанови КЦС ВС від 03.07.2024 у справі № 760/8064/13-ц (61-2186св24) щодо правового регулювання спільної часткової власності, а саме поділу та виділу частки майна у спільній частковій власності.

У зазначеній справі Верховний Суд детально розглянув особливості володіння та розпорядження об`єктом часткової власності, акцентуючи увагу на важливих аспектах регулювання цього права відповідно до Цивільного Кодексу України, зокрема статей 355–357.

Справа стосувалася поділу житлового будинку, що перебував у спільній частковій власності. Будинок був поділений на дві ізольовані квартири з самостійними входами. В процесі користування, власниками здійснювались добудови, перебудови та поліпшення, які загалом призвели до збільшення жилої площі будинку. Питання полягало у визначенні належності часток у праві приватної власності, правомірності відступу від їх рівності та технічної можливості виділу частки або поділу будинку.

Верховний Суд підкреслив, що добудова (прибудова), здійснена одним із співвласників житлового будинку, не є об`єктом права спільної власності, а стає об`єктом права власності лише того співвласника, який її зробив. Крім того, поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

В справах поділу житлового будинку, що перебуває у спільній частковій власності, слід розрізняти поняття «поділ» і «виділ» частки, оскільки вони мають суттєві відмінності. При поділі майно, що перебуває в спільній частковій власності, розподіляється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. У разі виділу частки, правовідносини спільної часткової власності зберігаються, але для співвласника, частка якого виділяється, вони припиняються.

Окрім іншого, учасники спільної часткової власності мають право власності на майно пропорційно своїй частці в ньому, і суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди призначенню будівлі. У випадку, коли в результаті виділу співвласнику передається частина житлового будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

За матеріалами даної справи, судом було встановлено, що частки співвласників у спірному будинку фактично не були ідеальними, адже кожним із них (попередніми співвласниками) з моменту побудови будинку, здійснювалися добудови, перебудови та поліпшення. Сторони по справі не заперечували, що кожна із них самостійно користується і володіє своєю частиною будинку та того, що поліпшення своїх частин будинку, які призвели до зміни їх ідеальних часток, попередні співвласники робили за власний кошт та за взаємною згодою з іншим із співвласників.

З урахуванням цього, Верховний Суд дійшов висновку, що поділ домоволодіння, має відбуватися шляхом визнання за кожним співвласником права приватної власності на окремий об'єкт нерухомого майна, та припиненням права спільної часткової власності на спірне домоволодіння.

Зазначену постанову можна оцінити як детальний аналіз принципів спільної часткової власності, розгляду питань поділу та виділу майна в натурі, де суд чітко визначає правові підходи з урахуванням охорони права співвласників та виходячи з принципів верховенства права і розумності.

Більш детально ознайомитися з Постановою можна за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/120207348